-
-
30 мая 
вторник
УТРЕННЯЯ ЗВЕЗДА В СЕРДЦАХ НАШИХ
«И притом мы имеем вернейшее пророческое слово; и вы хорошо делаете, что обращаетесь к нему, как к светильнику, сияющему в темном месте, доколе не начнет рассветать день и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших» (2 Пет. 1:19). Внимательно прочитайте этот текст. Что делает слова Петра важными для нас сегодня?
Здесь, как и во многих других библейских отрывках (см. Быт. 1:4; Ин. 1:5; Ис. 5:20; Еф. 5:8), проведена граница между светом и тьмой. Для Петра Слово Божье сияло, как светильник в «темном месте» (некоторые переводят слово темный как запущенный, грязный, мрачный). Вот почему апостол призывает нас обращаться к Писанию и следовать за ним, «доколе не начнет рассветать день и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших». Мы падшие существа, живущие в падшем темном мире. И только сверхъ*естественная сила Бога способна вывести нас из этой темноты к Свету Иисусу.
Петр указывает своим читателям на великую цель. Некоторые считают, что выражение «доколе не начнет рассветать день» относится ко Второму пришествию Иисуса. Хотя Второе пришествие как событие наша отдаленная надежда, идея восходящей в наших сердцах «утренней звезды», судя по всему, относится к настоящему моменту и носит глубоко личностный характер. Выражение «утренняя звезда» относится к Иисусу (Откр. 2:28; 22:16). Ее восход в сердцах верующих выражается в познании Иисуса, полном доверии Ему и осознании присутствия живого Христа в их жизни. Иисус должен быть смыслом нашего существования, источником нашей надежды и веры. Таким образом, Петр указывает на прямую связь между изучением Слова Божьего и спасительными отношениями с Иисусом, «утренней звездой».
И, конечно же, когда этот свет воссияет в нас, мы будем распространять его на других. «Вся Земля должна быть освещена славой Божьей истины. Свет должен светить всем странам и всем народам. И он исходит от тех, кто получил этот свет. Утренняя звезда взошла над нами, поэтому мы должны освещать путь тем, кто находится в темноте» (Э.Уайт. Христианские опыты и учения, с. 220).
Каким образом личное изучение Слова помогает вам лучше узнавать Иисуса?
----------------------------------------------------------------
РАНКОВА ЗОРЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ
«І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, що світить у темному місці, доки почне розвиднятися і ранкова зоря засяє у ваших серцях» (2 Петра 1:19). Уважно прочитайте цей текст. Що робить слова Петра важливими для нас сьогодні?
Тут, як і в багатьох інших біблійних уривках (див. Бут. 1:4; Івана 1:5; Ісаї 5:20; Ефес. 5: 8), проведена межа між світлом і темрявою. Для Петра Боже Слово сяяло, як світильник у «темному місці» (деякі перекладають слово «темний» як занедбаний, брудний, похмурий). Тому апостол закликає нас звертатися до Писання і прямувати за ним, «доки почне розвиднятися і ранкова зоря засяє у ваших серцях». Ми грішні істоти, які живуть у грішному темному світі. Тільки надприродна сила Бога здатна вивести нас із цієї темряви до Світла до Ісуса.
Петро вказує своїм читачам на велику мету. Деякі вважають, що вислів «доки почне розвиднятися» це вказівка на Другий прихід Христа. Хоч Другий прихід як подія це наша віддалена надія, ідея про сяйво «ранкової зорі» в наших серцях, судячи з усього, стосується теперішнього моменту і носить глибоко особистісний характер. Вислів «ранкова зоря» вказує на Ісуса (Обявл. 2:28; 22:16). Її сяйво в серцях віруючих виявляється в пізнанні Ісуса, повній довірі до Нього та усвідомленні присутності живого Христа в їхньому житті. Ісус має бути сутністю нашого існування, джерелом нашої надії й віри. Таким чином, Петро вказує на прямий звязок між вивченням Слова Божого та спасенними відносинами з Ісусом, «ранковою зорею».
І, звичайно, коли це світло засяє в нас, ми поширюватимемо його на інших. «Уся Земля повинна бути освітлена славою Божої правди. Світло має світити всім країнам та всім народам. І воно виходить від тих, хто отримав це світло. Ранкова зоря зійшла над нами, тому ми повинні освітлювати шлях тим, хто перебуває в темряві» (Е. Уайт. Християнські досвіди і вчення, с. 220).
Яким чином особисте вивчення Слова допомагає вам краще пізнавати Ісуса?
Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
31 мая среда
ВЕРНЕЙШЕЕ ПРОРОЧЕСКОЕ СЛОВО
Прочитайте 2 Пет. 1:19-21. О каких пророчествах пишет Петр? Что он имеет в виду, когда утверждает, что «никакого пророчества в Писании нельзя разрешить самому собою»?
Подчеркивая, что христианство основывается не на «хитро*сплетенных баснях» (2 Пет. 1:16), Петр предлагает две линии доказательств: во-первых, свидетельства очевидцев (2 Пет. 1:16-18) и, во-вторых, пророчества Писания (2 Пет. 1:19-21) аргумент, используемый им ранее (1 Пет. 1:10-12).
Апостол утверждает, что «ни одно из пророчеств Писания невозможно толковать самому» (2 Пет. 1:20; ИПБ). Говоря об этом, Петр не запрещает нам самостоятельно изучать Писание. Ведь он сам сказал: «Пусть ваш разум будет трезв и всегда готов к действию» (1 Пет. 1:13; РБО). Апостол высоко оценивал древних пророков за их усердный поиск смысла данных им пророчеств (1 Пет. 1:10).
Тогда что имеет в виду Петр? Церковь Нового Завета развивалась и училась как единый организм. Христиане были частью большого Тела (см. 1 Кор. 12:12-14). Поэтому Петр предостерегает против такого изучения Писания, при котором не берется в расчет его трактовка сообществом истинно верующих. Взаимодействуя с другими членами Церкви, мы можем расти как единый организм. Дух работает как с целой общиной, так и с отдельными личностями в ней. Нужно делиться своим пониманием, уточнять и углублять его. Но, действуя в одиночку и отказываясь от помощи других, мы придем к неправильным выводам, особенно относительно пророчеств.
