Почему христиане приплетают Бога к развязанной путиным войне?

[JimCrowsby]

А мне Богом 18 лет назад была открыта великая тайна Корана, которую ожидают мусульмане: Господь Бог, Аллах, есть Триединый Бог!
Вас это удовлетворяет, что Аллах является Триединым Богом?

Смотря какого бога называть Аллахом.
Даже христиане, все верят в бога, только каждый в своего, называя его одинаково, но подразумевая под ним разные противоположности..

Меня удовлетворяет многоединство Всевышнего, Он уже давно не триедин.. ещё с момента сотворения земли и небес.. и тем более с момента сотворения человека.. и ещё тем более, когда Царство Божье сошло внутрь верующих..
Иоан.17:21 да будут все едино, как Ты, Отче, во Мне, и Я в Тебе, [так] и они да будут в Нас ЕДИНО,
..Бог уже давно многоедин..

Если нет, то почему не хотите узнать от Него Самого, как я предлагаю, через совместное служение..

Зачем мне узнавать у Него Самого как Вы предлагаете, если я и так узнаю у Него Самого в личном общении?
Если у меня есть прямое общение с Ним, то что мне какие-либо союзы с неверными или совместные служения с ними, чтобы якобы услышать Бога, если я и без этого на связи с Ним?
Если бы Он хотел чтобы было как кто-то предлагает, то Ему не составило бы труда сказать мне об этом лично.. для Него в этом никогда не было проблемы..

А мне Господь через Псалом 97 сообщил, что люди должны быть готовы встречать Царя Господа в великом радостном ликовании. Значит, Господь желает счастья и радости всему человечеству!!! А Вас это не радует?

Меня и война радует, предвещающая Его приход, и затопляющие ливни, ибо свидетельствуют о приближении Его возвращения, и проносящиеся над головой шквальные порывы ветра.
Меня радует любое исполняющееся Слово Божье, а не комфорт, довольство и мирские сладости.

Бог желает радости всему человечеству?

3 И дам ДВУМ СВИДЕТЕЛЯМ МОИМ, и они будут пророчествовать тысячу двести шестьдесят дней, будучи облечены во вретище.
4 Это суть две маслины и два светильника, стоящие пред Богом земли.
5 И если кто захочет их обидеть, то огонь выйдет из уст их и пожрет врагов их; если кто захочет их обидеть, тому надлежит быть убиту.
6 Они имеют власть затворить небо, чтобы не шел дождь на землю во дни пророчествования их, и имеют власть над водами, превращать их в кровь, и поражать землю всякою язвою, когда только захотят.
7 И когда кончат они свидетельство свое, зверь, выходящий из бездны, сразится с ними, и победит их, и убьет их,
8 и трупы их оставит на улице великого города, который духовно называется Содом и Египет, где и Господь наш распят.
9 И [многие] из народов и колен, и языков и племен будут смотреть на трупы их три дня с половиною, и не позволят положить трупы их во гробы.
10 И живущие на земле БУДУТ РАДОВАТЬСЯ СЕМУ И ВЕСЕЛИТЬСЯ, и пошлют дары друг другу, потому что два пророка СИИ МУЧИЛИ ЖИВУЩИХ НА ЗЕМЛЕ.
(Откр.11:3-10)

Это так Бог создаёт мир и счастье среди всего человечества? (если что, происходящее тут происходит ещё до зверя).

И все будут счастливы и радостны, но не от Бога, а что зверь выходящий из бездны убил этих двух пророков Божьих (которые мучили всех, а не несли любовь и счастье).

И все поверят духовенству противоположных религий, когда они в один голос сообщат то, что узнали от Самого Бога.

..и что узнали Самого Бога, выдавая за него воссевшего в храме Божьем, возносящего себя превыше всего, и объявившего себя Богом со знамениями и великими чудесами, но ложными..
..и поклонятся ему ВСЕ живущие на Земле (имена которых не записаны в Книге Жизни)..
..а убивающие настоящих верующих в это время будут думать, что этим они служат Богу!..
(верить в Бога, это ещё не значит, что ты веришь в Того Самого Бога, который Всевышний, называя совсем другого этим именем)

[Любовь Праведна]

Смотря какого бога называть Аллахом.
Даже христиане, все верят в бога, только каждый в своего, называя его одинаково, но подразумевая под ним разные противоположности..

Меня удовлетворяет многоединство Всевышнего, Он уже давно не триедин.. ещё с момента сотворения земли и небес.. и тем более с момента сотворения человека.. и ещё тем более, когда Царство Божье сошло внутрь верующих..
Иоан.17:21 да будут все едино, как Ты, Отче, во Мне, и Я в Тебе, [так] и они да будут в Нас ЕДИНО,
..Бог уже давно многоедин..



Зачем мне узнавать у Него Самого как Вы предлагаете, если я и так узнаю у Него Самого в личном общении?
Если у меня есть прямое общение с Ним, то что мне какие-либо союзы с неверными или совместные служения с ними, чтобы якобы услышать Бога, если я и без этого на связи с Ним?
Если бы Он хотел чтобы было как кто-то предлагает, то Ему не составило бы труда сказать мне об этом лично.. для Него в этом никогда не было проблемы..

