Украина нацизм не осудила. Воздержалась

[Andrij]

УПА была более "рабоче-крестьянской", чем советские партизаны


Мандик Хасман - еврей из УПА.

Среди неместных повстанцев несколько больший процент рабочих и ремесленников предопределен высшим уровнем урбанизации и индустриализации на территории СССР, чем в довоенной Польше.




Приведенная статистика в который раз полностью опровергает абсурдное утверждение советских публицистов и ученых о "буржуазном" характере Повстанческой армии.

Аналогично не было "буржуазным" и ОУНОВСКОЕ подполье. Типичную картину о социальном происхождении участников ОУН(б) подает отчет из района "Берег" (территория сверхрайона "Долина", ВО "Зарево") за июль 1943



Украинское национально-освободительное движение было более "рабоче-крестьянским" (свыше 94 % -крестьян, ремесленников и рабочих находились в УПА и свыше 83 % -в ОУН), чем движение красных партизанов.

Ведь, согласно статистике Украинского штаба партизанского движения, с точки зрения социальной принадлежности личный состав большевистских партизанов Украины выглядит таким образом:



Также следует отметить: полученные данные несколько противоречат распространенным в литературе утверждением о том, что в УПА насчитывалось 60% крестьян, 25% рабочих и 15% интеллигенции.

Указанных цифры могут касаться, скорее всего, галицкого региона. Для Волыни они являются некорректными, поскольку часть украинской интеллигенции и рабочих в структуре населения была ниже, чем в Галичине, а следовательно в рядах УПА-север интеллигенция, очевидно, не превышала десятипроцентную отметку, а рабочие и ремесленники представляли 15-17% воинов.

Молодые комсомольцы шли в УПА более охотно, чем "петлюровские недобитки"

Не лишенными интереса есть также результаты анализа вековых данных учтенных уповцев.

К сведению читателя - даны о возрасте неместных повстанцев. Ведь советская пропаганда утверждала, что с центральной и восточной Украины в "банды" вступали "бывшие кулаки", те, "кто имел обиду на советскую власть", "петлюровские недобитки".

"Еще в 1930-ом против советской власти восстал миллион украинцев" (АРХИВЫ)

Из этих обвинений выплывает, что немісцеві воины УПА по большей части должны были бы быть рождены еще в конце ХІХ или в начале ХХ ст., чтобы успеть побывать "петлюровскими недобитками" или "кулаками".

Статистические же данные полностью иные - наибольшую возрастную категорию в обеих группах повстанцев (местных и неместных) представляла молодежь 1916-1926 лет рождение, то есть в 1944 г. им было 18-28 лет (соответственно 78,15% и 60,85%), в целом - 74,48% воинов Группы "Богун".



Бойцы в возрасте от 29 до 35 лет составляли вторую большую возрастную категорию: 13,73 % местных и 27,2 % неместных повстанцев и в целом равнялась 18,51 % от всего количества учтенных.

Третья возрастная категория - повстанцев возрастом 36-45 лет. Среди местных уповцев они представляли 4,64 %, среди неместных - 9,28 %, а в общем реестре их судьба достигала 6,04 %.0

Наистарших воинов (возрастом свыше 45 лет) было мизерно мало. Среди местных повстанцев статистика таких не фиксирует вообще, среди неместных старших бойцов меньше процента (0,96 %), а от общего количества 0,2 %.0

Наконец, последняя категория - несовершеннолетние, которым в 1944 г. исполнилось 17 лет, - представляла 0,62 % от общего количества учтенных повстанцев (0,52 % от местных и 0,96 % от неместных.

Деть подполья. Они хотели быть в УПА и игрались в смертельную игру

Теоретически участниками национально-освободительных соревнований 1917-1920 гг. (по советскому определению - "петлюровцам" или "кулакам") к началу общей коллективизации в УССР могло быть люди, рожденные не позже 1909 г. (каким на начало сплошной коллективизации сельского хозяйства в 1929 г. исполнилось 20 лет, а в 1944 г. было 35 лет).

Таких среди учтенных неместных бойцов УПА Группы "Богун" 34 лица (10,89 %). То есть бывшим "кулаком" или "петлюровцем" мог быть лишь каждый десятый неместный боец, внесенный в "Евиденционную книгу" ВО "Богун".

