Я ничего плохого к женщинам не приписываю и тем более не отношусь к ним так, как они относились ко мне.
Постоянное недовольство, зависть, грызня, неудовлетворенность... Никто со мной не может поругаться, а если сами доводят себя до истерики, то находят причины обвинять меня, при этом говорят, что со мной спокойно, но мало денег им приношу. А раз столкнулся с такой, которая весь город держит в страхе. Я даже стих написал про нее - "Комиссарша".
Я говорю вам: это дьявол в юбке.
Постоянное недовольство, зависть, грызня, неудовлетворенность... Никто со мной не может поругаться, а если сами доводят себя до истерики, то находят причины обвинять меня, при этом говорят, что со мной спокойно, но мало денег им приношу. А раз столкнулся с такой, которая весь город держит в страхе. Я даже стих написал про нее - "Комиссарша".
Я говорю вам: это дьявол в юбке.
Комісарша
В місті погасли вогні, Тиша бринить навкруги, Тільки у вікнах деінде, Світло в шпаринку сочить. Чутно, як ніби собака, Жалібно там скавучить, Іноді звіром завиє, То як дитина кричить. Плани будує на ранок, Де і кому насолить Щоб у щасливе майбутнє Людям хотілося йти. Мріє і стогне одразу, Як її бабка колись, Шкірянку чорну під ремінь, І револьвер у руці. Влада дала їм посаду, Стали вони комісарші, Кулю незгідним у скроню, Хто не зігнеться під ними. Голодом люд заморили, Хліб із печі забирали, Вивезли здатних до праці, І як рабів таборили. Потім самих комісарів, Слідом усіх розстріляли, Бються об стінку нащадки, Вибачте їм наказали. Із забуття повернулись, Їх комісарські звички, Шкуру овечу наділи, Біблію в руки схопили. Зранку несе божевільна, Гнівні прокляття усім, В церкву іде недаремно, Бога собі залучить. Всі, хто не з нами загибель, Будуть у пеклі горіти, І як не вгодять їм разом, Всі ЖеКеПе будуть бідні. Скарги численні в облраду, А до міської, тим паче, Винний у них прибиральник, Бо не вклонився у пояс. Тільки очима блукають, Щоки неначе вітрила, Мало приємного в тому, Дують вони проти вітру. Плачуть пожежники гірко, Плачуть даішники слізно, Піря гострять комісари, Скаргу за скаргою пишуть. Ті, що слідкують із вікон, Знову взялись до розбою, Бються за щастя народне, Їм би наган та шкірянку. Знову їм памятник буде, Десь в закутку кладовища, Знову прийдуть нащадки, Вічний вогонь не згасає. |
Комментарий