Если из предоставляемых Богом вариантов добра и зла в последние времена Вы выбрали зло, то совершенно ясно, с каким богом Вы общаетесь. Поэтому дальнейшее общение с Вами бессмысленно и даже вредно.

[JimCrowsby]

Если из предоставляемых Богом вариантов добра и зла в последние времена Вы выбрали зло, то совершенно ясно, с каким богом Вы общаетесь. Поэтому дальнейшее общение с Вами бессмысленно и даже вредно.

Я не выбирал.. ни зло, ни добро..
Я просто следую за Богом.. а куда Он меня ведёт - это уже Его выбор.. я для Него создан/рождён, а не для себя..
И не в интересах этого мира, а в интересах Бога..
Он ведёт, я следую..
..а водящиеся своим выбором погибнут..

..есть дерево "Жизни", а есть дерево "выбора добра или зла".. я вкушаю от первого, а второе меня не интересует.
Вы же, постоянно вкушая от "познания добра и зла", хотите прийти в жизнь вечную.. но через это дерево туда пути нет.

[Любовь Праведна]

Я не выбирал.. ни зло, ни добро..
Я просто следую за Богом.. а куда Он меня ведёт - это уже Его выбор.. я для Него создан/рождён, а не для себя..
И не в интересах этого мира, а в интересах Бога..
Он ведёт, я следую..
..а водящиеся своим выбором погибнут..

..есть дерево "Жизни", а есть дерево "выбора добра или зла".. я вкушаю от первого, а второе меня не интересует.
Вы же, постоянно вкушая от "познания добра и зла", хотите прийти в жизнь вечную.. но через это дерево туда пути нет.

Несете сплошную чушь!
Сказано: "20 Правды, правды ищи, дабы ты был жив и овладел землею, которую Господь, Бог твой, дает тебе" (Втор 16).
И будет два воскресения мёртвых. В первое воскреснут те, кто не поклонился зверю. А чтобы не поклониться, нужно знать его. Вы же ничего не хотите знать!
И через тысячу лет будет второе воскресение. В какое Вы попадёте- подумайте об этом.
Господь же ждёт победителей над зверем, которыми могут стать только те, у кого широкая и глубокая, как море, душа, прозрачная, как стекло, и в ней горит огонь жажды истины.
У Вас же никакая душа, ни к чему не стремится. Господь же в Апокалипсисе предупреждает, что людей, у которых душа ни горяча, ни холодна, а тёплая, то Он таких извергнет из уст Своих.

[JimCrowsby]

..у которых душа ни горяча, ни холодна, а тёплая, то Он таких извергнет из уст Своих.

..Кфор ("холод", на иврите), это однокоренное слово со словом Кофер (еретик, еретизм.. не верить наслово, а всё проверять, подвергать сомнению)..
Вы же воспринимаете это в контексте души.. Душевный душевное и видит.. духовный же духовное..

Тёплый - это тот, кому ничего не нужно, кто отвергает всё (ни еритизму не следует, ни в вере не действует), ибо пресытился (и более не испытывает жажду к этому).. почитайте контекст внимательно, там об этом и говорится.

Лично я всегда голоден.. на душевном языке: это как влюблённый не может уталить свой голод любви, даже когда возлюбленный рядом.. этот голод не прекращается.

Вы же ничего не хотите знать!

Я многое хочу знать, но не от Вас.
(не гоже Жене учиться не от Мужа своего)

В какое Вы попадёте- подумайте об этом.

..ни в первое, и ни во второе.. третий вариант..

[Любовь Праведна]

Лично я всегда голоден.. на душевном языке: это как влюблённый не может уталить свой голод любви, даже когда возлюбленный рядом.. этот голод не прекращается.

Ложь! Вы не можете любить Бога, Которого никогда не видели и дела Его готовы предать огню. Ведь вы не верите тому, что Бог любит Свои создания и желает ВСЕМ спасения, а утверждаете, что Бог непременно сожжёт эту земли со всем живым на ней?
Я же восемь лет только здесь на форуме (а всего двадцать один год) утверждаю, что Господь наяву указал мне на Псалом 97, в котором ясно сказано, что Он идёт судить землю. И Он желает, чтобы люди встречали Его в великом радостном ликовании. Вы же все игнорируете это такое несущее спасение всему человечеству сообщение.
И моим убеждениям свидетельствует любимый ученик Иисуса апостол Иоанн:
"8 Кто не любит, тот не познал Бога, потому что Бог есть любовь.
............................................
12 Бога никто никогда не видел. Если мы любим друг друга, то Бог в нас пребывает, и любовь Его совершенна есть в нас.
13 Что мы пребываем в Нем и Он в нас, узнаем из того, что Он дал нам от Духа Своего.
14 И мы видели и свидетельствуем, что Отец послал Сына Спасителем миру" (1Ин 4).

