-
-
-
-
-
Зеленский делает всё возможное для вступления вооруженных сил других стран в войну с РФ. А раз так, то и моральная поддержка его гражданами Украины будет на высоте.Прокомментировать:
-
Вот и пошли в ход закупленные автозаки под Киевом.
Мархалівців грузять в автозаки 😠
У село Мархалівка, що на Київщині, влада зігнала десятки поліцейських з автозаками.
Всі дороги до будівельного майданчика національного військового меморіалу перекриті.
Місцевих жителів, які намагаються підійти, поліцейські без причини запихають в автозаки.
Тим часом, до незаконного місця будівництва з’їжджаються кортежі високопосадовців.
Готуються відкривати меморіал на болоті. 🤦♂️🇺🇦😔 @Support Markhalivka
Из комментариев:
"Наш Зе Гевара. ЗеСталінушка наш. ЗеГітлірунчік наш. Прийде весна усі сядемо. Це лише початок. Нарідний презедент."
"Отак поліцаї поводяться з жінками...а з орками воювати виловлюють звичайних хлопців'
"Влада демонструє що чекає адекватних українців в недалекому майбутньому. Підвезуть "військових фейкових Вовків Давінчі" прямо з "передової" які будуть доказувати що місцеве населення проти зсу, проти кладовища і взагалі вороги підкуплені через Телеграм. До мінтів добавляться ще якісь "народні дружини" тобто тітушня."
"Мені подобається що був присутній зелений членограй лижіть йому дупу далі, я маю надію що ті кого запхали в автозаки з 73 відсотків"
"Мусора відробляють бронь."
"Наголосували в свій час, не здивуюсь,якщо кожен з них голосував за "Хуже не будь,хоть поржем". Ось і маємо(("
"А ви.хочете,щоб поліція.воювала.з.рашою,а.своїх.хто.тоді.буде.запи хати в.тюрми,що посіяли,те жнемо,нажаль"
"Янукович просто ,,''ангел" порівнянні з тим зеленим"
Прокомментировать:
-
Как Зеленский прячет подругу Стефанишину от уголовной ответственности, отправляя ее послом в Америку
Эти циники ничего не боятся, а как бы смеются, говоря: "И что вы нам сделаете?"Прокомментировать:
-
Прокомментировать:
-
Когда лжец и сын диавола вспоминает всуе о Боге, то ничего разумного в том нет.В 14м кричали, не хотим этого!
дайте нам, кого захотим!
Господь дал.
Но опять не так
Не пора ди смириться под крепкую руку Божию, да вознесет вас в свое время?
Прокомментировать:
-
То, о чем я писал. Меня тоже интересует, где все то разрекламированное.
Прокомментировать:
-
В 14м кричали, не хотим этого!
дайте нам, кого захотим!
Господь дал.
Но опять не так
Не пора ди смириться под крепкую руку Божию, да вознесет вас в свое время?Прокомментировать:
-
СИТУАЦІЯ НАДКРИТИЧНА
Починаючи з січня, ситуація найгірша за 2 роки: ворог просувається швидше, а гине менше.
Цивільним транспортом до Покровська фактично не заїдеш через засилля дронів.
Схоже, у Покровськ зайшла не диверсійна група, а повноцінний підрозділ (150).
Ворог прагне захопити місто Родинське, що дасть змогу контролювати логістику до агломерації Покровськ-Мирноград.
Південніше від Покровська справи геть кепські: найбільше втрат припало на район Новопавлівки. Ворог майже вийшов на межу Дніпропетровської обл.
Погіршилася ситуація на Куп’янському напрямку: окупанти просунулися на півночі міста.
Наміри ворога очевидні: Лиман, Сіверськ і далі Слов’янськ.
Сумський напрямок – єдиний позитивний.
Ворог швидко переймає наші винаходи і одразу їх масштабує.
Генштаб займається веденням боїв замість того, щоби планувати завтрашній день.
Над усім цим нависає проблема мобілізації, де влада нічого не робить для того, щоб усе відбувалося адекватно й законно.
Стратегія влади обміну території на велику кількість смертей окупантів перестає працювати.
Загрозливих масштабів набула некомпетентність командирів і неадекватність наказів, що призводить до необґрунтованих смертей.
Сирський нічого з цим не робить: йому комфортно з підлеглими, які людськими втратами закривають свою непрофесійність.
Панує тотальна брехня у звітах і прикрашання реальності.
.
А тепер детально.