В следующих стихах мы находим объяснение, почему Петр сделал такое замечание. Он пишет христианам, среди которых присутствуют лжепророки и лжеучителя (см. 2Пет. 2:1). Апостол призывает верующих в вопросе толкования Писания довериться водительству Божьей Церкви. Многие люди впали в фанатизм и заблуждение только потому, что отказались прислушаться к совету общины верующих, руководимой Духом. Это было опасно как в то время, так и сегодня.
Почему необходимо быть открытыми к совету и наставлениям всей Церкви? В то же время существуют ли разумные границы нашего доверия чужому мнению?
----------------------------------------------------------------
НЕПОРУШНЕ ПРОРОЧЕ СЛОВО
Прочитайте 2 Петра 1:19-21. Про які пророцтва пише Петро? Що він має на увазі, коли стверджує, що «жодне пророцтво в Писанні не постає з власного тлумачення»?
Наголосивши, що християнство ґрунтується не на хитрих вигадках (2 Петра 1:16), Петро пропонує дві лінії доказів: по-перше, свідчення очевидців (2 Петра 1:16-18) і, по-друге, пророцтва Писання (2 Петра 1:19-21) аргумент, який він використав раніше (1 Петра 1:10-12).
Апостол стверджує, що «жодне пророцтво в Писанні не постає з власного тлумачення» (2 Петра 1:20). Говорячи про це, Петро не забороняє нам самостійно вивчати Писання. Адже він сам закликав віруючих підперезати стегна їхнього розуму та бути тверезими (див. 1 Петра 1:13). Апостол високо оцінював стародавніх пророків за їхній старанний пошук значення даних їм пророцтв (1 Петра 1:10).
Тоді що має на увазі Петро? Церква Нового Завіту розвивалася й навчалася як єдиний організм. Християни були частиною великого Тіла (див. 1 Кор. 12:12-14). Тому Пет*ро застерігає проти такого вивчення Писання, при якому не береться до уваги його трактування громадою істинно віруючих. Взаємодіючи з іншими членами Церкви, ми можемо зростати як єдиний організм. Дух працює як з усією громадою, так і з окремими її особами. Потрібно ділитися своїм розумінням, уточнювати й поглиблювати його. Але, діючи поодинці та відмовляючись від допомоги інших, ми дійдемо хибних висновків, особливо щодо пророцтв.
У наступних віршах ми знаходимо пояснення, чому Пет*ро зробив таке зауваження. Він пише християнам, серед яких присутні лжепророки і лжевчителі (див. 2 Петра 2:1). Апостол закликає віруючих у питанні тлумачення Писання довіритися керівництву Божої Церкви. Багато хто з людей впав у фанатизм та оману тільки тому, що відмовився прислухатися до поради громади віруючих, якою керує Дух. Це було небезпечно як тоді, так і сьогодні.
Чому необхідно бути відкритими до порад і повчання всієї Церкви? Водночас чи існують розумні межі нашої довіри чужій думці?
Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
1 июня четверг
СЛОВО В НАШЕЙ ЖИЗНИ
Как мы увидели, Петр уделяет большое внимание Священному Писанию. Отрывок 2 Пет. 1:19-21 подтверждает огромное значение Библии для христианского опыта и свидетельствует о богодухновенности Писания. Библия это не продукт человеческого труда и вымысла. Эта Книга была написана по вдохновению Святого Духа, Который действовал через святых Божиих людей.
Прочитайте 2 Тим. 3:15-17. Как эти тексты помогают нам осмыслить роль Писания в нашей жизни? Как они подтверждают истину, высказанную в отрывке 2 Пет. 1:19-21?
Предупредив Тимофея об опасностях, грозящих ему и Церкви, Павел кратко обозначает всю важность Писания: «Все Писание богодухновенно и полезно для научения, для обличения, для исправления, для наставления в праведности» (2 Тим. 3:16).
Давайте рассмотрим три основные цели Библии.
Научить. Здесь Павел употребил слово дидаскали́а, что значит учение, доктрина. Доктрины составляют учение Церкви. Они выражают верования по значимым библейским темам. Фактически каждая доктрина должна указывать на Христа и учить нас жить в соответствии с совершенной волей Бога (см. Рим. 12:2).
Наставить. Павел говорит Тимофею, что Писание полезно для «обличения, для исправления, для наставления в праведности» (2 Тим. 3:16). На это указывает и Петр, сравнивая пророчества Писания со светильником, сияющим в темном месте (см. 2 Пет. 1:19). Другими словами, Писание наставляет нас в том, как мы должны жить и действовать. Вдохновленное Святым Духом Писание это открытая воля Бога.
Умудрить во спасение. Говоря, что Писание «может умуд*рить во спасение» (2 Тим. 3:15), Павел имеет в виду, что Писание указывает нам на Иисуса. Спасение строится на вере во Христа как нашего Спасителя.
--------------------------------------------------------------
СЛОВО В НАШОМУ ЖИТТІ
Як ми побачили, Петро приділяє велику увагу Святому Письму. Уривок 2 Петра 1:19-21 підтверджує величезне значення Біблії для християнського досвіду та свідчить про богонатхненність Писання. Біблія це не продукт людської праці і вимислу. Ця Книга була написана під натхненням Святого Духа, Котрий діяв через святих Божих мужів.
Прочитайте 2 Тим. 3:15-17. Як ці тексти допомагають нам зрозуміти роль Святого Писання в нашому житті? Як вони підтверджують істину, висловлену в уривку 2 Петра 1:19-21?
Попередивши Тимофія про небезпеки, які загрожують йому і Церкві, Павло стисло висловлюється про всю важливість Писання: «Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності» (2 Тим. 3:16).
Давайте розглянемо три основних мети Біблії.
Навчати. Тут Павло використав слово «дідаскаліа», що означає «вчення, доктрина». Доктрини становлять вчення Церкви. Вони виражають вірування за значущими біблійними темами. Фактично кожна доктрина має вказувати на Христа і навчати нас жити відповідно до досконалої волі Бога (див. Римл. 12:2).
Виховувати. Павло каже Тимофієві, що Писання корисне «для виховання в праведності» (2 Тим. 3:16). На це вказує і Петро, порівнюючи біблійні пророцтва зі світильником, що світить у темному місці (див. 2 Петра 1:19). Іншими словами, Писання виховує нас, як ми маємо жити й діяти. Натхнене Святим Духом Слово це відкрита воля Бога.