Я двадцать восьмой год предлагаю человечеству путь, как принять помощь Божью в спасении, и сами верующие отвергают этот спасительный и святой путь, не желая мне помочь сообщить миру о нём, и который прописан в Библии:
"4 Скажите робким душею: будьте тверды, не бойтесь; вот Бог ваш, придет отмщение, воздаяние Божие; Он придет и спасет вас.
5 Тогда откроются глаза слепых, и уши глухих отверзутся.
6 Тогда хромой вскочит, как олень, и язык немого будет петь; ибо пробьются воды в пустыне и в степи потоки.
7 И превратится призрак вод в озеро, и жаждущая земля- в источники вод; в жилище шакалов, где они покоятся, будет место для тростника и камыша.
8 И будет там большая дорога, и путь по ней назовется путем святым; нечистый не будет ходить по нему; но он будет для них одних; идущие этим путем, даже и неопытные, не заблудятся.
9 Льва не будет там, и хищный зверь не взойдет на него; его не найдется там, а будут ходить искупленные.
10 И возвратятся избавленные Господом, придут на Сион с радостным восклицанием; и радость вечная будет над головою их; они найдут радость и веселие, а печаль и воздыхание удалятся" (Ис 35:10).

Я многое хочу знать, но не от Вас.
(не гоже Жене учиться не от Мужа своего)

Не Вам выносить вердикт свой, потому что Господь начал творить новое на земле: "22 ....жена спасет мужа" (Иер 31).

Так что покайтесь скорее в своих заблуждениях, если хотите спасения.

[Наташа К]

Незручний Карл Маркс.

