Феномен бандерофобии в русском сознании

[Св.]

Ув. Св. То, что вы нашли мой источник, еще не обозначает, что я его искал не точно так же. Хотя источников было все же несколько. И мне абсолютно все равно из каких статей брать материал.

Тут дело в другом. Я с удивлением обнаружил, что общаться с человеком, знающим историю и при этом заинтересованным в определенной точке зрения так же трудно, как и с заинтересованным профаном.

Я предполагал, что Вы хотя бы в ходе дискуссии попытаетесь опровергнуть приводимые мной факты. Но Вы действуете так же, как и профаны. Не устраивающие Вас факты, которые Вы не можете опровергнуть вы просто даже не цитируете и действуете так, как будто они и не приводились, а те, которые можете опровергнуть, опровергаете и выставляете это так, как будто я чуть ли не воскресший Степан Бендера и хочу Вас лично опровергаемым материалом оскорбить.

Какие Ваши факты я должна опровергать? Вы мимо пропустили, что в летописях и других источниках везде Русь, Вы мимо пропустили, что даже Даниил Галицкий - король Руси, Вы мимо пропустили, что "украина" всегда окраина, Вы мимо пропустили "псковскую украину", Вы мимо пропустили ответ на Ваш вопрос относительно названий "Украина", "Россия", "Московия"?
Про Степана Бандеру здесь сказано довольно. Свое отношение я тоже высказала. Вам нравится позиция Йицхака, старающегося вбить клин между нашими народами, по моему мнению, единым народом?
Вы предъявляете мне претензии относительно Запорожской Сечи и наглости московитов. Я Вам сказала, жить в плену идеологических мифов, подогревающих Вашу самостийность - Ваше право.
Смело можете называть меня сторонником идеи Третьего Рима, ибо я за собирание Русских земель, а не за их дробление, разбазаривание и поругание. Довольно было междуусобиц на русской земле.
Московиты Вам не нравятся? А знаете ли Вы историю отношений Москвы с Новгородом? Как великий князь Иван III, первый державный государь отметелил новгородцев и расправился с новгородской "вольницей"? Мне что теперь, следуя Вашему примеру(часть моих предков из Новгорода, впрочем, если честно, я так далеко вглубь, конечно, не знаю историю своего рода, увы ), да шо ж это за клятые такие москали "братьев славян превращать в батраков и грабить всеми возможными средствами, а Сечь(заменяем на Новгород) с помощью обмана осаждать и уничтожать"?(с)(wolf_ua) Или мне предьявить претензии Петру I за то, что наверняка он моих предков положил при строительстве Петербурга? Да мало ли кому что я могла бы предъявить. И к большевикам могла бы.
Но история пошла так, как пошла. Я не люблю, когда выдумывают альтернативные истории. У нас тоже есть такие швыдкие. Вон на Йицхака посмотрите.
Вот моя позиция: "Клянусь честью, что ни за что на свете я не хотел бы переменить отечество или иметь другую историю, кроме истории наших предков, такой, какой нам её Бог дал"
А. С. Пушкин.
Может быть, этот поэт для Вас иностранец?
И в заключение, чтобы Вы не видели во мне врага, хотите я Вам в личку напишу свою фамилию? Она у меня не просто украинская, она практически польская. Но я - русская.

Просто сейчас я принимаю позицию слабой стороны. Вы же сами косвенно утверждаете, что в истории прав тот, кто сильнее. Я же так не считаю. И это моя жизненная позиция.

А с чего это Вы принимаете такую позицию? Я никак не пойму , что за обида такая? Что за тирания исходит от москалей?
У нас с Вами общая история, такая, "какой нам её Бог дал"(с). Когда Пушкина просто поймете, тогда и всякая обида на москалей пройдет и отпадет желание увлекаться "самостийной историей".

[Drunker]

Я могу понять мать, в её действиях содержиться хоть страшный, но, всё таки смысл, - спасти от смерти других детей. А какой смысл был в смерти тех детей, которых убивали бендерюки?

Думаю это делали без всякого смысла - это просто проявление нечеловеческой жестокости, которую никаким даже самым страшным смыслом оправдать нельзя. Но если всё-таки нужно сказать о смысле этих преступлений, то смысл их мог заключаться в том что на территории Украины не должно быть ни одного человека, который относится к нации вражеской украинцам. Дети вырастут и могут отомстить за родителей, страшный смысл (но всё-таки смысл) этих преступлений - в том чтобы не допустить этого.