Зробити мудрим для спасіння. Говорячи, що Писання «може тебе зробити мудрим для спасіння» (2 Тим. 3:15), Павло має на увазі, що Слово Боже вказує нам на Ісуса. Спасіння ґрунтується на вірі в Христа як нашого Спасителя.
Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
2 июня пятница
ДЛЯ ДАЛЬНЕЙШЕГО ИССЛЕДОВАНИЯ:
«Первейшей и высочайшей обязанностью каждого разум*ного человека является изучение Священного Писания. Постичь истину и затем нести ее свет, поощряя других своим примером, вот наш долг. Мы должны ежедневно с усердием изучать Библию, взвешивая каждую мысль и сравнивая тексты. С Божественной помощью мы должны вырабатывать собственное мнение, поскольку каждому предстоит держать за себя ответ перед Богом.
Истины, столь ясно изложенные в Библии, подвергнуты сомнению учеными, которые, претендуя на высшую мудрость, учат, что Писание имеет мистический, тайный, духовный смысл, который недоступен простому человеку. Это лжеучители. Именно к ним и обращены слова Иисуса: Заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией (см. Мк. 12:24). Библейские слова нужно понимать так, как они написаны, конечно, за исключением символов и иносказаний. Христос обещал: Кто хочет творить волю Его, тот узнает о сем учении (Ин. 7:17). Если бы люди воспринимали Библию так, как она написана, если бы не было лжеучителей, которые вводят в заблуждение и смущают их умы, тогда ангелы могли бы радоваться тому, что к стаду Христову присоединились тысячи и тысячи душ, которые в настоящее время блуждают во мраке» (Э. Уайт. Великая борьба, с. 598, 599).
Вопросы для обсуждения:
1. Какие еще принципы следует учитывать в стремлении прийти к ясному пониманию Писания?
2. Мартин Лютер сказал, что «Библия толкует себя сама». Он имел в виду принцип самодостаточности Библии: одна ее часть может быть использована для понимания другой части. Приведите несколько примеров действия этого принципа.
3. Обсудите в классе ответы на вопрос, заданный в уроке за понедельник: Какие события в значительной степени повлияли на ваш христианский опыт? Имеют ли эти события нечто общее? Чему вы можете научиться из опыта своих братьев и сестер?
4. Если бы кто-то спросил вас, как изучение Библии может углубить ваши отношения с Господом, что бы вы ответили? Какие принципы вы извлекли из собственного опыта, стремясь познать Господа Иисуса через изучение Его Слова?
--------------------------------------------------------------
ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:
«Найперший і найголовніший обовязок кожної мислячої людини дізнатися зі Святого Писання, що є Істина, а пізнавши її, ходити в її світлі, заохочуючи й інших чинити за його прикладом. Щодня старанно досліджуйте Біблію, зважуючи кожну думку та порівнюючи текст із текстом. З Божественною допомогою ми повинні формувати власні погляди, бо кожний відповідатиме перед Богом за себе.
Істини, так ясно відкриті в Біблії, учені мужі піддають сумнівам, претендуючи на особливу мудрість; вони навчають, що Священне Писання має містичне, таємниче духовне значення і не може бути передане звичайною мовою. Ці люди фальшиві вчителі. Саме таким Ісус сказав: «Не знаєте ні Писання, ні Божої сили» (Марка 12:24). Мову Біблії слід тлумачити згідно з тим значенням, яке в ній закладене, за винятком випадку, коли це стосується символів та прообразів. Христос дав обітницю: «Якщо хто хоче чинити Його волю, той пізнає вчення « (Івана 7:17). Якби люди сприймали Біблію так, як вона написана, якби не було лжевчителів, котрі вводять в оману і затуманюють їхній розум, то могла бути здійснена робота, яка принесла б багато радості ангелам і привела до Христової отари тисячі й тисячі душ, котрі тепер блукають у темряві омани» (Е.Уайт. Велика боротьба, с. 598, 599).
Питання для обговорення:
1. Які ще принципи слід враховувати, намагаючись здобути ясне розуміння Писання?
2. Мартін Лютер сказав, що «Біблія тлумачить сама себе». Він мав на увазі принцип самодостатності Біблії: одна її частина може бути використана для розуміння іншої частини. Наведіть кілька прикладів дії цього принципу.
3. Обговоріть у класі відповіді на запитання, поставлене в уроці за понеділок: Яка подія справила незабутнє враження на ваше духовне життя і віру? Чи події, названі в класі, мають щось спільне? Чого ви можете навчитися з досвіду своїх братів і сестер?
4. Якби хтось запитав вас, як вивчення Біблії може поглибити ваші відносини з Господом, що б ви відповіли? Які принципи ви почерпнули з власного досвіду, намагаючись пізнати Господа Ісуса через вивчення Його Слова?
Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
3 июня суббота
ЛЖЕУЧИТЕЛЯ
Памятный стих: «Обещают им свободу, будучи сами рабы тления; ибо, кто кем побежден, тот тому и раб» (2 Пет. 2:19).
Библейские тексты для исследования: 2 Пет. 2:1-22; Ин. 8:34-36; Мф. 12:43-45; Иуд. 4-19; Быт. 18:16-33.
В своем Первом послании Петр как заботливый пастырь стремится ободрить своих читателей, столкнувшихся с угрозой преследования. Хотя мы не знаем, о каких конкретно преследованиях идет речь, нам известно, что на долю Церкви выпали тяжелые испытания, поскольку языческая Римская империя задалась целью подавить растущее движение христиан.
Сатана решил напасть с двух сторон. Конечно, внешнее преследование с элементами физического насилия является мощным инструментом. Но Церковь также столкнулась с внутренней угрозой несравненно более опасной, чем внешние преследования. Подобно тому как еврейскому народу в прошлом приходилось иметь дело с лжепророками, так и последователям Иисуса во времена Петра доводилось сталкиваться со лжеучителями, вводящими в Церковь пагубные ереси (см. 2 Пет. 2:1). И, что еще хуже, о чем предупреждал Петр, многие последуют этому «разврату» (греч. апо́лэя разрушение, уничтожение, гибель) (2 Пет. 2:2).