У Радянському Союзі так і не видали повне зібрання творів Карла Маркса та Фрідріха Енгельса (на відміну від повної багатотомної збірки Володимира Леніна). Хоча, здавалося б, де як не в СРСР повинні були опублікувати все, що вийшло з-під пера цих двох класиків марксизму. Причина насамперед криється в серії статей Маркса Викриття дипломатичної історії XVIII століття, які він із 1856 до 1857 року опублікував в британських газетах Вільна преса Шеффілда (The Sheffield Free Press) та Вільна преса (The Free Press).
У 1899 році донька Маркса Елеонора видала ці статті як окрему книгу під назвою Таємна дипломатична історія XVIII століття. Хоча російський переклад був підготований ще в 50-ті роки минулого століття, вперше він був виданий лише в роки перебудови у 1989 році, коли вже практично не функціонувала система радянської цензури у кількох числах журналу Вопросы истории. Причина заборони на публікацію вкрай невтішні відгуки про Росію і її правителів, а також політику імперської експансії Росії.
Як писав російський історик та політичний діяч періоду перебудови Юрій Афанасьєв, цю роботу не публікували, бо в ній Маркс вторгся в святая святых нашей самобытности: заговорил о сомнительной нравственности и неприглядной природе княжеской власти на Руси, высказал своё мнение о причинах возвышения Москвы.
Як випливає з назви роботи, у ній Маркс розглядав дипломатичні відносини Англії та Росії у XVIII столітті, але заразом поставив собі за завдання зрозуміти історичні витоки особливого стилю російської політики. Він писав: щоб зрозуміти певну історичну епоху, ми повинні вийти за її межі і порівняти її з іншими історичними періодами, тому доречно буде зробити кілька попередніх зауважень щодо загальної історії російської політики.
Тобто Маркс намагався дослідити витоки формування російського політичного менталітету і, певною мірою, коріння російського менталітету загалом. Він приходить до висновку, що це коріння потрібно шукати не в Київській Русі, на спадкоємство якої претендували російські можновладці та офіційні історики, а в періоді, коли Московія перебувала під ярмом Золотої Орди:Не сувора слава норманської доби, а криваве болото монгольського рабства було колискою Московії, а сучасна Росія є нічим іншим, як трансформацією останньої. Татарське ярмо тривало з 1237 до 1462 року більше, ніж два століття; ярмо, яке не лише гнітило, але й принижувало та виснажувало саму душу народу, що став його жертвою. <> Щоб підтримувати міжусобиці серед російських князів та домогтися їхньої рабської покори, монголи відновили високе становище великого князя. Змагання між російських князів за цей титул були <> огидною боротьбою, боротьбою рабів, головною зброєю яких були наклепи і які були завжди готові клепати доноси один на одного своїм жорстоким повелителям; вони сперечалися через престол, який прийшов до занепаду, і який вони могли посісти лише ставши грабіжниками та батьковбивцями, з руками, повними золота та заплямованими закипілою кровю; престол, на який вони не наважувалися зійти без низькопоклонства, а утримати могли лише, стоячи навколішки, принижуючись та тремтячи під ятаганом татарина, завжди готового повергнути собі до ніг ці рабські корони разом із головами, які вони увінчували. І саме в цій ганебній боротьбі московська лінія князів кінець кінцем перемогла. Політика московського князя Івана Калити полягала ось у чому: граючи роль жалюгідної маріонетки хана, заручитися його прихильністю, щоб потім обернути його проти суперників-князів і проти своїх підданців. Щоб досягти цієї мети, він мав утертися в довіру до татар, цинічно підлещуючись, часто наїжджаючи до Золотої Орди, уклінно сватаючись до монгольських князівен, демонструючи безмежну відданість інтересам хана, не цураючись будь-яких засобів для виконання його наказів, доносячи на власних родичів, поєднуючи в собі роль татарського ката, лакузи і старшого раба. Він забивав баки ханові, постійно викриваючи таємні змови. Як тільки тверська лінія виявляла схильність до національної незалежності, він поспішав в Орду, щоб донести про це. Щойно йому чинили опір, як він просив допомоги у татар, щоби це придушити. <> Він переконав хана призначити його збирачем данини з усіх російських уділів. Щойно він був призначений на цю посаду, то почав вимагати гроші облудним шляхом. Ті багатства, які він накопичував, погрожуючи імям татар, Калита використовував, щоб підкупити їх самих.
Про вплив панування Золотої Орди писав і російський філософ Петро Чаадаєв (саме той, кому Олександр Пушкін присвятив відомі рядки: Товарищ, верь: взойдет она, Звезда пленительного счастья, Россия вспрянет ото сна, И на обломках самовластья Напишут наши имена!.
Унаслідок цього панування, на думку Чаадаєва, у російського народу сформувалося полное равнодушие к природе той власти, которая им управляет. Установленная власть всегда для нас священна. <> Русский народ ничего другого никогда и не способен усматривать во власти, кроме родительского авторитета, применяемого с большей или меньшей суровостью, и только. Всякий государь, каков бы он ни был, для него батюшка <> Наличие рабства, в том виде, в каком оно у нас создалось, продолжает все омрачать, все осквернять и все развращать в нашем отечестве. Никто не может избежать рокового его действия, и менее всего, быть может, сам государь. С колыбели он окружен людьми, которые владеют себе подобными, или же теми, отцы которых были сами рабами, и дыхание рабства проникает сквозь все поры его существа. Здавалося б, досить нищівна критика такого порядку речей, але, як це не парадоксально, Чаадаєв вбачає в наслідках панування Зотої Орди для Росії більше позитвиного, ніж шкоди: Как оно ни было ужасно, оно принесло нам больше пользы, чем вреда. Вместо того чтобы разрушать народность, оно только помогало ей развиться и созреть. Именно татарское иго приучило нас ко всем возможным формам повиновения, оно сделало возможным и знаменитые царствования Иоанна III и Иоанна IV, царствования, во время которых упрочилось наше могущество и завершилось наше политическое воспитание, во время которых с таким блеском проявились благочестивые добродетели наших предков; то же владычество облегчило задачу Петра Великого и имело, быть может, больше влияния, чем это принято думать, на образование характера этого исполина.
Европа нам завидует, и уверен, что если б лучше нас знала, если б видела, как благоденствуем у себя дома, то еще пуще стала бы завидовать, но из этого не следует, чтоб нам должно было оставить о ней попечение. Вражда ее не должна нас лишать нашего высокого призвания спасти порядок, возвратить народам покой, научить их повиноваться властям так, как мы сами им повинуемся, одним словом, внести в мир, преданный безначалию, наше спасительное начало . <> Если б мы не занимались Европой, то нас бы не было в Венгрии, то мятеж не был бы укрощен, то Венгрия не была бы у ног русского царя.
Прагнення привчити народи до порядку проявилося у навязливому прагненні Росії знищити демократичний та республіканський устрій в сусідніх державах. Маркс пише:
Варто зауважити, яких виняткових зусиль завжди докладала Московія так само, як тепер докладає сучасна Росія, щоб знищити держави з народовладдям. Новгород та його колонії були першими. Його традиції, політика та прагнення були настільки протилежні тим, які має сучасна Росія, що остання змогла забезпечити своє існування лише на його руїнах. Далі була козацька республіка (тут Маркс має на увазі Україну), а наприкінці Польща. Щоб зрозуміти, чому Росія ліквідувала Польщу, потрібно зрозуміти, чому саме вона розправилася з незалежним Новгородом, розправа з яким тривала від 1478 до 1528 року.