Ещё может быть и такой смысл. НКВД безуспешно боровшаяся с национально-освободительным движением на Украине решила побороть его столкнув две нации - украинцев и поляков. Какой ответ поляков был бы после того как они увидели бы на столбах своих убитых детей и надпись "Дорога к свободной Украине"? Да они бы повырезали все сёла украинские, всех украинцев в своих сёлах. Что собственно говоря и происходило - вчерашние соседи и кумовья друг друга убивали. Одна сторона убивала другую. Не просто украинцы резали поляков, а именно друг друга - поляки украинцев, а украинцы поляков. Естественно после этого появлялась ненависть ко всей нации.

Я не могу утверждать что именно это преступление (убийства детей) совершили НКВД, возможно и скорее всего это сделали украинцы. Я склонен верить полякам которые так считают - им виднее. Но эти же поляки утверждают что со временем они поняли что поляков и украинцев сталкивали лбами с одной стороны НКВД, а с другой - Германия. Я смотрел передачу в которой поляки рассказывали воспоминания о тех событиях. Ещё там приводились документы о том что Германия проводила целенаправленную политику стравливания между собой украинцев и поляков. О том что НКВД переодевались в бендеровцев и делали то же самое дело тоже довольно часто говорится. Семя раздора посеяли одни, но теперь они герои-победители, а вот бендеровцы которые повелись на эти методы - теперь преступники, которым нет ни прощения ни оправдания.

Я не пытаюсь их оправдать или просить их простить, но хотя бы предположить что тот вариант истории которую преподавали в советских школах может быть ложью. И желательно чтобы в современных учебниках не писали ложь. Если неизвестно достоверно кто что делал во время войны, то надо так и писать, надо излагать факты, а не их оценку конкретным человеком. Но увы - в школах готовят патриотов и преподавание истории самый лучший способ это сделать. Но у каждой стороны свой взгляд на историю. Поэтому для Украины героями могут быть бендеровцы, прошу прощения ОУН-УПА, а для России (и Украины тоже) - Советская Армия. Всё зависит от того кто что считал своей Родиной и кого своими врагами.

Украина (по крайней мере некоторая её часть) считает своими героями как ветеранов ВОВ так и ОУН-УПА. Это на мой взгляд более объективно. Одни сражались за свою Родину-Украину, другие за свою Родину-СССР. И то и другое достойно по крайней мере понимания. Я даже власовцев могу понять. Логика даже в их действиях была. Хотя многие мыслят советскими штампами - "предатели". А вот когда позиция однобокая - правы только те кто победил - это необъективно как мне кажется. Однобокая позиция и у современных бендеровцев, они не признают заслуги Советской Армии - поэтому они мне не нравятся.

[Ярило]

И мне бы на их месте стало все ясно. И я бы взялся за оружие и пошел убивать советских сатрапов, мучивших и расстреливавших моих близких, друзей и братьев по вере. Вот так и рождается ОУН-УПА.

Ну-ну. Прям ясновидящий. в ноябре 1939-го года правительство Польши объявило войну СССР. И по приказу убежавших козлов армия Крайова начала на территории СССР боевые действия, которые заключались в диверсиях и террактах против сочуствующих СССР. Так что же с заключёнными надо было делать? По головке гладить? Берия, с началом войны предложил расстрелять тех заключённых, которые не могли быть эвакуированны, причём расстрелять приговорённых к высшей мере, так и осуждённых за тяжкие преступления. Всего было расстреляно около 27 тыс, но не только на территории Западной Украины и Белоруссии. СССР, конечно, злой. Однако, с началом наступления вермахта во Францию, в Париже были расстреляны все, кто находился на учёте у полиции. В ВБ были повешенны руководители фашистских организаций, а члены этих организаций получили тюремный срок. Более гуманной выглядят США, когда 112 тыс японцев заключили в концлагеря. Правда по гуманности и СССР их переплюнул. Выселили, а не заключили в лагеря, немцев, 4 кавказских народа. А стоит сказать, что немцы и болгары ,в основном, сражались за белых, т.е. были пятой колонной. А как же быть с венграми, румынами, финнами? Их то чего не выселяли?
И такой момент. Расстрелянных в тюрьмах, немцы даже и не пытались использовать как пропаганду. И понятно почему. Каминский был освобождён перед войной. Вам его фамилия о чём-нибудь говорит? Меншагин был освобождён по амнистии. А если бы данных деятелей расстреляли, то могли ли они творить то, что творили? К слову, немцы использовали в пропаганде и еврейскую тему(которую продолжали до конца войны), и тему социализма, даже пытались заикнуться о голодоморе (но быстро заткнулись - их байка ...тогда не прошла. Зато сейчас процветает), но вот расстрелянных в тюрьмах даже и не пытались упомянуть. Что бы показать зверство СССР сделали катынское шоу. Но посвоей имбицильности стали привозить туда и ... из "галитчины", забыв, как их терроризировали поляки. ...