О каких опасных учениях предупреждал Петр? Как апос*тол противодействовал им? Какие уроки мы можем извлечь из его предостережений, когда сталкиваемся с похожими внутренними угрозами? Об этом мы будем размышлять в течение недели.
--------------------------------------------------------------
ЛЖЕВЧИТЕЛІ
Памятний вірш: «Вони обіцяють їм волю, а самі є рабами тління; бо хто ким переможений, той тому і раб» (2 Петра 2:19).
Біблійні тексти для дослідження: 2 Петра 2:1-22; Івана 8:34-36; Матв. 12:43-45; Юди 4-19; Бут. 18:16-33.
У своєму Першому посланні Петро як дбайливий пастир прагне підбадьорити своїх читачів, яким загрожують переслідування. Хоч ми не знаємо, про які конкретно переслідування йдеться, нам відомо, що на долю Церкви випали важкі випробування, оскільки язичницька Римська імперія поставила собі за мету придушити рух християн.
Сатана вирішив напасти з двох боків. Звичайно, зовнішнє переслідування з елементами фізичного насильства це потужний інструмент. Однак Церква також зустрілася із внутрішньою загрозою незрівнянно більш небезпечною, ніж зовнішні переслідування. Подібно до того як єврейському народові в минулому доводилося мати справу із лжепророками, так і послідовники Ісуса за часів Петра мали боротися із лжевчителями, котрі сіяли в Церкві єресі (див. 2 Петра 2:1). Але найгірше, про що попереджав Петро, багато хто піде за їхньою «розбещеністю» (грец. «аполея» руйнування, знищення, загибель) (2 Петра 2:2).
Про які небезпечні вчення попереджав Петро? Як апостол протидіяв їм? Які уроки ми можемо почерпнути з його застережень, коли стикаємося з подібними внутрішніми загрозами? Про це будемо розмірковувати протягом тижня.
4 июня воскресенье
ЛОЖНЫЕ ПРОРОКИ И УЧИТЕЛЯ
Иногда мы склонны идеализировать раннюю Церковь и думать об этом периоде как о времени спокойствия и гармонии, царивших в среде верующих в Иисуса. Подобное представление является ошибочным. С дней Иисуса Церковь переживала борьбу, часто внутреннюю (подумайте об Иуде, Анании и Сапфире, конфликте в Деян. 6:1-5, Деян. 15 гл.). Как показывают новозаветные послания, многие проблемы возникали из-за лжеучений в церковной среде. Ранняя Церковь боролась не только с внешними преследованиями, но и с внутренними проблемами. В своем письме Петр затрагивает некоторые внутренние проблемы. Что это за проблемы? «Были и лжепророки в народе, как и у вас будут лжеучители, которые введут пагубные ереси и, отвергаясь искупившего их Господа, навлекут сами на себя скорую погибель. И многие последуют их разврату, и через них путь истины будет в поношении. И из любостяжания будут уловлять вас льстивыми словами; суд им давно готов, и погибель их не дремлет» (2 Пет. 2:1-3). Согласитесь, такое описание не соответствует распространенному представлению о гармоничных отношениях между братьями и сестрами в ранней Церкви.
Прочитайте отрывки 2 Пет. 2:1-3, 10-22. О чем предупреждает Петр? Какие ложные идеи распространялись в церквах?
Текст 2 Пет. 2:1 раскрывает наиболее вероятную причину, по которой Господь вдохновил Петра написать это послание. Апостол предупреждал верующих: лжепророки были в прошлом, будут они и в будущем. Петр приводит довольно длинный перечень обвинений в адрес этих учителей: они вводят «пагубные ереси» (2 Пет. 2:1), чем духовно порабощают людей (см. 2 Пет. 2:19), и допускают множество других ошибок. Из написанного можно заключить, что упомянутые лжеучения представляли серьезную угрозу, и довольно резкая реакция на них Петра была адекватной. Для апостола чистота христианского учения имела огромное значение.
Подумайте о том, как категорично Петр реагирует на ложные учения. Что это говорит нам о важности истины? Как мы можем защитить свою Церковь от лжеучений?
--------------------------------------------------------------
ФАЛЬШИВІ ПРОРОКИ І ВЧИТЕЛІ
Іноді ми схильні ідеалізувати ранню Церкву і вважати цей період часом спокою і гармонії, які панували в середовищі християн. Однак таке уявлення помилкове. Від днів Ісуса Церква переживала боротьбу, часто внутрішню (подумайте про Юду, Ананію і Сапфіру, конфлікти, описані в Дії 6:1-5, Дії 15 розд.). Як свідчать новозавітні послання, чимало проблем виникало через лжевчення в церковному середовищі. Рання Церква боролася не тільки із зовнішніми переслідуваннями, а й із внутрішніми проблемами. У своєму листі Петро торкається деяких внутрішніх проблем. Що це за проблеми? «А були і в народі лжепророки, як і між вами будуть лжевчителі, які вноситимуть згубні єресі й відречуться від Того Владики, Який їх викупив, і тим наведуть на себе скору погибель. І багато хто піде за їхньою розбещеністю, а через них дорога істини буде зневажатися. І в ненаситності вони ловитимуть вас улесливими словами. Суд на них віддавна не бариться, а їхня погибель не дрімає» (2 Петра 2:1-3). Погодьтеся, такий опис не відповідає поширеному уявленню про гармонійні відносини між братами і сестрами в ранній Церкві.
Прочитайте уривки 2 Петра 2:1-3, 10-22. Про що попереджає Петро? Які хибні ідеї поширювалися в церквах?
Текст 2 Петра 2:1 розкриває найбільш імовірну причину, через яку Господь надихнув Петра написати це послання. Апостол попереджав віруючих: лжепророки були в минулому, будуть вони і в майбутньому. Петро наводить досить довгий перелік звинувачень на адресу цих учителів: вони вноситимуть «єресі» (2 Петра 2:1), чим духовно поневолюють людей (див. 2 Петра 2:19), і припускаються безлічі інших помилок. З написаного можна зробити висновок, що згадані лжевчення представляли серйозну загрозу, і досить різка реакція на них Петра була адекватною. Для апостола чистота християнського вчення мала величезне значення.