Між політикою Івана ІІІ та політикою сучасної Росії існує не подібність, а тотожність це засвідчить проста заміна імен і дат. Іван ІІІ лише вдосконалив традиційну політику Московії, заповідану Іваном І Калитою. Іван Калита, монгольський раб, досяг величі, використовуючи силу найбільшого ворога татар, проти своїх менш небезпечних ворогів руських князів. Він не міг використовувати силу татар інакше, ніж як під вигаданими приводами. Змушений приховувати від своїх господарів силу, якою він насправді володів, Іван повинен був водночас засліплювати своїх підданців владою, якої не мав. Щоби вирішити проблему, він мав системно використовувати весь набір хитрощів, вироблених в умовах найпринизливішого рабства, і застосовувати з упертою терплячістю раба. Відкрита сила могла лише інтригою увійти до системи хабарництва і прихованої узурпації. Він не міг напасти, не давши перед цим отрути. Своєї мети він навчився досягти двозначними діями. Зазіхати на чуже, використовуючи ворожі сили, послаблювати ці сили самим актом їхнього використання і, нарешті, знищити за допомогою засобів, створених ними самими, така політика Івана Калити була зумовлена своєрідним характером як панівної, так і поневоленої раси. Така сама політика і Петра Великого, і сучасної Росії.
Петро Великий є справжнім творцем сучасної російської політики, а став ним, лише позбавивши давній московітський метод загарбання його місцевого характеру і відкинувши все, що випадково домішалося до нього, взявши лише його квінтесенцію, узагальнивши його мету та розширивши його масштаби: став прагнути необмеженої влади замість того, щоб усувати лише наявні її обмеження. Він перетворив Московію на сучасну Росію завдяки тому, що надав її системі широти, а не завдяки приєднанню до неї кількох чужих територій.
Отже, констатує Маркс, Страшна й огидна школа монгольського рабства виховала й зростила Московію, яка набула сили лише завдяки тому, що стала віртуозом у вмінні навчати, як бути рабом. Навіть після свого звільнення Московія далі грала свою традиційну роль раба, що став паном. Зрештою Петро Великий поєднав політичне мистецтво монгольського раба з гордими прагненнями монгольського володаря, якому Чингізхан заповідав здійснити свій план завоювати увесь світ.
Стосовно марксового зауваження про заміну імен і дат замініть в останньому абзаці Петра Великого на Путіна, і нічого не зміниться.
У Маркса, мабуть, були особливі причини недолюблювати Росію з її ментальними традиціями, зважаючи на ту роль, яку Росія зіграє в дискредитації марксистських ідей. Цілком імовірно, що історична доля марксистської теорії виявилася б щасливішою, якби її не взяла на озброєння російська політична еліта. У результаті ця ідеологія стала лише ширмою, за якою ховався той самий політичний режим і політичні практики, які існували в Росії з часів Івана Калити. І так само проявлялося прагнення навчити інші народи повиноваться властям так, как мы сами им повинуемся.
Чи не цим, зокрема, було обумовлене знищення у 1968 році спроби побудови в Чехословаччині соціалізму з людським обличчям, оскільки людське обличчя явно суперечить духовним скрєпам російського політичного менталітету. І чи не це мав на увазі вищецитований Чаадаєв, якому приписують також такі слова:
Иногда мне кажется, что Россия предназначена всему миру, чтобы показать всему миру, как не надо жить и что не надо делать.

Джерело: https://razumkov.org.ua/statti/rusofob-karl-marks

[Наташа К]

"Совок" остаточно помре лише зараз.Існує думка, що Радянський Союз зруйнувало не ЦРУ разом з НАТО, а група «Бітлз». Коли мало чи не з кожного вікна радянських міст почала лунати західна рок-музика, це означало, що радянській системі нічого протиставити «тлетворному влиянию западной массовой культуры», і тому залишалося лише дочекатися, поки «преклоняющиеся перед Западом» молоді люди підростуть і зможуть хоч якимось чином впливати якщо не на стан справ, то хоча б на настрої в тодішньому СРСР.