Следовательно, навязываемые многолетней советской пропагандой стереотипы о "петлюровских недобитках" и бывших "кулаках" не подтверждаются статистикой. Если вести речь о неместных бойцах, то абсолютное большинство из них мировоззренческий сформировались в годы большевистской власти, учились в советских школах, принадлежали к соответствующим молодежным коммунистическим организациям.

"Красные партизаны Украины. 1941-44 гг".

Ниже, в сравнительной таблице, приводим статистику Украинского штаба партизанского движения за 1945 г., которая подает данные на 88 тыс. 75 лиц - бойцов наибольших красных партизанских соединений в Украине, то есть является достаточно репрезентативной.



Как видим, 20,2 % советских партизан были старше 35 лет (зато среди уповцев этот показатель достигает только 7,66 %.

Большое количество бойцов старшего возраста среди красных предопределено условиями формирования советского партизанского движения, основой которого были окруженцы (в основном бывшие кадровые красные командиры и политические комиссары, которые не желали оказаться в немецком плену и не могли вернуться к своим домам, подобно рядовым красноармейцам - вчерашним крестьянам и рабочим), оставленные для работы в подполье функционеры коммунистической партии и комсомола низшего и среднего звеньев, а также переброшенные из-за линии фронта специально вышколенные диверсанты-террористы, саперы, радисты и снайперы, наученные в структурах НКВД.


Пятый Украинский фронт. К 70-летию советского партизанского движения

Использованные статистические источники дают возможность очертить обобщающий портрет типичного украинского повстанца Группы "Богун" УПА-север на изломе 1943-1944 гг.

Почти с полной уверенностью можно утверждать - это был:

- украинец (98,2 %),

- который, скорее всего, родился в местности, которая территориально входила к ВО "Богун" (78,41 %),

- уроженец села или небольшого городка,

- хлебороб, ремесленник или рабочий (свыше 90 % случаев),

- в возрасте от 18 до 28 лет (свыше 70 % случаев),

- с начальным или неполным средним образованием (около 65 %),

- неженатый и бездетный (75 %),

- который к приходу в УПА преимущественно не был знаком с военной службой (57,86 % случаев).

* * *

Подробная история борьбы украинского освободительного движения от Коновальца до Кука, от зарождения идеологии к гибели последнего повстанца, сквозь призму внутренних дискуссий и без искажений советской или немецкой пропаганды - в новом исследовании киевского историка Ивана Патриляка "Победа или смерть! Украинское освободительное движение в 1939-1960 годах".


Иван Патриляк

istpravda.com.ua

[Andrij]

Перестаньте выдумывать. Это Вы можете сказать о послевоенных годах, а не о Волынской резне, которую устроило УПА.

Уважаемый Бимер, в чем Вы меня хотите убедить ?

Я с Вами спорить не намерен.

ОУН-УПА - народно-освободительное движение, читайте мой пост.

Всего доброго.

[Rebelius]

Уважаемый Бимер, в чем Вы меня хотите убедить ?

Я с Вами спорить не намерен.

ОУН-УПА - народно-освободительное движение, читайте мой пост.

Я вас ни в чём не пытаюсь убедить. Вас убедит или могила или штурмовики, истребители, бомбардировщики НАТО.

[Andrij]

Я вас ни в чём не пытаюсь убедить. Вас убедит или могила или штурмовики, истребители, бомбардировщики НАТО.

Вы, видимо, невнимательно читаете историю, не говоря о том, что ее "победители" могли написать "под себя" .

УПА, КАК ОСВОБОДИТЕЛЬНОЕ НАРОДНОЕ ДВИЖЕНИЕ, НЕ ПРИЗНАНО ПОВИННЫМ В ПРЕСТУПЛЕНИЯХ ФАШИЗМА, НЕСМОТРЯ НА ПОПЫТКИ СОЮЗА В НЮРНБЕРГЕ.

Реакция украинца на оккупацию и бомбардировки - часто, война а не переубеждение, читайте историю УПА.

По крайней мере задавить народное движение УПА с трудом вышло у махины Союза лишь спустя десятилетия !