2. Я не считаю, что Крым надлежит отдать России, потому что если уже на то пошло, то тогда и у Украины есть право требовать возврата тех территорий, которые так или иначе относились к Украине или Киевской Руси. Кроме того, Крым нужно отдать или Монголии, а еще лучше Греции... Ведь если я не ошибаюсь именно греки самые ранние из древних цевилизаций забрели в Крым.
Если в чем-то ошибаюсь поправьте, пожалуйста.

Украина и Киевская Русь всё-таки вещи разные. Украины не было, когда была Киевская русь, поэтому может забыть о требованиях. Кстати, а Крым входил в греческое государство? Насколько мне известно, он был колонией. Но тогда и Алжир надо вернуть Франции, а Индию Вб. А саму Украину разделить между Литвой, Польшей и Россией.

А преступления которые совершала доблестная красная армия против собственного народа могут быть оправданы? Покажите мне ваш учебник истории где говорится о преступлениях советской армии во время ВОВ.

Вы сначала укажите, какие преступление совершала РККА против собственного народа во время ВОВ. А там и поговорим.

Моя жена до 5 лет жила ближе к восточной Украине, потом ей нужно было переехать в город Львов.

...Забыли, что в СССР была дружба наций? Ей в детском саду преподавали, что во Львове процветает бандеровщина? По детским передачам крутили? А может быть вам надо за это тёщу с тестем благодорить?

Тонко подмечено. Русские любят только свой национализм. Национализм других наций они называют фашизмом. С такой логикой не поспоришь. Разговор в этой теме для меня теряет смысл.

...националист - тот кто любит и отстраивает свою страну. Тот кто приехал со своим указом в чужую страну заслуживает минимум депортации. Может быть нацизм русских направлен на уничтожение стран СНГ или хотя бы их жителей? Нет, он направлен на возврат этих коренных народов к себе на Родину. Ну, а если не хотят возвращаться, предпочитая разорять Россию, то и пускай получают гриндером по кумполу. А вот нацизм из СНГ направлен именно против России. Не в том беда, что республики вышли из СССР, а в том, что они стали враждебны России. Напомните хоть кого-нибудь из СНГ, кто был осуждён за русофобские высказывания. А вот в России осуждённых за высказывания или действия против нелегальных мигрантов или против отдельных государств - не мало. Да и вспомнить великих демократических деятелей: Саакашвили и Ющенко. Они пришли к власти с русофобскими лозунгами. Ющенко пошёл ещё дальше - старательно повторяет геббельсовскую брехню. И какое должно быть отношение патриотов России к подобным придуркам? Сторонники Ющенко поддерживают его русофобию, значит и сами являются русофобами. И, хотя бы, на территории России к ним не должно быть вопросов.

За ним же Украина много постонала».

Вообще то, украина в оригинале пишется с маленькой буквы. Хотя бы потому, что заглавных букв в славянской письменности на тот момент не было. Поэтому Палий может засунуть язык в известное место и молчать в тряпочку.

Саша, для меня украинец любой, кто гражданин Украины. Немец, любой, кто гражданин Германии.

И вот негры становятся украинцами и немцами.

Россиянин, любой, кто гражданин России.

А вот это верно. Русский и россиянец - понятия разные.

А теперь по существу. Списки бойцов УПА, погибших в боях с Германией, есть. Только составляли их, как Вы понимаете, побежденные, а победители их либо уничтожали (списки) либо отвели им почетное место в архивах НКВД-ФСБ.