Не випадково, що саме покоління «шістдесятників» першим почало розхитувати підвалини системи, яка раніше вважалася непорушною. Звичайно, через силу соціальної інерції все це розтягнулося на десятиліття. Але, так чи інакше, довго чинити опір радянська система не могла. Насамперед тому, що з часом все менше ставало тих, хто хотів її захищати, у тому числі й серед представників радянської номенклатурної еліти. Останні чи не найбільшою мірою були «підсаджені» на західні стандарти і уявлення про те, який спосіб життя повинна вести справжня суспільна еліта. Тому всілякі «розподільники», де вони напівкрадькома могли купувати товари, недосяжні для «плебсу», вже їх не задовольняли. Адже багатство і соціальний статус лише тоді мають якусь цінність для їх власників, якщо їх можна виставляти напоказ.Отже, якщо говорити про «разлагающее влияние», то насамперед воно стосувалося радянської партійно-господарської номенклатури, яка, чесно кажучи, і раніше не вирізнялася високим рівнем моральності (тому і «разлагать» там вже особливо не було чого).
Це вело до розриву між офіційно проголошуваними комуністичними ідеалами і реальними цілями та цінностями, якими у повсякденному житті керувалися люди. Якщо партійні чиновники мали мало спільного з ідеалами, які повинні були відстоювати, то й пересічними громадянами вся ця система сприймалася як система брехні та лицемірства. Це те, що соціологи називають аномією чи аномійною деморалізованістю, коли в суспільстві відсутні загальноприйняті цінності і норми, точніше , вони проголошуються, але мало хто їх виконує. Комуністичні ідеї, що перетворилися на пусту формальність, вже не могли бути опорою радянського суспільства і воно розвалилося на «національні складові».
Але, як виявилося, позбувшися СРСР, радянські люди ментально так в ньому і залишилися як еліта, так і «прості громадяни». Проте перші, на відміну від других, чітко розуміли, чого вони хочуть, а головне мали всі засоби для досягнення своїх цілей, які полягали в перетворенні статусних переваг, які вони мали за радянських часів, у майнові переваги, досить швидко прибравши до рук колишні державні підприємства.
Все це породило нову хвилю аномії, про яку українська соціологиня Наталія Паніна писала: «Руйнація нормативних моделей суспільного розвитку, навіть така, що ґрунтується на масовій підтримці, за умов відсутності нових нормативних зразків з гарантованою інституційною підтримкою, призводить до підвищення соціальної відчуженості між людьми, між населенням і владою практично у всіх головних соціальних групах.Один із серйозних негативних наслідків цього деморалізація індивідів і соціальних груп, що виникає як реакція на нереалізованість «демократичної мрії» про швидке подолання кризи і підвищення рівня життя. Численні дані соціологічних опитувань, проведених в Україні протягом 19902000, свідчили про наростання в суспільстві песимістичних настроїв, які виявлялися насамперед у негативній оцінці різних аспектів способу життя і песимізмі при прогнозуванні майбутнього.
Розвиток аномічної деморалізованості неодмінно породжує нормативну реакцію на аномію. За умов тривалої відсутності нормативних регуляторів суспільної поведінки виникають вимоги «повернутися до старих добрих часів». Іноді вихід із глухого кута масова свідомість бачить у появі авторитарного. лідера, який знає «правильні» способи діяльності і може примусити інших їх виконувати. Ці два типи нормативної реакції на аномію зумовлюють формування відповідних типів ціннiсно-нормативних підсистем: традиційно-архаїчної (ґрунтується на вимозі повернути стару систему цінностей) і авторитаристської (спирається на потребу привести до влади сильну особистiсть, яка зможе встановити «новий твердий порядок»).
Як бачимо, ідеї «повернення до старих добрих часів» та потреба в авторитарному лідері повною мірою проявилися в Росії з усіма наслідками, що з цього випливають. В Україні подібні тенденції проявилися тоді, коли, розчарувавшись у декларованих, але так і не реалізованих реформах часів президенства Ющенка, українці у 2010 році проголосували за Януковича. Але якщо в Росії радянська ностальгія та авторитаризм стали довготривалим суспільним трендом, то в Україні прихід до влади Януковича був, швидше, епізодом, «маятниковим коливанням» суспільних настроїв, що явно суперечило загальній тенденції розвитку суспільних процесів в Україні, тому жодних шансів довго протриматися при владі у Януковича не було.Судячи зі всього, з цим врешті решт змирився Янукович, але аж ніяк не Путін, який після втечі Януковича обрав шлях агресії проти України, що є лише проявом його агресивного ставлення до оточуючого світу загалом (в силу того, що як колись говорив російський журналіст Олександр Невзоров, «объективная реальность носит антироссийский характер»).
Офіційна російська соціальна міфологія, в основі якої лежить ідея «вернуть всё» та авторитаризм, у своєму розвиткові «спіткнулася об Україну» як об головну для себе перепону. І цю перепону вона обійти ніяк не зможе, хіба що знищивши Україну. Тому для офіційної російської міфології невдача у війні проти України означатиме «ментальну катастофу», падіння головних «духовных скреп», на яких тримається сучасний російський суспільно-політичний режим, побудований на «радянській ностальгії».

Джерело: https://razumkov.org.ua/statti/sovok...re-lyshe-zaraz

[Наташа К]

Совок» остаточно помре лише зараз!