[Rebelius]

Вы, видимо, невнимательно читаете историю, не говоря о том, что ее "победители" могли написать "под себя" .

Мне историю читать ни к чему. Я родом из Волыни, эпицентра Волынской резни, которая была предпринята не населением, а местными и заезжими бандеровцами. Интересуюсь у тех, кто детьми наблюдал за "освободительной борьбой".

[shield]

Давайте пообщаемся также в ключе этой темы - о неонацизме и "украинском нацизме".



То есть они на словах нацизм осуждают - молодцы.

А что делает Россия на деле в этом направлении ?

Для начала, у нас не героизируют нацистов и их подстилок и не врут нам всякую хрень. Если бы вы соизволили прочесть тему полностью,а не махать тут украинской пронацисткой пропагандой с таких же сайтов, то были бы в курсе, что люди на фото - преступники, а организации, которые они представляют признаны экстремистскими и находятся вне закона.

Уважаемый Бимер, в чем Вы меня хотите убедить ?

Я с Вами спорить не намерен.

ОУН-УПА - народно-освободительное движение, читайте мой пост.

Всего доброго.

ОУН - УПА - нацистские подстилки, продажные шкуры, предатели своей родины и враги своего народа. И это вне всяких сомнений.

[Rebelius]

ОУН - УПА - нацистские подстилки, продажные шкуры, предатели своей родины и враги своего народа. И это вне всяких сомнений. А вы пропагандист нацистких подстилок.

такие же герои как и коммунисты. только размерами поменьше. есть крысы, есть мыши. коммунисты, сталин больше к крысам. и те и те грызуны, а ужится не могли...

[Andrij]

Я родом из Волыни, эпицентра Волынской резни

То что Вы оттуда родом, само по себе мало что значит.

Раз Вы начали о "бандеровской резне", то Вы стало быть осведомлены также о "польской и красной резне" мирного населения тех мест.

Не поделитесь, ради объективости, открытиями в сфере "вырезания" и террора мирных западных украинцев неуповскими военизированными формированиями 30-40-х годов ХХ века ?

[Andrij]

Для начала, у нас не героизируют нацистов и их подстилок и не врут нам всякую хрень.

В вашей теме изволили полить УПА пропагандой государства, уничтожавшего мирное население Украины с размахом, который фашисты не сразу достигли.


Вот я и решил "разбавить" поток вылитый в тему на моих соотечественников в государстве на бумаге поддержавшем борьбу с неонацизмом..


П.С. что у Вас за персонаж на аватаре, если не секрет ?

[Ольга Владим.]

Я вас ни в чём не пытаюсь убедить. Вас убедит или могила или штурмовики, истребители, бомбардировщики НАТО.

Пора для Вкраїни жить (с) Віктор Янукович

а вас - жизнь с януковичем? (все никак с ним не начнете жить для Украины..)

[Andrij]

такие же герои как и коммунисты. только размерами поменьше. есть крысы, есть мыши. коммунисты, сталин больше к крысам. и те и те грызуны, а ужится не могли...

Это сильно сложно и запутанно.

О резне и терроре красных и поляков на Волыни, расскажите нам, раз вы и правда объективный историк, уличающий "резунов-бандеровцев" ?

[Ольга Владим.]

Из другой, закрытой силами Павла_17 ...-

На Прикарпатье нашли массовое захоронение жертв НКВД

Вблизи села Пшеничники Тисменицкого района Ивано-Франковской области обнаружили останки более 220 замученных НКВД людей.

Как передает корреспондент УНИАН, об этом на пресс-конференции в Ивано-Франковске сообщили участники раскопок.

По словам судмедэксперта Омельяна ЛЕВИЦКОГО, «здесь нужно перекопать 4 тысячи квадратных метров». «Это не выкопать яму, а перелопатить, это большой труд», - сказал судмедэксперт.

Представители «Мемориала» выяснили, что, согласно рассказам жителей, с 1939 по 1941 год в Пшеничниках дислоцировался гарнизон НКВД. Именно в это село свозили убитых заключенных из трех тюрем Прикарпатья Станиславской (Ивано-Франковской), Тисменицкой и Тлумачской. Место массовых захоронений нашли благодаря геосканеру.

