Вот что пишет Иван Химка, канадский историк украинского происхождения, отделение истории университета Альберты (языком оригинала):
"Отже, щодо першої проблеми: ОУН таки була фашистською. Щоправда, після Сталінграда та Курська вона почала дистанціюватися від фашизму, а надто на Третьому Великому Зборі в серпні 1943 року. (Сам Бандера, проте, і далі сповідував стару ідеологію.) ОУН-УПА змінила слова, але її дії лишилися фашистськими. Липень і серпень 1943 року були місяцями найінтенсивнішого вимордування поляків на Волині, а наступної зими УПА й загони служби безпеки ОУН систематично винищували вцілілих євреїв.
Чому хтось хоче прийняти спадщину цієї групи? Чому мені, українцю з походження і людині, яка присвятила україністиці сорок років, не бажати здистанціюватися самому та здистанціювати свій образ України й українців від ОУН? Чому я мушу соромитися недалекоглядних заяв офіційних представників україністики?
Авжеж, ОУН була найвпливовішою силою в українській заокеанській діяспорі. Авжеж, багато хто з нас, і я сам, має поміж старших родичів членів або симпатиків ОУН. Але хіба нам не пора поставити хрест на тому спадку? Хіба не пора зрозуміти, що те покоління зробило кепський вибір? Хіба ми мусимо і далі захищати те, що неможливо виправдати? Хіба нам не слід нарешті відкинути ту спадщину і припинити ставитися до неї як до якихось святощів?"
"Отже, щодо першої проблеми: ОУН таки була фашистською. Щоправда, після Сталінграда та Курська вона почала дистанціюватися від фашизму, а надто на Третьому Великому Зборі в серпні 1943 року. (Сам Бандера, проте, і далі сповідував стару ідеологію.) ОУН-УПА змінила слова, але її дії лишилися фашистськими. Липень і серпень 1943 року були місяцями найінтенсивнішого вимордування поляків на Волині, а наступної зими УПА й загони служби безпеки ОУН систематично винищували вцілілих євреїв.
Чому хтось хоче прийняти спадщину цієї групи? Чому мені, українцю з походження і людині, яка присвятила україністиці сорок років, не бажати здистанціюватися самому та здистанціювати свій образ України й українців від ОУН? Чому я мушу соромитися недалекоглядних заяв офіційних представників україністики?
Авжеж, ОУН була найвпливовішою силою в українській заокеанській діяспорі. Авжеж, багато хто з нас, і я сам, має поміж старших родичів членів або симпатиків ОУН. Але хіба нам не пора поставити хрест на тому спадку? Хіба не пора зрозуміти, що те покоління зробило кепський вибір? Хіба ми мусимо і далі захищати те, що неможливо виправдати? Хіба нам не слід нарешті відкинути ту спадщину і припинити ставитися до неї як до якихось святощів?"
Комментарий