"Совок" остаточно помре лише зараз.Існує думка, що Радянський Союз зруйнувало не ЦРУ разом з НАТО, а група «Бітлз». Коли мало чи не з кожного вікна радянських міст почала лунати західна рок-музика, це означало, що радянській системі нічого протиставити «тлетворному влиянию западной массовой культуры», і тому залишалося лише дочекатися, поки «преклоняющиеся перед Западом» молоді люди підростуть і зможуть хоч якимось чином впливати якщо не на стан справ, то хоча б на настрої в тодішньому СРСР.Не випадково, що саме покоління «шістдесятників» першим почало розхитувати підвалини системи, яка раніше вважалася непорушною. Звичайно, через силу соціальної інерції все це розтягнулося на десятиліття. Але, так чи інакше, довго чинити опір радянська система не могла. Насамперед тому, що з часом все менше ставало тих, хто хотів її захищати, у тому числі й серед представників радянської номенклатурної еліти. Останні чи не найбільшою мірою були «підсаджені» на західні стандарти і уявлення про те, який спосіб життя повинна вести справжня суспільна еліта. Тому всілякі «розподільники», де вони напівкрадькома могли купувати товари, недосяжні для «плебсу», вже їх не задовольняли. Адже багатство і соціальний статус лише тоді мають якусь цінність для їх власників, якщо їх можна виставляти напоказ.Отже, якщо говорити про «разлагающее влияние», то насамперед воно стосувалося радянської партійно-господарської номенклатури, яка, чесно кажучи, і раніше не вирізнялася високим рівнем моральності (тому і «разлагать» там вже особливо не було чого).
Це вело до розриву між офіційно проголошуваними комуністичними ідеалами і реальними цілями та цінностями, якими у повсякденному житті керувалися люди. Якщо партійні чиновники мали мало спільного з ідеалами, які повинні були відстоювати, то й пересічними громадянами вся ця система сприймалася як система брехні та лицемірства. Це те, що соціологи називають аномією чи аномійною деморалізованістю, коли в суспільстві відсутні загальноприйняті цінності і норми, точніше , вони проголошуються, але мало хто їх виконує. Комуністичні ідеї, що перетворилися на пусту формальність, вже не могли бути опорою радянського суспільства і воно розвалилося на «національні складові».
Але, як виявилося, позбувшися СРСР, радянські люди ментально так в ньому і залишилися як еліта, так і «прості громадяни». Проте перші, на відміну від других, чітко розуміли, чого вони хочуть, а головне мали всі засоби для досягнення своїх цілей, які полягали в перетворенні статусних переваг, які вони мали за радянських часів, у майнові переваги, досить швидко прибравши до рук колишні державні підприємства.
Все це породило нову хвилю аномії, про яку українська соціологиня Наталія Паніна писала: «Руйнація нормативних моделей суспільного розвитку, навіть така, що ґрунтується на масовій підтримці, за умов відсутності нових нормативних зразків з гарантованою інституційною підтримкою, призводить до підвищення соціальної відчуженості між людьми, між населенням і владою практично у всіх головних соціальних групах.Один із серйозних негативних наслідків цього деморалізація індивідів і соціальних груп, що виникає як реакція на нереалізованість «демократичної мрії» про швидке подолання кризи і підвищення рівня життя. Численні дані соціологічних опитувань, проведених в Україні протягом 19902000, свідчили про наростання в суспільстві песимістичних настроїв, які виявлялися насамперед у негативній оцінці різних аспектів способу життя і песимізмі при прогнозуванні майбутнього.
Розвиток аномічної деморалізованості неодмінно породжує нормативну реакцію на аномію. За умов тривалої відсутності нормативних регуляторів суспільної поведінки виникають вимоги «повернутися до старих добрих часів». Іноді вихід із глухого кута масова свідомість бачить у появі авторитарного. лідера, який знає «правильні» способи діяльності і може примусити інших їх виконувати. Ці два типи нормативної реакції на аномію зумовлюють формування відповідних типів ціннiсно-нормативних підсистем: традиційно-архаїчної (ґрунтується на вимозі повернути стару систему цінностей) і авторитаристської (спирається на потребу привести до влади сильну особистiсть, яка зможе встановити «новий твердий порядок»).
Як бачимо, ідеї «повернення до старих добрих часів» та потреба в авторитарному лідері повною мірою проявилися в Росії з усіма наслідками, що з цього випливають. В Україні подібні тенденції проявилися тоді, коли, розчарувавшись у декларованих, але так і не реалізованих реформах часів президенства Ющенка, українці у 2010 році проголосували за Януковича. Але якщо в Росії радянська ностальгія та авторитаризм стали довготривалим суспільним трендом, то в Україні прихід до влади Януковича був, швидше, епізодом, «маятниковим коливанням» суспільних настроїв, що явно суперечило загальній тенденції розвитку суспільних процесів в Україні, тому жодних шансів довго протриматися при владі у Януковича не було.Судячи зі всього, з цим врешті решт змирився Янукович, але аж ніяк не Путін, який після втечі Януковича обрав шлях агресії проти України, що є лише проявом його агресивного ставлення до оточуючого світу загалом (в силу того, що як колись говорив російський журналіст Олександр Невзоров, «объективная реальность носит антироссийский характер»).
Офіційна російська соціальна міфологія, в основі якої лежить ідея «вернуть всё» та авторитаризм, у своєму розвиткові «спіткнулася об Україну» як об головну для себе перепону. І цю перепону вона обійти ніяк не зможе, хіба що знищивши Україну. Тому для офіційної російської міфології невдача у війні проти України означатиме «ментальну катастофу», падіння головних «духовных скреп», на яких тримається сучасний російський суспільно-політичний режим, побудований на «радянській ностальгії». Джерело:https://uain.press/articles/sovok-os...-zaraz-1654391

[igor_ua]

Зачем делать такой маленький шрифт? Не читал, ибо не охота было тянутся за очками. Впрочем, эти отрывки из Маркса и Энгельса мне и так известны. Говоря о сути РИ я бы процитировал Бабченка. Хорошая статья, которая показывает корни их хтонической жестокости:

Я гляжу, никто не знает, что такое «Гойда!». И откуда она взялась. Некоторые вспоминают знаменитую гусеницу Сорокина. Это, конечно, чушь собачья.


Историей я начал интересоваться лет пятнадцать назад. И когда я начал читать реальные исторические источники, а не литературные воспевания Нестора, о том, как деды полка Игорева воевали во временных летах на Куликовом поле, мой охуеватор упал на пол и с тех пор там так окончательно и лежит.
Настоящих реальных источников немного. Большинство из них именно те, которые и дают реальное описание вещей написаны иностранцами.