Осенью прошлого года участники научной экспедиции обнаружили тела 170 жертв пыток. Недавно раскопки были возобновлены. Спустя две недели найдено еще 100 тел.

Каждое пятое тело ребенок. По словам экспертов, по челюстям видно, что молочные зубы у многих едва прорезались.

По данным судмедэкспертов, мужского пола было 70 человек, женского 40, не установлен пол 20 человек.

«Что особенно поразило исследователей и подтвердило свидетельства людей - среди тех уничтоженных людей были даже дети, - сказал историк, член «Мемориала» Василий ТИМКИВ. - Участники раскопок нашли тело матери с маленьким ребенком на руках, и она перед смертью обнимает своего ребенка». В телах погибших - крюки и другие острые металлические предметы, что свидетельствует о жестоких пытках заключенных. Многие тела жертв были расчленены. Еще один важный факт - остатков одежды на большинстве тел не обнаружили, одежду оставляли в тюрьмах.

По словам В.ТИМКИВА, когда были открыты «эти тюрьмы, то очевидцы увидели огромное количество, буквально скирды одежды. Ею были забиты целые комнаты, и даже на улицах она валялась. Среди этой одежды, кстати, было много гуцульской национальной одежды».

После тщательного анализа останки тел перезахоронят по христианскому обряду.

ttp://www.unian.net/rus/news/news-437007.html

[Ольга Владим.]

2.05.2011 01:09

Гузар: Красный флаг - это символ издевательства

Для львовян красный флаг является символом тяжелых времен и издевательств. Об этом заявил экс-глава Украинской греко-католической церкви Любомир Гузар в интервью "5 каналу".

"Так называемая Победа в Отечественной войне принесла для населения Украины, и не только на Западе, в западных областях, но и на Востоке, в восточных областях, очень невеселые времена большевистского режима. Когда было уничтожено много миллионов людей, украинцев, по всей территории Украины", - отметил Л.Гузар.

"Поэтому у людей, сознательных украинцев, очень негативное отношение к тем временам Красный флаг - это символ тех времен, это не символ Украины, это не символ свободы. Это символ издевательства, это символ очень тяжелых для нашего народа времен", - подчеркнул архиепископ.

Напомним, 9 мая представители "Родины" и "Русского единства" из Крыма и Одессы 9 мая развернули на Холме Славы во Львове 30-метровое знамя Победы.

Лига
Гузар: Красный флаг - это символ издевательства : Новости УНИАН

[Ольга Владим.]

Трагедія Саліни. НКВД зробило львівську шахту братською могилою
26.06.2011 _ Мар'яна П'єцух


До мами підскочив конвой і крикнув: "Ты что делаешь!?". Мама каже, що хоче нагодувати в'язнів, бо шкода людей. Тоді він крикнув, щоб вона теж вставала у колону і потягнув за руку. А другий каже: "Отпусти старушку, видишь, дети плачут".

"Історична Правда" продовжує серію публікацій про масове винищення ув'язнених і заарештованих, здійснене співробітниками Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР у червні 1941 року. В першій частині ми розповідали про знищення органами радянської влади людей у тюрмах Львова. Сьогодні - про братську могилу на Львівщині.

Заборонена історія

За радянського часу до 80-х років поблизу містечка Добромиль на Старосамбірщині знаходився відомий лікувальний санаторій. Його побудували на території соляних шахт. Соляні ванни особливо корисні астматикам і туберкульозникам.

До німецько-радянської війни тут не відпочивали, а важко працювали, протягом десятиліть видобуваючи сіль. Тамтешня сіль була відома далеко за межами Галичини.

Урочище з соляними шахтами у народі віддавна називалося Саліна. Латиною - Солона.

Нині для довколишніх мешканців слово Саліна викликає лише почуття жаху. В червні 41-го року в одній із шахт виявили тисячі трупів. 70 років тому, 26 червня 1941-го, з'ясувалося, що одну з чотирьох шахт каральні органи радянської влади тоді використовували як могильник для неугодних мирних українців.

Операція "Розвантаження"

Поняття кривавого червня 1941 року для Західної України має дещо інше значення, ніж його сприймає більшість українців. За тиждень часу в цей період тут було вбито 22 тисячі осіб. Вбито руками не нацистського, а комуністичного режиму.