Із січня 2025 року росіяни просуваються швидше, а вмирають менше. Ми відстежуємо динаміку просування і втрат ворога вже два з половиною роки, і зараз ситуація найгірша.
За даними DeepState, у липні окуповано 564 квадратних кілометри території, тобто приблизно скільки само, як і в червні. На тлі мінімальних територіальних надбань росіян за минулі місяці ці захоплені кількасот квадратних кілометрів видаються мало не рекордними.
Найгірше те, що їхні втрати зменшуються, тобто українська стратегія обміну території на велику кількість смертей окупантів перестає працювати.
Ситуацію можна було б вважати «складною, але контрольованою», якби швидше просування приводило до більших втрат ворога.
Це свідчення того, що в армії накопичилася критична маса проблем, про які давно говорять і які ніхто, передусім головнокомандувач Сирський, не вирішує.
Перша проблема.
Наявність цілого прошарку некомпетентних командирів, які прикривають один одного і рішення яких призводять до загибелі бійців, життя яких можна було б вберегти і які могли б убивати окупантів, якби в них було розумне керівництво.
Неадекватні накази, які призводять до необґрунтованих смертей бійців, трапляються в усіх арміях світу, навіть у найпросунутіших. Але в Україні, хоч дані про втрати й закриті, судячи з публічних заяв то одного, то іншого комбата, а також з огляду на результати нашого опитування про причини СЗЧ це набуває загрозливих масштабів. А ми не можемо собі цього дозволити, бо наш противник набагато сильніший і численніший за нас.
Ми можемо виграти тільки завдяки кращій тренованості, більшій організованості та ініціативності. На жаль, зараз армією керують командири, які звикли свою професійну неспроможність закривати людськими втратами. І Сирський нічого не робить, щоб змінити це. Йому, вочевидь, із такими підлеглими комфортно. Але ці військові керівники, як свідчать дані, поступово програють війну.
Друга проблема.
Тотальна брехня у звітах і прикрашання реальності.
Формування культури чесності чи культури брехні залежить від першого керівника. Якщо керівник не хоче чути правду чи ті, хто її каже, втрачають посади, решта також брехатиме. Це те, що відбувається в ЗСУ зараз.
Третя проблема.
Інноваційність.
Українські бійці й оборонка не раз придумували інноваційні методи ведення війни, такі як застосування FPV-дронів чи збиття дронів-розвідників і «Шахедів» зенітними дронами, але росіяни швидко переймають наші винаходи і швидше, ніж ми, їх масштабують. Ідеться не лише про масштабування виробництва, а й про швидшу організацію навчання і швидше масове застосування нових видів озброєння.
Корінь проблеми пояснює полковник британської армії у відставці, військовий експерт Ґлен Ґрант, який багато часу поводить в Україні:
«Генеральний штаб займається безпосередньо веденням боїв замість того, щоб планувати завтрашній день».
Окремо над усім цим нависає проблема мобілізації, яку має вирішувати цивільна влада на чолі із Зеленським, а не третьорядні полковники Сухопутних військ.
Політична влада нічого не робить для того, щоб мобілізація відбувалася адекватно, законно й водночас поповнювала склад ЗСУ в достатній кількості і якості після адекватного навчання.
Вкотре зазначимо, що проблема мобілізації, як сполучені посудини, пов’язана з проблемою неадекватних командирів. Коли в країні всі знають родича чи знайомого, який служить, кожне неадекватне рішення на фронті створює величезне відлуння в тилу серед рідних і друзів бійців. І коли таких рішень стає дуже багато, то це відлуння перетворюється на гучний дзвін, хоч би як його ігнорували медіа і хоч би як намагалися заглушити браві повідомлення пресслужб.
Зміна головкома на людину, яка дала б надію на краще, може підвищити бойовий дух армії, що в такій критичній ситуації вкрай важливо. І самі зміни також не чекатимуть, хоча дадуть результат не відразу.
А зараз існує і така думка:
«Бійці вважають мене хорошим командиром, а командування поганим».
.
Бої навколо Покровська, Костянтинівки, наступ ворога на Лиман і на запорізькому півдні, намагання захопити Куп’янськ — про все це говорилося й місяць тому. Але за останній місяць-півтора ситуація на згаданих напрямках майже синхронно погіршилася.
Ще зовсім недавно здавалося, що росіяни виберуть одну точку для своїх зусиль, як вони це робили раніше. Звісно, Покровський напрямок залишається для них пріоритетним, але вони намагаються загострювати ситуацію й на інших ділянках фронту. Очевидно, ворогу вдалося набрати людей, мінімально натренувати їх, спорядити і відправити в бій.