Был такой Александр Гваньини, итальянский ученый муж, издатель, живший в Речи Посполитой. Так вот он составил «Описание Московии. О тирании великого князя Московии Иоана Васильевича».
Там очень много разных познавательных моментов. Целый парк кровавых аттракционов.
Но мне навсегда запомнился вот этот абзац:


«Когда же великому князю сообщили, что один сын канцлера Казарина остался в живых, он приказал искать его по всем областям и городам, пока не найдется. Когда его схватили и доставили в Московию, великий князь велел разорвать его на четыре части на четырех огромных колесах, придуманных для этой цели. Это орудие из четырех колес изобретено для пыток самим нынешним великим князем: к первому колесу привязывают одну руку, ко второму-другую, таким же образом- каждую ногу к остальным двум колесам. Каждое колесо поворачивают пятнадцать человек, и будь казнимый хоть железный, хоть стальной, но шестьюдесятью человеками, беспощадно тянущими в разные стороны, он разрывается на части. Сам же князь обычно созерцает самолично эту казнь, и когда человека разрывает, он громко кричит, ликуя, на своем языке: Гойда, гойда!, как будто бы он совершил нечто выдающееся. Вся толпа знати и простонародья, стоящая кругом, обычно вторит своему государю теми же словами и рукоплещет. Ведь если он заметит кого-нибудь в это время с угрюмым и печальным лицом или услышит, что кто-нибудь не достаточно рьяно повторяет за ним гойда, гойда, он тотчас приказывает своим приспешникам схватить и изрубить такого человека».

Ну и далее. Конкретно про «Гойда!»:


«У этого знатного мужа государь около года назад похитил жену, очень красивую женщину, вместе со служанкой; опозорив ее, он приказал их удушить и подвесить к притолоке в доме ее мужа, как мы сказали выше. Начальник конницы врывается в этот дом и захватывает его без труда; самого Мясоеда тащат на середину площади, и сам начальник отрубает ему голову акинаком. Совершив это преступное человекоубийство, он с мечом и окровавленными руками подходит к великому князю как будто после выдающегося подвига и говорит: Светлейший господин и великий князь! Я с честью исполнил твое поручение. Тут великий князь, по своему обычаю, стал восклицать свое Гойда, гойда! и этот возглас с ликованием подхватила вся толпа».


«Когда князь убил этих храбрых мужей и знатных поляков своими руками, он начал восклицать, по своему обыкновению: Гойда, гойда!, как будто бы одержал великую победу. Его ликование все подхватили тем же возгласом. Затем он сказал своим приспешникам: Крушите мне, ребята! Ворвитесь в тюрьму и всех, кто попадется, без различия и без сожаления, всех рассекайте на части!


Наконец, чтобы не пропустить ничего на этом трагическом кровавом зрелище, великий князь предписывает вытащить на арену двести пленных бояр, поименно приказывая ставить их перед собой, осуждает их на смерть, и каждый из придворных по очереди отрубает им головы, а совершив это убийство, выходит перед глаза государя с окровавленными мечами и руками и со своим торжествующим возгласом «гойда, гойда!».


Там еще много чего интересного. Как отрезали куски от живых. Как в Александровскую слободу нельзя было пройти от вони отрубленных голов, плавающих во рве. Думаю, Тим Бертон свою знаменитую сцену в «Алисе» взял оттуда.
Как натянули пеньковый канат между домами, посадили на него промежностью опальную боярыню, и протянули по всей длине, стерев до половины.
Боярыня умирала еще несколько дней.
Новгород он просто утопил в крови.


Читайте историю. Обязательно читайте. Если хотите знать, с кем имеете дело.
Охлобыстин вот точно читал, например.


И именно к этому он и призывает. «Гойда» это не какой-то абстрактный «призыв к действию», как он там втирал со сцены. Это призыв к совершенно конкретному действию. К убийству.
Ваш Сорокин детеныш, не знающий жизни. Да, его содомитская гусеница опричников, действительно смешна.
Но реальность не смешна.
Она страшна.


В современном русском «гойда» трансформировалась в «айда»:
- Айда за пивом!
- Айда на химмаш, местных пиздить.
- Айда укропов убивать!


Во множестве регионов на севере и за Уралом, это слово имеет множественную форму: айдате.
- Айдате за пивом, пацаны!
- Айдате укропов убивать!
Вот так они знают, любят, ценят и лелеют свой великий и могучий русскочелюстной, ради которого они готовы убивать других.

[Наташа К]

Когда читаю, я могу сделать любой шрифт на планшете. Не знаю,когда копирую и вставляю получается так. Но любой может увеличить шрифт на своём девайсе,мне так кажется.

[ilya481]

Позаботьтесь, Наташа, о том, чтобы приведённый текст был нормального размера и должным образом отформатирован.
Помещать его в таком виде в тему- это признак неуважения к читающим.

А сейчас вашу тему закрываю.

[ilya481]

Тема закрывается и даже не рассматривается её содержание.
Когда я писал ранее "позаботьтесь"- это означает, что обработка скопированного текста лежит на вас, а не на читающего.

Форматирование текста- это означает введение в текст интервалов, абзацев, красной строки и т. д.
И это тоже лежит на вас.
Всё это надо делать вручную.

Вы обратите внимание на текст источника, который вы копируете, как легко и просто он читается.
А потом сравните с вашим текстом.

[Наташа К]

Зачем роССии нужны переговоры.

[Савл108]

А за чем на христианском форуме разговоров про Путина и войну больше чем о Христе и Евангелии???
Не нравится Россия? Автомат в руки и в окопы!
Я смотрю вы такой патриот в плане языком потрепать.
Идите на фронт с вашим праведным гневом. Или слабо? Языком трепать не мешки ворочить.