З нападом Гітлера на Радянський союз перед Москвою стало питання, що робити із тисячами в'язнів, серед яких ідеологічні вороги. Це були не лише члени патріотичних організацій, а звичайні студенти, вчителі, священики, бізнесмени - тобто еліта, яка потенційно могли складати сталінському режиму небезпеку. Згодом серед знищених в'язнів виявляли і дітей.

На початок німецько-радянської війни часу евакуювати в'язнів, які не були засуджені до смертної кари, вже не встигали. Ну було часу і для почергового винесення та виконання смертельних вироків. Потрібна була оперативна і масова ліквідація ідеологічних ворогів.
Фото: Мар'яна П'єцух


Відтак, останні дні перебування більшовиків на західноукраїнських землях ознаменувалися масовими вбивствами, жорстокість яких нічим не поступається злочинам нацистів.

Указ про розвантаження в'язниць видав нарком держбезпеки СССР Меркулов. Як результат, сучасні дослідники нарахували тридцять вісім місць убивств в Західній Україні.

Червень 41-го року - найстрашніша сторінка історії кожної західноукраїнської тюрми.

Порядкова кількість убитих в'язнів у Західній Україні в період з 22 по 30 червня: Львів (три тюрми) - 4000, Дрогобич - 1000, Добромиль - 1000, Золочів - 749, , Стрий - 1101, Самбір - 1200, Дем'янів Лаз - 2500 , Чортків - 800, Тернопіль - 1000, Луцьк - 2754, Дубно - 1500, Перемишль - 1000. У решті міст кількість жертв вимірюється десятками і сотнями.

Дорогою в пекло

"Такого аналогу у світі, щоб кидали живих, мертвих і не добитих у соляну шахту, я не зустрічала", - розповідає дослідниця кривавих вбивств на Саліні Марія Прокопець.

Саліна - наймасовіший могильник тих часів і, напевно, найменш відомий для більшості українців.

На початку 90-х Прокопець зібрала свідчення у старожилів довколишніх сіл, щоб максимально відтворити картину і хронологію тих подій. За її словами, масові вбивства відбувалися десь з 22-23 червня. Зокрема, тут закатували тисячі в'язнів з Перемишлянської в'язниці (тоді - територія УРСР, нині Польща), а також звозили мертві тіла з довколишніх тюрем.

Любомира Бачара, мешканка сусіднього з урочищем Саліна села Соляноватка, мала на той час 11 років. Як розповіла жінка автору цих рядків, вона була свідком, як ув'язнених з Перемишля вели на смерть.

"По селу зчинився шум, що ведуть полонених. Моя мама побігла до хати, взяла буханку хліба і каже, що полоненим треба щось дати поїсти. Ми з моєю сестрою і мамою побігли на дорогу. Колона дуже велика була, що кінця і початку не було видно. Люди такі збідовані були, стомлені і страшні. По боках були конвої. Мама дістала хліб і дала одному полоненому, інші теж потягнулися до мами, бо побачили хліб.

Тут до мами підскочив конвой і крикнув: "Ты что делаешь!?". Мама каже, що хоче їх нагодувати, бо шкода людей. Тоді конвой крикнув на маму, щоб вона теж вставала у колону і потягнув за руку. Ми з сестрою почали дуже плакати. А маму вже повели, вона вже кілька метрів пройшла.

Тут прийшов другий конвой і іншому сказав: "Отпусти старушку, видишь, дети плачут". Але він не хотів відпускати, ще й сказав, що зараз діти теж підуть в колону. Проте інший конвой догнав маму, взяв за руку і витягнув з колони, так вона врятувалася".

Любомира Бачара каже, що люди і гадки не мали, куди ведуть в'язнів. Лише бачили, як їх звернули з дороги в сторону урочища Саліна.
Любомира Бачара - свідок подій


"Найбільше запам'ятався дідусь, який йшов у останньому ряді. Вирізнявся він гуцульським традиційним одягом .. Штани, сорочка були вишиті. Поверх сорочки була одягнена вовняна, розшита візерунками безрукавка-гунька..." - згадує в книзі спогадів, зібраній Марією Прокопець, тодішній місцевий мешканець Василь Фартушок.