➤ Покровський напрямок
Зараз «клешні», про яку багато говорили, вже немає, наші відбили частину захопленої території.
Тепер ворог потроху гне своє, намагаючись захопити на лівому фланзі місто Родинське, що дасть йому змогу контролювати логістику до агломерації Покровськ — Мирноград.
Станом на початок серпня росіянам це так і не вдалося зробити, проте їхня присутність поруч із Родинським уже дається взнаки: логістика до Покровська різко ускладнилася, є свідчення, що дістатися до міста цивільним транспортом через засилля російських БпЛА майже неможливо. Ворог активно використовує FPV-дрони для знищення української логістики та контролю лінії фронту.
Намагалися росіяни зайти і в сам Покровськ. Офіційно повідомлялося про те, що в місто висувалися диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) чисельністю 150 осіб. Більшість із них було вбито ще на підході, але частина все ж таки проникла в місто, нашим бійцям доводилося шукати їх і знищувати. Диверсанти часто перевдягалися в цивільне.
Якщо переглянути відео зі взяттям у полон росіян із цієї групи в центрі міста, можна зробити висновок, що ситуація вкрай серйозна, але її вдалося взяти під контроль. Проте буде краще, якщо офіційні джерела не применшуватимуть небезпеку і не вдаватимуться до різних евфемізмів, називаючи 150 людей диверсійною групою.
Ситуація в сусідній Костянтинівці розвивається за схожим сценарієм і має тенденцію до погіршення. Як і у випадку з Покровськом, росіяни намагаються оточити місто по флангах, уже потроху вимальовується гостряк горезвісної російської «клешні» з правого боку.
Вони також пробують видавити українські війська з південних позицій від міста, ведучи наступ у напрямку селища Клебан-Бик. Поки що ситуація перебуває в розвитку, але має тенденцію до погіршення.
А от південніше від Покровська справи геть кепські. За даними DeepState, найбільше територіальних втрат припало на район Новопавлівки. Ворог зумів окупувати тут достатньо території, вийшовши подекуди на адміністративну межу Донецької та Дніпропетровської областей, а в районі селища Дачне навіть переваливши за неї, з чого російські пропагандисти одразу влаштували справжнє шоу.
➤ Куп’янськ — стабільно напружено
Погіршилася ситуація і на Куп’янському напрямку. Окупанти зуміли просунутися на півночі від міста і, вдаючись до своєї традиційної тактики, тепер пробують просунутися із західного флангу Куп’янська.
Північніше ворог потроху розширює плацдарм на правому березі річки Оскіл. Звісно, вихід на інший берег цього природного рубежу становить небезпеку. Та, попри наявну загрозу, росіянам не вдалося істотно поліпшити тут свої позиції. Хоча цей напрямок може бути доволі загрозливим з огляду на те, що ще північніше біля кордону в районі селища Мілове вони створили невеликий анклав. Проте ні ресурсів, ні сил розвинути його у ворога поки що, вочевидь, немає.
У районі Вовчанська в липні також спостерігалася певна активізація російських військ, проте на сьогодні тут затишшя.
➤ Словʼянський напрямок
На жаль, фронт зазнав змін і на тих ділянках, де українські війська традиційно тримали міцну оборону. Зокрема, маємо просування в Серебрянському лісі, що став символом українського опору. Лише одного погляду на карту достатньо, щоб побачити «коридори», які пробили російські війська в цій місцині. Під ударом на межі сірої зони опинилося Торське, за яким видніється вже силует Лимана.
Трохи південніше ворог намагається дістатися до ще одного стратегічного міста півночі Донеччини — Сіверська. Фронт, який завдяки вдалій обороні дуже довго тут був статичним, також зазнав змін.
Наміри ворога очевидні: рух до Лимана і Сіверська. Заключним етапом має стати Слов’янськ. Наскільки ворог зможе збільшити тут свої здобутки, покаже час.
➤ Кістка в горлі ворога — Степногірськ. Південь.
У своєму намаганні показати активність по всій лінії фронту росіяни, звісно, не могли оминути Запорізький напрямок. В останній декаді липня вони мали тут певні успіхи — їм вдалося захопити селище Кам’янське і частину села Плавні на березі колишнього Каховського водосховища.
Попри значні втрати, ворог спробував просунутися далі. Стали з’являтися свідчення, що деякі російські солдати доходили майже до Степногірська. Але, діставши на горіхи від ЗСУ, окупанти відкотилися назад. Певно, спроби захопити селище вони робитимуть і далі, але сьогодні можна констатувати, що реалізувати тут свої плани їм не вдається.