Подумайте про те, як категорично Петро реагує на лже*вчення. Що це говорить нам про важливість істини? Як ми можемо захистити свою Церкву від фальшивих учень?Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
1 И произойдет отрасль от корня Иессеева, и ветвь произрастет от корня его;
2 и почиет на нем Дух Господень, дух премудрости и разума, дух совета и крепости, дух ведения и благочестия;
3 и страхом Господним исполнится, и будет судить не по взгляду очей Своих и не по слуху ушей Своих решать дела.
4 Он будет судить бедных по правде, и дела страдальцев земли решать по истине; и жезлом уст Своих поразит землю, и духом уст Своих убьет нечестивого.
5 И будет препоясанием чресл Его правда, и препоясанием бедр Его - истина.
(RST Исаия 11:1-5)
Великая истина запечатлена в Иисусе Христе. О церкви говорится, что она является Его телом. И поскольку Он препоясан Истиной и Сам является Истиной, то она является для всех нас важным звеном, открывающим путь к познанию Бога и помогающему нам верно определить на основании Его слова все заблуждения, которые могут прийти в церковь извне.
14 Итак станьте, препоясав чресла ваши истиною и облекшись в броню праведности,
(RST К Ефесянам 6:14)
Всякая истина и лжеучение должны быть чётко разграничены. Как определители фальшивых денег изучают только оригиналы, так и мы должны исследовать и изучать Божье Слово, чтобы легко определить отступления от истины. Остальное:
2 проповедуй слово, настой во время и не во время, обличай, запрещай, увещевай со всяким долготерпением и назиданием.
3 Ибо будет время, когда здравого учения принимать не будут, но по своим прихотям будут избирать себе учителей, которые льстили бы слуху;
4 и от истины отвратят слух и обратятся к басням.
(RST 2-е Тимофею 4:2-4)
необходимо, чтобы в церкви были открыты все отступления от истины к погибели принимающих её и не только раскрыты, но и устранено их влияние на детей Божьих. Сила в данном моменте определяется личным исследованием Божьего Слова каждым в отдельности членом церкви...Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
5 июня понедельник
СВОБОДА ВО ХРИСТЕ?
«Ибо, произнося надутое пустословие, они уловляют в плотские похоти и разврат тех, которые едва отстали от находящихся в заблуждении» (2 Пет. 2:18). О чем предупреждает Петр? Как текст 2 Пет. 2:19 объясняет его беспокойство? Какое значение имеет слово «свобода» в стихе 19?
В категоричных выражениях Петр предупреждает своих читателей об опасности, исходящей от лжеучителей. В отрывке 2 Пет. 2:18-21 он объясняет, что, обещая людям свободу, ложные учителя ведут их в рабство.
Какое искажение Евангелия! Свобода во Христе подразумевает прежде всего свободу от рабства греха (Рим. 6:4-6). Любое понимание свободы во Христе, оставляющее человека рабом греха, является заблуждением, о чем и предупреждает Петр. Хотя исследователи Библии спорят относительно того, с какой именно ересью столкнулся Петр, очевидно, что она имела прямое отношение к проблеме греха и греховного рабства.
Прочитайте тексты Ин. 8:34-36. Как приведенные здесь слова Христа помогают нам понять, о чем говорит Петр?
Что бы ни говорили лжеучителя, они вели своих жертв новообращенных, недавно принявших Господа Иисуса, назад к греховному образу жизни. Легко представить себе подобную «благую» весть о дешевой благодати, преуменьшающую необходимость в чистоте и святости. Тем самым эта весть подталкивала недавно пришедших из мира людей к прежнему нечестию (см. 2 Пет. 2:19). Неудивительно, что Петр так резко и решительно выступал против этих учений и предупреждал об их плачевных последствиях.
В чем заключается, на ваш взгляд, свобода во Христе? От чего освободил нас Христос?
-----------------------------------------
СВОБОДА В ХРИСТІ
«Бо висловлюючи пишномовні нісенітниці, вони зваблюють тілесними пожадливостями та розбещеністю людей, які ледве втекли від тих, що живуть в обмані» (2 Петра 2:18). Про що попереджає Петро? Як текст 2 Петра 2:19 пояснює його занепокоєння? Яке значення має слово «воля» у вірші 19?
Висловлюючись категорично, Петро попереджає своїх читачів про небезпеку з боку лжевчителів. В уривку 2 Петра 2:18-21 він пояснює, що, обіцяючи людям волю, фальшиві вчителі ведуть їх у рабство.
Яке спотворення Євангелія! Свобода в Христі передбачає насамперед свободу від рабства гріха (Римл. 6:4-6). Будь-яке розуміння свободи в Христі, що залишає людину рабом гріха, це омана, про що й попереджає Петро. Хоч дослідники Біблії сперечаються щодо того, з якою саме єрессю зіткнувся Петро, очевидно, що вона була безпосередньо повязана з проблемою гріха та гріховного рабства.
Прочитайте тексти Івана 8:34-36. Як наведені тут слова Хрис*та допомагають нам зрозуміти, про що говорить Петро?
Що б не говорили лжевчителі, вони провадили свої жертви новонавернених, які нещодавно прийняли Господа Ісуса, до колишнього гріховного способу життя. Легко уявити собі подібну «благу» вістку про дешеву благодать, яка применшує необхідність у чистоті і святості. Тим самим ця вістка підштовхувала людей, які недавно прийшли зі світу, до колишнього нечестя (див. 2 Петра 2:19). Не дивно, що Петро так різко й рішуче виступав проти цих учень та попереджав про їхні сумні наслідки.
У чому полягає, на ваш погляд, свобода в Христі? Від чого звільнив нас Христос?
Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
6 июня вторник
ВОЗВРАЩЕНИЕ НА ПУТЬ ЗЛА
Прочитайте тексты 2 Пет. 2:17-22 и Мф. 12:43-45. Чем опасна ситуация, когда новообращенный христианин возвращается к своему прежнему образу жизни?
Петр был особенно обеспокоен судьбой тех, кого лже*учителя увлекли обратно к прежним грехам (см. 2 Пет. 2:18). Лжеучителя обещают свободу, но, по словам Петра, она радикально отличается от свободы, которую обещал Своим последователям Иисус.