Йти за в'язнями місцевий люд боявся. Тільки згодом чули з боку Саліни постійний гул моторів вантажних машин і трупний запах. Селянам лише здогадуватися, що відбувається, і навіщо мотори глушать сторонні звуки.

Крім цього у ці дні, за свідченнями людей, до Саліни постійно тяглися вантажні машини. За догадками людей, сюди звозили тіла вбитих в'язнів для утилізації і "замітання слідів" з інших тюрем.

Численні очевидці розповідали, що після цих вантажівок на дорозі залишалася кров.

"У ті дні на Саліну одна за одною їхали великі машини, вкриті брезентом. Ми дивилися з вікон, а тато кричав на нас: "Не заглядайте, бо постріляють". Раптом я скрикнула: з-під брезенту машини, що якраз проїжджала, висунулася нога в червоному мешті", - згадує у книзі спогадів мешканка Добромиля пані Євгенія 1927 р.н., яка і в 90-ті поряд з такими свідченнями боялася вказати своє прізвище.

В ці дні радянська влада наказала припинити роботу на всіх шахтах, щоб уникнути зайвих свідків. Однак, якщо хтось випадково ставав таки свідком катувань - розстрілювали. Вбереглися лише ті, хто зміг причаїтися і втекти.

Могила глибиною у сто метрів

Пересвідчитися у своїх здогадах про масові вбивства люди змогли 26 червня, коли радянські війська вже втекли він наступу німецьких військ. У село приїхали перші розвідувальні словацькі групи. Дізнавшись від селян про можливу трагедію, разом почали шукати могильник.

Йшли по витоптаній траві, якою вели в'язнів, і так виявили присипану землею і гіллям шахту, а в ній місиво трупів.

"Після того, як москалі відійшли, люди з острахом почали виходити з хат. Бачимо: біжить народ на Саліну. Ми за ним. Що я там побачила, ліпше би не бачила. В саду, коло молодої черешні, лежала купа одягу. Різного. Все в крові... Хтось пішов дивитися до костелу і звідти почувся нелюдський крик. Люди туди кинулися і я за ними.. А там на стіні розіп'ята людина", - пригадує пані Євгенія з Добромиля.

За словами Прокопець, підлога в храмі була по щиколотки в засохлій крові. Але страшніше картину люди побачили, коли розкопали шахту.

До верху вона була забита трупами. При тому, що її глибина сягала понад 100 метрів, діаметр 5 метрів. Вдалося дістати лише близько 500 тіл. Решта вже були розкладені на частини. Через жахливий сморід, а цей час, за спогадами людей, стояла страшна спека, шахту із залишками людей закопали назад.

Півсотні тіл перепоховали за кількасот метрів від шахти, зверху зробили насип і поставили хрест.

Те, що тіла були в такому понівеченому стані і що більшість з них були уже розкладені, наводить дослідників на думку, що Саліна використовувалася як могильник і раніше. Адже після приходу радянської влади в 1939 році в Галичину, в одній з чотирьох шахт призупинили видобуток солі, огородили колючим дротом і біля неї розмістили частину НКВД.
У скромній могилі за сосною перепоховані останки близько 500 осіб, яких у червні 1991 року вдалося дістати з соляної шахти


"Здогади про те що в шахти Саліни кидали тіла замордованих у тюрмах людей задовго до початку війни, підтверджує і той факт, що нелюди хотіли винищити робітників сільзаводу. Вони боялися, що ті дещо знають, про щось здогадуються. Тому директор переказав людям негайно прийти по оплату", - згадує мешканка Добромиля Марія Яцик.

Антоніна Моцяк з села Кропивник розповіла Марії Прокопець, як її батька, робітника шахти, викликали за грошима: "Декілька днів перед початком війни робітникам не казали приходити на роботу. А тут директор сказав усім прийти по виплату... Вже зовсім споночіло, коли тато прийшов додому. Був страшний: зчорнілі губи потріскалися від гарячки, очі дивилися в одну точку".

Василя Моцяка врятувало те, що по дорозі він зустрів дівчат-робітниць, які порадили вертатися - "бо там пекло". Він розповів дітям і дружині, що з подвір'я заводу долітали крики, лунали постріли.