➤ Сумський позитив
Не всі напрямки останнім часом демонстрували негативну динаміку. Були й такі, де українські війська досягли певних позитивних зрушень. Йдеться, зокрема, про Сумський напрямок.
У липні тут спостерігалося певне просування росіян: їм вдалося окупувати селище Яблунівка й просунутися в бік Юнаківки. Проте українські бійці відкинули їх і звільнили Кіндратівку.
➤ (Не)прорив
І, певно, найбільш нашуміла новина за останніх кілька тижнів — повідомлення DeepState про швидке просування ворога більш ніж на 10 кілометрів у глиб українських територій біля Покровська на початку серпня.
Уже за кілька днів українські війська частково стесали цей виступ. Проте казати, що ситуація на тому повністю вичерпалася, ще зарано. Бойові дії тривають, повної інформації про звільнення всіх населених пунктів у цьому районі наразі немає.
Сьогодні можна чітко говорити про звільнення українцями Золотого Колодязя, що справді важливо, оскільки поруч пролягає одна з ліній українських укріплень. Наші війська вкотре довели, що не втратили здатності локалізувати такі прориви.
Очевидно, що ситуація перебуває в розвитку. Дуже ймовірно, що десь у російському Генштабі висить карта з великими й маленькими стрілками. Якісь із них тягнуться до Краматорська і Слов’янська, а якісь ще далі — у глиб України. Звісно, події останніх тижнів не дають підстав для великого оптимізму, але ми не втратили, принаймні поки що, ні Покровськ, ні Костянтинівку, ні Куп’янськ. І маємо всі шанси вийти переможцями в боротьбі за них.
Нагадаємо, росіяни намагаються захопити той самий Покровськ ще з кінця минулого року — і безрезультатно. До того ж українська армія вкотре довела, що може достойно виходити із найбезнадійніших ситуацій.
Орест Зог
Прокомментировать:
-
Владислав Смірнов
ІНФІЛЬТРОВАНА ДЕРЖАВА
Як спецслужби авторитарної Росії інфільтрували українську державу через телевізійного кандидата. Повна аналітична реконструкція медійної інженерії, втрати республіканських механізмів і стратегічної дестабілізації
Автор: Владислав Смірнов
ВСТУП: ВІД РЕСПУБЛІКИ ДО КЕРОВАНОЇ ІЛЮЗІЇ
2019 рік — ключовий момент новітньої української історії. Під прикриттям легітимної процедури виборів до влади прийшов проєкт, який не був сформований демократичним шляхом у класичному сенсі. Йдеться не про чергову політичну силу, а про глибоко інтегрований медійно-олігархічний продукт, який, як показують подальші події, мав ознаки цілеспрямованої інфільтрації в управлінську архітектуру України з потенційними зв’язками до спецслужб РФ.
Замість республіки з поділом влади, народною участю і прозорими інституціями — Україна опинилася в ситуації, де керованість забезпечувалась виключно з одного центру, де ключові державні рішення ухвалювались не через механізми парламентської відповідальності, а в межах непрозорих внутрішніх консультацій кількох осіб. Цей процес розпочався з легкого телевізійного образу, а завершився концентрацією владних повноважень у руках політичного одноосібника.
ГОЛОБОРОДЬКО: КУЛЬТУРНИЙ ШЛЮЗ ДЛЯ МАНІПУЛЯЦІЙ
Володимир Зеленський прийшов до влади не як політик. Він прийшов як образ — культурна ілюзія, яка через 50-серійний наратив серіалу «Слуга народу» проникла в ментальне поле мільйонів громадян. Це не випадковість, а точна реалізація технології масового впливу. Образ «простого вчителя, який бореться з системою», трансформувався у спрощену модель бажаного президента.
Таку логіку не вигадали в Україні. Це давній метод, відомий у багатьох країнах із досвідом авторитарного рецидиву. Проблема — не в бажанні суспільства змін. Проблема — у відсутності імунітету до підміни змісту образом. І коли персонаж із вигадки займає реальну посаду, політика перестає бути інструментом управління — вона стає декорацією.
ПОЛІТИЧНИЙ СТАРТАП І ЙОГО БЕНЕФІЦІАРИ
Зеленський і його команда прийшли як корпоративний проєкт. Ключові політтехнологи, менеджери, власники медіа — усі діяли за логікою комерційного запуску бренду. Їхнє завдання не полягало у формуванні політичної відповідальності чи стратегії розвитку держави. Воно зводилось до перемоги у виборчій кампанії, будь-якою ціною.