Проанализируйте суровое предостережение, высказанное Петром. Лучше было бы «не познать пути правды» (2 Пет. 2:21), нежели, познав, вернуться на путь зла. Это, безусловно, не означает, что для отступивших нет никакой надежды. Мы все слышали истории о людях, которые отвернулись от Господа, но впоследствии вернулись к Нему. Мы также знаем, что Господь всегда рад возвращению блудных детей и готов принять их обратно (см. Лк. 15:11-32). Слова Петра означают только то, что уход от Бога чреват большими опасностями и не предвещает ничего хорошего. Сравнение с собакой, возвращающейся на свою блевотину, звучит резко, но точно отражает истинное положение дел.
В тексте 2 Пет. 2:20 мы слышим отголоски слов Христа (см. Мф. 12:45; Лк. 11:26), что может быть авторским приемом. Иисус рассказал притчу о человеке, освободившемся от нечис*того духа. Дух блуждал и, не найдя пристанища, возвратился проведать дом, откуда вышел (см. Мф. 12:44). Он нашел его убранным и никем не занятым. Тогда он снова ушел и привел с собой семь других духов, злейших себя. Иисус закончил притчу словами: «И бывает для человека того последнее хуже первого» (Мф. 12:45). Опасность, которую изобразил Иисус и рассматривал Петр, реальна. Новообращенный должен убедиться, что преобладавшие до этого мирские наклонности вытеснены духовными интересами. Если участие в церковной жизни и свидетельство о своей вере не заменили прежних мирских забот, то возвращение на старый путь неизбежно.
Каким образом мы, как церковная семья, можем лучше заботиться и наставлять своих членов, особенно новообращенных?
-----------------------------------------
ПОВЕРНЕННЯ НА ШЛЯХ ЗЛА
Прочитайте тексти 2 Петра 2:17-22 і Матв. 12:43-45. Чим небезпечна ситуація, коли новонавернений християнин повертається до свого колишнього способу життя?
Петро був особливо стурбований долею тих, кого лжевчителі повели назад до колишніх гріхів (2 Петра 2:18). Лжевчителі обіцяють свободу, але, за словами Петра, вона радикально відрізняється від свободи, яку обіцяв Своїм послідовникам Ісус.
Проаналізуйте суворе застереження, висловлене Петром. Краще було б «не пізнавати дороги праведності, ніж пізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді» (2 Петра 2:21). Це, безумовно, не означає, що для таких людей немає жодної надії. Ми всі чули історії про людей, котрі відійшли від Господа, але згодом повернулися до Нього. Ми також знаємо, що Господь завжди радий поверненню блудних дітей та готовий знову прийняти їх (Луки 15:11-32). Слова Петра означають тільки те, що відхід від Бога загрожує великою небезпекою, не віщуючи нічого доброго. Порівняння із собакою, що повертається до своєї блювотини, звучить різко, проте точно відображає ситуацію.
У тексті 2 Петра 2:20 ми чуємо відгомін слів Христа (див. Матв. 12:45; Луки 11:26), що може бути авторським прийомом. Ісус розповів притчу про людину, яка звільнилася від нечистого духа. Дух блукав і, не знайшовши пристановища, повернувся провідати свою колишню оселю (див. Матв. 12:44). Він знайшов її прибраною та ніким не зайнятою. Тоді він привів із собою сім інших духів, лютіших за себе. Ісус закінчив притчу словами: «І кінець тієї людини буває гірший від початку» (Матв. 12:45). Небезпека, яку зобразив Ісус та розглядав Петро, реальна. Новонавернений має переконатися, що світські нахили, які переважали до цього, витіснені духовними інтересами. Якщо участь у церковному житті та свідчення про свою віру не замінили колишніх світських турбот, то повернення на старий шлях неминуче.
Яким чином ми, як церковна сімя, можемо краще піклуватися про своїх членів та наставляти їх, особливо новонавернених?
- - - Добавлено - - -
Только служение Господу может удержать человека от возвращения на старый путь... Только личные отношения с Ним, могут укрепить веру в Его силу спасать, вести и управлять новообращённых. Как важен личный пример для них. И естественно Слово Божие...Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
7 июня среда
ПЕТР И ИУДА
Многие люди отмечают, что отрывок Иуды 4-19 во многом повторяет наставление, записанное во 2 Пет. 2:13:7. Всякий раз, когда в Писании повторяется определенная весть, нужно понимать, что Бог хочет сообщить нечто важное. В этих похожих отрывках Петр и Иуда стараются донести до нас важную истину: Бог контролирует судьбы нечестивых. Оба автора не дают нам повода усомниться в том, что Бог внимательно следит за злом. Господь фиксирует злые дела нечестивых людей и падших ангелов, сберегая их для наказания в день суда (2 Пет. 2:9, 17; Иуд. 6).
Прочитайте отрывки 2 Пет. 2:1-3:7 и Иуд. 4-19. Какие примеры Божьего воздаяния приводят Петр и Иуда, показывая, насколько серьезно Бог относится ко греху?
Петр и Иуда приводят три примера Божьего воздаяния в прошлом. Это уничтожение мира водами потопа, гибель Содома и Гоморры, содержание в узах падших ангелов для последующего наказания (см. 2 Пет. 2:4-6; 3:7; Иуд. 6, 7). Все упомянутые эпизоды пронизаны томительным предвкушением конца. Хотя Писание много говорит о милости и благодати Бога, Его справедливость также играет важную роль в окончательном уничтожении греха.
Какие грехи вызвали столь суровое наказание? Распространение пагубных ересей, презрение начальств, порабощение материальными вещами, злоупотребление Божьей благодатью, отрицание Иисуса Христа как единственного Царя и Господа, осквернение своей плоти, произнесение пустых и хвастливых речей, злословие (см. 2 Пет. 2:1, 10, 19; Иуд. 4; 8; 2 Пет. 2:18; Иуд. 10).
Интересно заметить, что этот список не включает жестоких поступков и отвратительных злодеяний, которые так часто нас возмущают. Речь идет о более «тонких» грехах, имеющих нечто общее. К сожалению, перечисленные грехи порой присутствуют в церковной общине и члены Церкви закрывают на них глаза. Этот факт должен побудить нас к искреннему покаянию и преобразованиям в церкви.
Прочитайте тексты 2 Пет. 2:12 и Иуд. 10. Здесь Петр и Иуда изображают людей, которые в своей деградации уподобились «бессловесным животным», управляемым инстинктами. Сравните это описание с первоначальным портретом человека, сотворенного Богом. Как мы можем предотвратить подобную деградацию в своей жизни?