"Тато з дівчатами побоялися іти дорогою, а пробралися через огорожу живоплоту до лісу. І тоді вони побачили весь той жах, істинне пекло на землі. Людей стріляли, били прикладами автоматів, молотками і відразу кидали в соляний шиб", - згадувала Антоніна Моцяк.



Монумент над смертоносною шахтою, під ним близько 3000 осіб


Зі спогадів одного з в'язнів, якому вдалося врятуватися, також можна відтворити картину масових вбивств у Саліні.

"Перед поворотом до четвертої шахти біля костелу кати відібрали жінок, а мужчин повели до саду прямо в пастку. Жінок мордували в костелі, майже не застосовуючи зброї. Їх били по голові чим попало і волокли до шахти, куди кидали і живих, і мертвих.

Одночасно почалася кривава акція над мужчинами. Між деревами розмістили з обох боків кулемети, залишився коридор до шахти. Їх з обох боків розстрілювали і волокли до ями. Кого добивали, кого кидали живим", - такі перекази людей зі спогадів врятованого в'язня, якого кинули у шахту живцем, і він зміг згодом вибратися.

Селяни, що 26 червня після відступу радянської армії пішли до Саліни, згадували, що біля дерев валялися закривавлені дерев'яні молотів з вбитими у них цвяхами. Очевидно, саме ними, крім прикладів автоматів, добивали людей.

За версією дослідників, на Саліні зустріли смерть близько 3600 людей. "Трагедію на Саліні можна порівняти з Биківнею", - каже Марія Прокопець.

Втрачена пам'ять

Могилу на Саліні за Радянського часу кілька разів руйнували - викидали хрест, а насип зрівнювали із землею. Проте щоразу люди віднаходили це місце і облагороджували.

З 1990-го року в останню неділю червня тут проводяться молебні з ініціативи місцевих активістів. Вони мають намір збудувати на цьому трагічному місці пантеон пам'яті з музеєм. Наразі збудували капличку і пам'ятний знак над самою шахтою.

Кошти на вшанування невинно убієнних отримали з пожертв. Жодної копійки - від держави.

Ось уже чотири роки старосамбірські активісти пишуть листи в Кабмін з проханням внести Саліну в перелік пам'ятних місць України. Лише з таким статусом Саліна зможе претендувати на державну фінансову підтримку.

"Кожного року нам кажуть, що то трудно включити, але ми будемо щороку і далі писати листи", - каже голова Старосамбірської райради Володимир Горбовий.

Попри те, не забувають тут про пам'ятники радянським воїнам, хоча часто Галичину звинувачують у недогляді та ледь не знущаннями над цими могилами. "Ми намагаємося, щоб усі пам'ятники Другої світової війни були належно доглянуті. Зрозуміло, що в районному бюджеті таких коштів немає, але шукаємо різні варіанти, щоб не було жодної забутої могили. Минулого року облагородили пам'ятник радянським воїнам у Cтрілках, коштувало то районному бюджету 10 тисяч грн.", - додав Горбовий.



Каплиця біля шахти


Через брак уваги до Саліни інформація про це трагічне місце відома небагатьом, навіть мало що про неї знають мешканці Львова та Львівщини. За словами Прокопець, на місяць тут буває максимум три екскурсійні групи, а може не бути жодної.
...

Цими днями минає 70 років з тих страшних подій кривавого. За 20 років незалежності для більшості українців вони і досі залишаються таємною сторінкою історії. А за демонстрацію у музеї "Тюрма на Лонського", що у Львові, розстрільних списків, датованих 27 червня 1941 року, з підписами обласного прокурора і начальника НКВД, минулого року на директора музею порушили кримінальну справу.

Його обвинувачують у відкритті, зокрема, тих списків, на яких стоїть гриф КГБ "секретно" або "совершенно секретно". Слідство триває і досі. За доведення вини історику може загрожувати до восьми років ув'язнення.

Мар'яна П'єцух, Київ - Старосамбірщина, для УП

Трагедія Саліни. НКВД зробило львівську шахту братською могилою | Історична правда

[Avis]

Жаль страну и её граждан, где любовь к родине сводится в переписывании истории...
где власть не способная навести порядок в настоящем пиарится на костях прошлого...