Ух-ха-ха. Могущество НКВД было в его мифе. И всё. А теперь по существу.

Но одного из павших в боях могу назвать. Документально зафиксированного бойца УПА, погибшего в борьбе с нацистской Германией. Мне этот документ один форумчанин местный показал, тезка, кстати, мой
Степан Вогул, его жена Анастасия, дочь София, место жителства Зозули под Золочевым, смертный приговор от 20.04.1944 г. за хранение оружия

Определись, погиб ли он в бою или погиб за хранение оружия. И потом рассказывай о геройстве УПА. И вообще то, я не нашёл в данной теме данных об уповцев, сколько они потеряли против РККА, сколько против немцев. И кого и сколько положили. без этих данных - голая демагогия. а теперь о полной бредятине.

Да, войска НКВД - из местных. Точно так. Местные. А вот войска Красной армии формируются иным способом.

Специально сообщаю, что войска НКВД и РККА формировались по одному принципу.

То, есть, украинцы там тоже были, НО не большинство. Большинство там от самого большого народа. Знаете какого?

А чего знать то. Ваш вождь и учитель, квазимодо, старательно заучив геббельсовскую брехню, сказал, что 7 млн украинцев уничтожили русские. А кто же ещё?

И солдаты эти были набраны НЕ по воинской повинности. Воинская повинность в СССР в 1936 году введена.

Мдась. наверное у вас в военкоматах посшибали изречение Ленина. Или в военкомате не были (Псих, что ли? Только психов обследуют вне военкомата). Воинская повинность была принята, кажися, в 1918-м, подписана Лениным. А 01.09.1939 введена ВСЕОБЩАЯ воинская повинность. Чувствуете разницу? Ну, если вы хотите знать больше, то в 1936-м был введён новый общий устав РККА.
Вот в Москве достал хохлятский опус под названием "Железная сотня". ладно уж, что не только русские и поляки тренькают на мове, но и немцы. Вообще то, бойцы УПА показаны белыми и пушистыми. Хотя там и проскальзывает откровенная русофобия. После уничтожение бендеровцев главный из УПА спрашивает дезертира щёлкнув затвором: "Москаль?" - "Сам ты москаль!". А в начале фильма повествуется о том, как Сталин отдал часть территории невзалежной коммунистической Польше, упоминается, что полякам эта земля никогда не принадлежала, а всё свое время была украинской. как бы отрегаровали самостийные, если бы подобный фильм, только с другого ракурса сняли бы на мосфильме? И вообще из интереса. находится ли в свободной продаже в хохляндии фильм "Иди и смотри", где показывается, как хохлы жгут белорусскую деревню вместе с жителями.

[Drunker]

Вы сначала укажите, какие преступление совершала РККА против собственного народа во время ВОВ. А там и поговорим.

Преступление это то что признано преступлением в суде. Чтобы Вам не предъявили Вы потребуете доказательств, документов. А преступники обычно свои преступления не документируют. Хотя откройте все архивы свои, может и документируют. Вон немцы документировали, может и в советских архивах найдётся что-нибудь.

И ещё. Если преступление не против своего народа, а против другого народа, то это не преступление по-Вашему?

[Alex Shevchenko]

Смело можете называть меня сторонником идеи Третьего Рима, ибо я за собирание Русских земель, а не за их дробление, разбазаривание и поругание.

Интересно, а как Вы это себе представляете?

всякая обида на москалей пройдет и отпадет желание увлекаться "самостийной историей"

Так нет никакой обиды то. А у "самостийной" истории "самостийное" плавание.

[Св.]

Интересно, а как Вы это себе представляете?

А Вы как-нибудь развернуть свой вопрос могли бы? Что Вы имеете ввиду, мою личную деятельность по собиранию или мое отношение к тем, кто собирал и к тем, кто, наоборот?

Так нет никакой обиды то.

Дык...это...я же не Вам писала (прям как Татьяна), у Вас не вижу никакой обиды(елки, прям белый стих пошел). Так, перехожу на прозу.
Обида на москалей чувствовалась в постах того, кому было обращено.

А у "самостийной" истории "самостийное" плавание.

Дай Бог.

[Alex Shevchenko]

А Вы как-нибудь развернуть свой вопрос могли бы?

Не мог бы. Нехочу

Что Вы имеете ввиду, мою личную деятельность по собиранию или мое отношение к тем, кто собирал и к тем, кто, наоборот?

Светлана! Вы уже ведете некую соборную деятельность?

Обида на москалей чувствовалась в постах того, кому было обращено.

Да все эти обиды на "москалей", "хохлов", "УПА" не "УПА", право, просто иногда смешны.

П.С. А как читать фразу на Вашей картинке: Родина - мать зовет, или Родина-мать зовет?

[Св.]

Светлана! Вы уже ведете некую соборную деятельность?

А смайлик Вы пропустили?

П.С. А как читать фразу на Вашей картинке: Родина - мать зовет, или Родина-мать зовет?

Вам лавры Йицхака покоя не дают?
Эх, предупреждали меня, держись, завтра начнется. Это еще мой лучший друг не проснулся.

[Урфин]

Что Вы имеете ввиду, мою личную деятельность по собиранию или мое отношение к тем, кто собирал и к тем, кто, наоборот?

Лично я благодарен тем, кто нашу империю собирал, и кто защищал её от иноземцев.

К тем, кто мою страну разрушает извне, я отношусь как агрессору и врагу, а к тем кто действует изнутри - как к предателям и диверсантам. Много их было, да и сейчас не мало.

Тех же, кто смакует любую грязную ложь о своей собственной стране, кому по сердцу огульно мазать её грязью, и мечтать о гибели собственной среды обитания - я считаю совком , дикарём, или просто психически нездоровым.

[Smashed]

Quo vadis? "Куди ми прямуємо?" Роман Купчинський, для УП , 22.06.2005, 11:42

Польський письменник Генріх Сенкевич поставив це запитання багато років тому в своєму однойменному романі. Саме це запитав у Христа Святий Петро на Аппієвій дорозі. Не отримавши відповіді, Петро попрямував до Риму, де його розпяли на хресті вниз головою.
Сьогодні українці ставлять це питання своїм світським лідерам. "Що далі? Куди ви нас ведете?".

Лідери відповідають: "До Європейського Союзу" так, ніби Європейський Союз став певною формою комунізму на постійно зникаючому горизонті. Здається, чим ближче Україна підходить до Європейського Союзу, тим далі він відсувається від неї. Проте для половини населення України ця мета вважається реальною і вартою зусиль.

В той же час для іншої половини Європа, в тому числі і Європейський Союз, є анафемою. Вступ до Європи означає капітуляцію перед західними цінностями, перед підозрілими темними зговорами Польського Римо-католицизму й імперіалістичними інтригами Америки; принаймні, саме таку ситуацію малюють менш освічені і відверто нечесні представники Російської політичної еліти.

"Словянська православна Росія ваш єдиний друг", - співає звабливий московський голос свої колискові пісні українському народові.
Слухаючи ці співи, деякі жителі Донбасу, що розривається між пролетарським лахміттям і вкраденими скарбами, фанатично вірять, що "Третій Рим" знову прийме в свої обійми молодших братів. Вони моляться, аби Москва дозволила їм відігрітися в своїй славі і дозволила їм платити менше за газ і нафту, аби залишилось трошки, щоб купити горілку і шмат сала, лікувати їхніх хворих дітей і піклуватися про стареньких батьків.

Коли вони стикаються з жахливими фактами того, що їх обікрали свої ж клани Колесніков, Щербань, Брагін зі своєю бандою та інші - деякі мешканці Донбасу вигукують: "Націоналісти брешуть!", - і виходять з протестами на вулиці, аби врятувати тих, хто змусив їх жебракувати.
Обраний в свій час президентом Малоросії, Віктор Янукович веде свою донбаську паству пострадянського пролетаріату у темряву й національний нігілізм. Він пророк альтернативного Quo Vadis, шляху фальшивого спасіння до Росії.

Під гаслом захисту інтересів пролетарського споживача, який може надійти лише з однієї батьківщини з Росії, Янукович обіцяє їм дешеву ковбасу в обмін на їхні голоси і честь.
Сьогодні Україна знову, як це було не раз за її бурхливу історію, опинилась перед вибором, яке ж лихо менше.
За її західними границями починається переважно католицький Європейський Союз, конгломерація багатих держав, яка ще не визначилась з майбутнім напрямком розвитку.

Франція і Бельгія, не підтримавши Конституцію Євросоюзу, стривожили весь континент. Стара європейська мрія створити міні-США на східних берегах Атлантичного океану здається зруйнована тим, що дехто називає французькою впертістю і гордістю, а також страхом, що, насправді, Європа це локомотив без машиніста.

Німеччина і Італія потайки шукають шляхів, аби уникнути Єврозони, тоді як Британія, історично побоюючись континенту, здається задоволеною схемою Британського Petroleum (ВР) і Російського ТНК, що врятувала острів Тоні Блера від енергетичного голоду, і в той же час підтримує свої "особливі стосунки" з Америкою, повністю зневажаючи інших.
Європа мандрує без жодної мети. Чи потрібна їй ще і Україна на своєму горбі? Чи справді Україні так хочеться і необхідно звязувати своє майбутнє з цією зовнішньо блискучою, але збентеженою компанією?

І тут зявляється російський "вектор", центр тяжіння переходить на Схід, до землі словянського брата і Євроазіатського деспотизму, що наяву мріє про славу і владу.
На чолі з маленьким чоловіком, з бідною уявою і ще меншим харизмом, Росія шумить під брамами Західної цивілізації і гризе нігті, нервово сподіваючись на те, що її приймуть до клубу цивілізованих націй, проте десь глибоко усвідомлюючи, що насправді вона не заслужила на це.

А світ споглядає, як безкінечна брутальна війна проти чеченців вбиває десятки тисяч невинних людей. Мільйони дивляться і не вірять своїм очам, як некомпетентний Путін намагається вкрасти нафтову компанію для своїх друзів, організувавши сміхотворний шоу-суд, під час якого найзаможнішу людину Росії тримають у середньовічній клітині, встановленій в залі суду. Такого собі не дозволяв навіть товариш Сталін.

Росія сьогодні перетворилася на шизофренічну державу.
Одна частина країни хоче, аби їх прийняв Захід, інша рве себе на шматки, аби відтворити імперію і повернутися до сталінізму.
Сам Путін є яскравим прикладом роздвоєння особистості. З одного боку він проклинає розпад імперії і називає розкол Радянського Союзу "найбільшою трагедією ХХ століття". Він каже це і відновлює старий гімн СРСР, перетворюючи його на гімн Росії. І хоча його країна сьогодні є слабкою подобою колишньої імперії, навязлива мелодія гімну увіковічує його жадобу до величності і влади.
Потім проступає його друга натура і він наполягає, аби Росія увійшла до складу СОТ і отримала постійне крісло у Великій Вісімці Клубі розвинених (і можна додати, цивілізованих) країн.

Чи справді українці бажають звязати своє майбутнє з такою країною? Що це: просто "вектор" чи національне самогубство? Чи є Росія "стратегічним партнером" або просто захисним покривалом для тої частини українського населення, яка не вірить у власні сили створити реальну незалежну демократичну державу?

Повернемося до запитання "Quo Vadis?".
Україна, здається, має три можливі варіанти вибору:
Перший варіант - зберігати теперішній курс на євроінтеграцію, але не робити з цього фетишу.
Європу не можна сприймати як простий Союз. Європа є набагато ширшим поняттям і відтак заслуговує на те, щоб її сприймали перш за все як культурний феномен, цивілізоване суспільство з розвиненою, хоча іноді незрозумілою, економікою.

Існує також "психологічна Європа", про яку писав Микола Хвильовий. Він бачив місце України на Заході багато десятиріч до того, як утворився ЄС. Його бачення варте уваги.
Заклик Хвильового "Геть від Москви" став ключовим моментом. Хвильовий розумів, що неможливо змінити географічне положення країни, але знав, що він міг повернути думки народу на Захід.
В 1925 році Хвильовий писав своїм співвітчизникам:
"Що ж таке Європа? Європа це досвід багатьох віків. Це не та Європа, що її Шпенглер оголосив "на закаті", не та, що гниє, до якої вся наша ненависть. Це Європа грандіозної цивілізації, Європа Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса"

Другий варіант підтримувати гарні сусідські стосунки з Росією, незважаючи на те, хто нею керує.
Насправді, це не стільки варіант вибору, скільки необхідність, зумовлена географічним положенням, і на яку слід зважати. Це константа української геополітики, яку не можна ігнорувати, так само як і не можна дозволяти, щоб вона стала ігровим майданчиком для шахраїв або політично незрілих діячів.
Американський поет Роберт Фрост писав "Добрі паркани добрі сусіди". Українцям час скористатися цією порадою.
Немає вагомих причин для відкритих кордонів ("відсутності парканів") з Росією або подвійного україно-російського громадянства, так само, як і немає вагомих причин для "Європейського громадянства", американо-канадського чи німецько-французького подвійного громадянства.

Лише дурень повірить, що ті росіяни, хто мріє про ліберальну (або тиранічну) імперію, почнуть з повагою ставитись до України після введення подвійного україно-російського громадянства.
Українські матері, маючи подвійне громадянство, безперечно зшаленіють від радощів, коли їхні сини, також громадяни Росії, будуть служити в російській армії десь на північному Кавказі.
Подвійне громадянство несе з собою тяжку відповідальність, а не лише переваги, якими б вони не були.
Цікавою була б пропозиція Бориса Тарасюка щодо того, аби Росія спершу погодилась на подвійне російсько-китайське громадянство і відкрила кордони з цією сусідньою країною як тест на російський лібералізм і інтернаціоналізм, а потім вже, років через десять, підбити підсумки відкритих кордонів в Російській Державній Думі, якщо така ще існуватиме.

Традиційно проросійська гілка української політики існувала під гаслом словянофілів, яке пізніше було замінено на "інтернаціоналізм", і наполягала на змішанні української нації з російською і білоруською у великому горнилі культурної анонімності і фальшивої дружби. І поки Наталії Вітренко і Петру Симоненку дозволено мати еротичні фантазії щодо Росії, від них буде мало користі.

Росіяни сусіди України, залишаться водночас друзями і ворогами ще на довгі роки. Це є частиною множинного розладу їхньої особистості і результат імперіалістичної спадщини, яка надовго засіла у підсвідомості російської еліти.
За цих обставин, мудрішим буде залишити росіянам їхні імперіалістичні мрії і зосередитися на створенні сильної демократичної держави. Раніше чи пізніше Росія побачить свої помилки і почне поводитися на цивілізований манер.

Останній варіант залишитися одним в стані благословенного нейтралітету. Ця позиція панувала серед української еліти в 1991, але обернулась тяжкою поразкою, переважно через незрілість еліти (яка елітою і не була), і ілюзорність того нейтралітету.
Леонід Кравчук став президентом після одного єдиного моменту нірвани, славетного просвітлення, коли він погодився на розпад Радянського Союзу. Після цього для Макаровича все пішло на спад. Він закінчив тим, що став довіреним помічником Віктора Медведчука і іграшкою в руках організованої банди соціал-демократів.
Це було тяжко споглядати за падінням Кравчука протягом останнього періоду української історії. Як колись Павло Тичина у поезії, Кравчук перетворився на жалюгідний жарт у політиці. Будь-який інший поважаючий себе екс-президент давно б звільнився і уникнув би цього ганебного шляху насмішок і зневаги.
Макарович втратив свою душу, коли прийняв позицію нейтралітету. І коли його спитали, що таке нейтралітет, Кравчук не знайшов, що відповісти. Чи мала Україна стати незграбним гігантом, що не може визначитися, чого бажає?
Якби Кравчук проявив себе як справжній лідер в 1992-1993, якби він поставив Україну на прозахідний шлях, мабуть, Україні б не довелося пізніше страждати від Кучми і його слизького оточення.
Але Макарович йшов, як він казав, проміж крапельок, і намагався всім догодити. Результати були катастрофічними. Його роль хитрого лиса обернулась проти нього, і саме він, більш ніж будь-хто інший, винен у тому, що дозволив банді Кучми зімітувати "родину" Бориса Єльцина і перетворити країну на приватний бордель для себе.
Єдине рішення

Єдиною реалістичною надією України буде подивитися на Захід і працювати, аби змінити психологію свого народу. Заклик Миколи Хвильового "Геть від Москви" має відродитися знову, аби українці почали вважати себе європейцями.
Quo Vadis - Малоросія чи Європа? Вибір ще існує.
Польща, Чехословаччина і Болгарія всі є словянськими країнами і всі були членами соцтабору в минулому, проте ніколи не заявляли про бажання приєднатися до Радянського Союзу. Чому? Що втримувало їх від вступу до Союзу, який увібрав в себе "найбільш прогресивні і т.д. і т.п. нації світу"?
Відповідь в тому, що ризикуючи бути менш "прогресивними", вони залишились вірними європейцями. Це були нації, що тимчасово були змушені жити в соціалістичному засланні. Вони не могли змусити себе назавжди приєднатися до культурно далеких "республік" СРСР. Втрати, що такий крок міг би їм завдати, вважалися занадто великими.
Хто може уявити поляків, бажаючих утворити "Польську РСР"?

Чому Балтійські країни так лютують Москву сьогодні? Три маленькі європейські країни не підкорилися російському диктату після війни, і це заставляє гніватися кожного радянського лідера, починаючи від Сталіна і закінчуючи Володимиром Путіним, який за своєю психологією є радянською людиною російського походження.
Будь-який нормальний європейський лідер давно б вибачився перед Балтійськими країнами за попереднє ставлення до них, але у випадку з Росією все навпаки Росія вдає ображену сторону, бо три маленькі країни викрили її як грабіжника.

На сьогодні питання щодо можливого членства України в Європейському Союзі навіть не стоїть. Правлячий клас сучасної Європи елементарно не допустить цього, і жоден українець, навіть Олег Рибачук, не зміг би їх переконати у зворотному. Албанія і Палестинська автономія мають сьогодні більше шансів, ніж Україна, бути прийнятими до Євросоюзу.
Проте це не трагедія, і Україні не слід припиняти зусилля приєднатися до Євросоюзу. Але вона має робити це, широко відкривши очі і маючи стратегію розвитку за будь-яких результатів.

Як вже стверджувалося раніше, головною метою треба зробити те, аби українці відчули себе європейцями, тим більше, що вони дійсно живуть на цьому континенті. Як тільки це буде досягнуто через подорожі, освіту, знання Європейської історії, культури, політики і мов половина перемоги буде вже одержана. І ні Володимир Путін, ні Романо Проді не завадять, аби це сталося.

[komi]

A_le_x он же Saladin

Вы находитесь на русскоязычно портале. Будьте любезны писать своих сообщения (а также приводить публикации и статьи) на общепринятом русском языке. В западном диалекте русского языка я не сильна. Тильки трошки зразумию.

[Smashed]

Вы находитесь на русскоязычно портале. Будьте любезны писать своих сообщения (а также приводить публикации и статьи) на общепринятом русском языке. В западном диалекте русского языка я не сильна. Тильки трошки зразумию.

Используйте интернет-переводчики. Я пишу мои сообщения на русском, если статья на украинском - переводить не собираюсь. Есть претензии? Обращайтесь к Faith. Она Вам расскажет, что чем больше языков ты знаешь, тем больше ты человек. В начале этой темы есть её сообщение о языках.

[komi]

Используйте интернет-переводчики

Используйте интернет-переводчики. Я пишу мои сообщения на русском, если статья на украинском - переводить не собираюсь. Есть претензии? Обращайтесь к Faith. Она Вам расскажет, что чем больше языков ты знаешь, тем больше ты человек. В начале этой темы есть её сообщение о языках.

Кыдзи кöсъянныд. Гашкö öнi мыйкö верманныд шуны, мый мыйöн унджык мортыс тöдö кыв сiйöн бурджык. Велöдöй менсьым чужан кывйöс, мед гöгöрвоны, мый ме татчö гижи. Верманныд и шыöдчыны Faith'ыс дорас асьныд, колöкö сiйö отсалас гöгöрвоны. Водзö!

[Св.]

Кыдзи кöсъянныд. Гашкö öнi мыйкö верманныд шуны, мый мыйöн унджык мортыс тöдö кыв сiйöн бурджык. Велöдöй менсьым чужан кывйöс, мед гöгöрвоны, мый ме татчö гижи. Верманныд и шыöдчыны Faith'ыс дорас асьныд, колöкö сiйö отсалас гöгöрвоны. Водзö!

[Smashed]

Водзö!

...Не забывайте что на этом форуме есть украинцы, которые поймут, что написано в этих статьях... да и русские тоже. Впрочем, Bам что на русском, что на украинском писать - разницы нет.