-----------------------------------------
ПЕТРО ТА ЮДА
Чимало людей зазначає, що уривок Юди 4-19 багато в чому повторює повчання, записане в 2 Петра 2:1-3:7. Щоразу, коли в Писанні повторюється певна вістка, потрібно розуміти, що Бог бажає повідомити щось важливе. У цих подібних уривках Петро та Юда намагаються викласти важливу істину: Бог контролює долі нечестивих. Обидва автори не дають нам приводу сумніватися в тому, що Бог уважно стежить за злом. Господь фіксує злі вчинки нечестивих людей та злих ангелів, зберігаючи їх для покарання в день суду (2Петра 2:9, 17; Юди 6).
Прочитайте уривки 2 Петра 2:1-3:7 та Юди 4-19. Які приклади Божої відплати наводять Петро і Юда, показуючи, наскільки серйозно Бог ставиться до гріха?
Петро та Юда наводять три приклади Божої відплати в минулому. Це знищення світу водами потопу, загибель Содому й Гоморри, утримання в кайданах злих ангелів для майбутнього покарання (див. 2 Петра 2:4-6; 3:7; Юди 6, 7). Усі згадані епізоди пронизані важким передчуттям кінця. Хоч Писання багато говорить про милість і благодать Бога, Його справедливість також відіграє важливу роль в остаточному знищенні гріха.
Які гріхи викликали таке суворе покарання? Поширення згубних єресей, зневажання влади, поневолення матеріальними речами, зловживання Божою благодаттю, відречення від єдиного Володаря і Господа нашого Ісуса Христа, опоганення свого тіла, висловлення пишномовних нісенітниць, лихослівя (2 Петра 2: 1, 10, 19; Юди 4, 8; 2 Петра 2:18; Юди 10).
Цікаво зауважити, що цей список не включає жорстоких учинків та огидних злочинів, які так часто нас обурюють. Ідеться про більш «тонкі» гріхи, які мають щось спільне. На жаль, перераховані гріхи часом присутні в церковній громаді і члени Церкви закривають на них очі. Цей факт має спонукати нас до щирого покаяння й перетворення в церкві.
Прочитайте тексти 2 Петра 2:12 та Юди 10. Тут автори зображують людей, які у своїй деградації уподібнилися до «безсловесних, нерозумних тварин», керованих інстинктами. Порівняйте цей опис із початковим портретом людини, створеної Богом. Як ми можемо запобігти такій деградації у своєму житті?Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
8 июня четверг
ДРУГИЕ УРОКИ ВЕТХОГО ЗАВЕТА
Прочитайте отрывок 2 Пет. 2:6-16. Какие еще примеры приводит апостол, предостерегая о разрушительных последствиях нечестия?
В Библии первое упоминание о Содоме содержится в Быт. 13:12, 13. По «финансовым» соображениям Лот и Авраам решили разделиться. Лот выбрал долину реки Иордан и «раскинул шатры до Содома» (Быт. 13:12). Далее Библия говорит: «Жители же Содомские были злы и весьма грешны пред Господом» (Быт. 13:13). Позже, когда Бог сообщил Аврааму о Своем решении уничтожить Содом, патриарх просил Господа не уничтожать город, если там найдется хотя бы десять праведников (см. Быт. 18:16-33). Случай с гостями Лота наглядно показал, сколь ничтожен был шанс найти в Содоме хотя бы десять праведников. В итоге город был разрушен; гибели избежали только Лот и две его дочери (см. Быт 19:12-25).
Из этой истории Петр извлекает два урока. Во-первых, незавидная судьба упомянутых городов является примером того наказания, которое ждет нечестивых (см. 2 Пет. 2:6). Во-вторых, эта история показывает, что Господь знает, как избавить праведников от искушения (см. 2 Пет. 2:7-9). Затем Петр отмечает некоторые характеристики тех, кто был уничтожен в Содоме и Гоморре: они «идут вслед скверных похотей плоти, презирают начальства, дерзки, своевольны и не страшатся злословить высших» (2 Пет. 2:10). Налицо сходство с тем, как Петр описывает лжеучителей и их последователей.
История Валаама записана в Числ. 22:1-24:25. Моавитский царь Валак нанял Валаама, чтобы тот проклял израильтян. Валаам сначала отказывался, но потом уступил, прельстившись вознаграждением (см. Числ. 22:7-21). Ангел преградил дорогу пророку, и тот избежал смерти только потому, что его ослица свернула в сторону. Избивший ослицу Валаам понял свою ошибку только тогда, когда Господь открыл ему глаза и он увидел «Ангела Господня» (Числ. 22:22-35). В конечном итоге Валаам благословил Израиля (см. Числ. 23:4-24:24). Петр привел Валаама как прототип всех, кто «польстился на бесчестную награду» (2 Пет. 2:15; ИПБ). Такие люди подобны Валааму. Они оставили путь, которым должны были следовать.
Подумайте обо всех истинах, открытых нам в Библии и трудах Эллен Уайт. Почему мы, адвентисты седьмого дня, не можем сказать, что не были предупреждены о существующих опасностях?
--------------------------------------------------------------
ІНШІ УРОКИ СТАРОГО ЗАВІТУ
Прочитайте уривок 2 Петра 2:6-16. Які ще приклади наводить апостол, застерігаючи про руйнівні наслідки нечестя?
У Біблії перша згадка про Содом міститься в Бут. 13:12, 13. Через «фінансові» міркування Лот і Авраам вирішили розділитися. Лот обрав долину річки Йордан та «наметував аж до Содому» (Бут. 13:12). Далі Біблія говорить: «А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом» (Бут. 13:13). Пізніше, коли Бог повідомив Авраама про Своє рішення знищити Содом, патріарх просив Господа не знищувати місто, якщо там знайдеться хоча б десять праведників (див. Бут. 18:16-33). Випадок з гостями Лота наочно показав, наскільки мізерний був шанс знайти в Содомі хоча б десять праведників. Тому місто було зруйноване; загибелі уникнули тільки Лот і дві його дочки (див. Бут 19:12-25).
На підставі цієї історії Петро робить два повчальні висновки. По-перше, трагічна доля згаданих міст є прикладом покарання, яке чекає нечестивих (2 Петра 2:6). По-друге, ця історія показує, що «Господь уміє рятувати побожних від спокуси» (2 Петра 2:7-9). Потім Петро відзначає деякі характеристики тих, хто був знищений у Содомі й Гоморрі: вони «ходять слідом за нечистим тілесним пожаданням і зневажають владу. Вони зухвалі свавільці, не бояться зневажати славу» (2 Петра 2:10). Простежується подібність з описом апостолом лжевчителів та їхніх послідовників.
Історія Валаама записана в Чис. 22:1-24:25. Моавський цар Балак найняв Валаама, щоб той прокляв ізраїльтян. Валаам спочатку відмовлявся, але потім поступився, спокусившись винагородою (див. Чис. 22:7-21). Ангел перегородив дорогу пророкові, і той уникнув смерті тільки тому, що його ослиця звернула вбік. Валаам побив ослицю, а свою помилку зрозумів тільки тоді, коли Господь відкрив йому очі і він побачив «Ангела» (Чис. 22:22-35). Зрештою Валаам благословив Ізраїля (Чис. 23:4-24:24). Петро згадав Валаама як прототип усіх, хто «полюбив неправедну нагороду» (2 Петра 2:15). Такі люди подібні до Валаама, бо залишили шлях, яким мали прямувати.
Подумайте про всі істини, відкриті нам у Біблії та працях Еллен Уайт. Чому ми, адвентисти сьомого дня, не можемо сказати, що не були попереджені про духовні небезпеки?Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
-
9 июня пятница
ДЛЯ ДАЛЬНЕЙШЕГО ИССЛЕДОВАНИЯ:
Христиане часто говорят о «свободе во Христе». И, конечно же, это правомерная концепция. Быть свободным от осуждения Закона и иметь уверенность в спасении благодаря подвигу Христа, а не нашим собственным делам, действительно значит быть свободным. История Мартина Лютера, познавшего благодать и освободившегося от душевных мук, является прекрасной иллюстрацией обретения подлинной свободы. Тем не менее, как мы увидели в послании Петра, эта чудесная истина может быть искажена. «Неправильное понимание великой истины о том, что наше спасение полностью зависит от Христа, приводит к самонадеянности. Тысячи людей путают свободу во Христе с беззаконием, а поскольку Христос пришел освободить нас от осуждения Закона, многие заявляют, что Закон упразднен и соблюдающие его отпали от благодати. Таким образом, поскольку истина и заблуждение весьма схожи между собой, люди, не находящиеся под водительством Святого Духа, примут заблуждение и тем самым отдадут себя во власть сатанинского обмана. Побуждая христиан по исповеданию принимать заблуждение вместо истины, сатана добивается от протестантского мира особого почтения» (Э. Уайт. Христос Побеждающий, с. 324).
Вопросы для обсуждения:
1. Поразмышляйте над текстом 2 Пет. 2:19 и словами апостола о последствиях лжеучения. Почему нам необходимо лично хорошо разбираться в основных библейских истинах, в которые мы верим? Насколько важно поддерживать единство учения? Чем опасны идеи, которые расходятся с учением Церкви?
2. Подумайте, как решительно Петр высказывается по вопросу наказания и суда: «Навлекут сами на себя скорую погибель» (2 Пет. 2:1); «В растлении своем истребятся» (2 Пет. 2:12); «Беззаконников соблюдать ко дню суда, для наказания» (2 Пет. 2:9); «И погибель их не дремлет» (2Пет. 2:3). Что эти же тексты говорят нам не только о реальности суда, но и об осуждении Богом тех, кто вводит Его народ в заблуждение?
3. Как вы думаете, почему христиане, заявляющие о «свободе во Христе», обычно делают это исключительно в контексте разговора о соблюдении четвертой заповеди о субботе? Каким образом этот аргумент помогает нам увидеть, как может быть искажена идея «свободы во Христе»?
--------------------------------------------------------------
ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:
Християни часто говорять про «свободу в Христі». І, звичайно ж, це правомірна концепція. Бути вільним від засудження Законом і мати впевненість у спасінні завдяки подвигу Христа, а не нашим власним ділам, це справді означає бути вільним. Історія Мартіна Лютера, котрий пізнав благодать та звільнився від душевних мук, є прекрасною ілюстрацією здобуття справжньої свободи. Проте, як ми побачили в посланні Петра, ця чудова істина може бути спотворена. «Неправильне розуміння великої істини про те, що наше спасіння повністю залежить від Христа, призводить до самовпевненості. Тисячі людей плутають свободу в Христі з беззаконням, а оскільки Христос прийшов визволити нас від засудження Законом, багато хто заявляє, що Закон скасовано, а хто його дотримується, ті відпали від благодаті. Таким чином, оскільки істина й омана дуже подібні між собою, люди, які не перебувають під керівництвом Святого Духа, приймуть оману і тим самим віддадуть себе у владу сатанинського обману. Спонукуючи позірних християн приймати оману замість істини, сатана добивається від протестантського світу особливої пошани» (Е. Уайт. Христос-Переможець, с. 324).
Питання для обговорення:
1. Поміркуйте над текстом 2 Петра 2:19 та словами апостола про наслідки лжевчення. Чому нам необхідно особисто добре знати основні біблійні істини, у які ми віримо? Наскільки важливо підтримувати єдність учення? Чим небезпечні ідеї, які суперечать ученню Церкви?
2. Подумайте, як рішуче Петро висловлюється з питання покарання і суду: «Наведуть на себе скору погибель» (2Петра 2:1); «В своєму розтлінні загинуть» (2 Петра 2:12); «Неправедних зберігати на день суду для покарання» (2Петра 2:9); «А їхня погибель не дрімає» (2 Петра 2:3). Що ці тексти говорять нам не тільки про реальність суду, а й про засудження Богом тих, хто вводить Його народ в оману?
3. Чому християни, які заявляють про «свободу в Христі», зазвичай роблять це винятково в контексті розмови про дотримання четвертої заповіді про суботу? Яким чином цей аргумент допомагає нам побачити, як може бути спотворена ідея «свободи в Христі»?Пр.21:5 Помышления прилежного стремятся к изобилию, а всякий торопливый терпит лишение.Комментарий
Твитнуть
Комментарий