Центральною фігурою в цьому став Ігор Коломойський. Через медіаресурс «1+1» був забезпечений інформаційний домінант на ключових етапах передвиборчої боротьби. Паралельно — юридичні й організаційні інструменти для підживлення «антисистемного» наративу. Водночас з цим формувався пул осіб, які мали зайняти посади в адміністрації, парламенті, держкорпораціях. Це не було політичне оновлення — це було рейдерське поглинання держави через демократичні механізми.
СОЦМЕРЕЖІ ЯК ЗБРОЯ: БОТНЕТИ, ТАРГЕТИНГ, ПСИХОПРОФІЛІ
Вперше в українській історії вибори виграли не через телевізор — а через алгоритми. Цільові наративи, автоматизовані бот-мережі, аналітика профілів у Facebook, YouTube і Telegram, інженерія думки через TikTok — усе це стало зброєю, яка змусила десятки мільйонів змінити уявлення про політику.
Під виглядом гумору просувались токсичні меседжі. Через анонімні канали поширювались псевдорозслідування, дискредитація волонтерів, ЗСУ, ветеранів. Будь-яка серйозна розмова таврувалась як «порохоботство» або «совок». У підсумку — зруйнований інтелектуальний простір вибору.
СХЕМИ З КІПРУ, МОСКВИ І ПАРАЛЕЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Документовані факти свідчать, що структура продакшен-компаній Зеленського — це складна мережа, яка одночасно працювала в Росії, Україні та на Кіпрі. Компанія Green Family Ltd фігурує у реєстрах як співвласник трьох фірм у РФ: «Грин Филмс», «Платинумфильм», «Вайсберг Пікчерс». Вони отримували мільйони рублів державних замовлень від РФ до 2017 року.
У свою чергу, ці ж компанії були пов’язані з «Кварталом 95», продакшеном передвиборчого серіалу та основного відеоконтенту кампанії. Прямий фінансовий зв’язок між державним бюджетом РФ і українським кандидатом не доведено юридично — але він існує в документах. І цього достатньо, щоби стверджувати: це — мінімум ризик впливу, максимум — сценарій інфільтрації.
АГЕНТУРНЕ ОТОЧЕННЯ ТА СТРАТЕГІЯ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ
Після інавгурації в адміністрації з’явились фігури з очевидним конфліктом інтересів:
• Іван Баканов — людина, далека від розвідки, отримала СБУ;
• Олег Татаров — скандальний юрист з орбіти Януковича, який відверто знущався над ідеєю Майдану;
• Сергій Шефір — бізнес-партнер Зеленського по медіа, курує ключові процеси;
• Тимур Міндіч — тіньовий вплив, пов’язаний із Коломойським.
Замість публічного управління — виникла внутрішня коаліція, яка фактично замінила державні інститути системою особистої лояльності. У таких умовах важко говорити про реальну демократію — бо вона зникла за ширмою керованого порядку.
ТЕНДЕНЦІЇ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: ОФІС ЯК УРЯД, “ДІЯ” ЯК ІНСТРУМЕНТ
Офіс Президента фактично поглинув функції уряду, РНБО, інколи — і Верховної Ради. Система ухвалення рішень стала непрозорою, а основні законодавчі ініціативи — готувались не у міністерствах, а в аналітичних групах, контрольованих керівником ОП.
Проєкт «Дія», який декларувався як цифрова модернізація, став зручною інфраструктурою для контролю персональних даних, поведінкових моделей і навіть голосування. У поєднанні з монопольним медіа-ефіром це створює небезпечну передумову для цифрової авторитарної вертикалі.
ВИСНОВОК
Важливо розуміти: цей текст — не звинувачення, а аналітичне попередження. Ми не ставимо питання про зміну влади через силу. Ми ставимо питання про якість інституцій, легітимність процедур і безпекові ризики.
Коли один проєкт через інформаційну гегемонію отримує повноту влади, обходячи політичні традиції, інституції і підзвітність — це не демократія. Це — фаза трансформації республіки в керований медіапростір.
І саме зараз час для публічного, системного, чесного обговорення. Без гасел. З фактами. Бо українська незалежність — це не лише прапор і гімн. Це — якість влади, яку ми допускаємо. І її джерела.
Нам потрібна демократія, а не її телевізійна імітація. І ця розмова — крок до цього.Прокомментировать:
Прокомментировать: