Твитнуть
Армія і прусські офіцери: повага — і неприховане напруження
Прусська армія, реорганізована реформаторами (Гнейзенау, Шарнхорст, Клаузевіц), воювала пліч-о-пліч з росіянами в кампаніях 1813–1814 рр. Вони шанували мужність і витривалість російської піхоти, але водночас:
- Вважали російське командування надто вертикальним і неповоротким;
- Жартували з відсутності ініціативи у молодших офіцерів (на відміну від прусської “Auftragstaktik”);
- Обурювались, що “всі лаври йдуть на Петербург, хоча ми несемо ті ж втрати”.
Полковник фон Йорк (батько майбутнього канцлера) в листі до дружини:
“Після кожного бою ми отримуємо похвали від штабу, а росіяни — медалі від царя. Так працює їхня машина.”
Натомість Гнейзенау і Блюхер відкрито визнавали, що без московської кампанії 1812 року не було б Лейпцига і Парижа.
Німецька інтелігенція: між романтичним захопленням і тривогоюЕрнст Моріц Арндт і Йоганн Готліб Фіхте — головні ідеологи прусського патріотизму — на початку 1813 року писали гімни царю:
“Er kam aus der Schneewelt mit Licht der Freiheit” — Він прийшов зі світу снігу з вогнем свободи.
Але вже після Паризької кампанії Фіхте, в листі до Арндта (вересень 1814), обережно зауважив:
“О, нехай би тільки він зупинився! Ніхто не обирає пророка — навіть з добрими намірами. А царю ніхто не скаже: досить.”
Барон Генріх Фрідріх фон Штейн, реформатор і критик Наполеона, у приватному листуванні з прусським двором писав:
“Якщо ми змінюємо французьку гегемонію на російську моральну опіку, то це — не свобода, а нова форма залежності.”
Він називав Александра "der fromme Zaren-Mann mit dem Pult Gottes" — “побожний цар-людина з кафедри Бога”, і попереджав: “Такі люди не відступають. Вони переконані, що керують світом в ім’я всіх нас.”
Комментарий