Первое и второе послание Петра (Рус+Укр)

[rehovot67]

Урок 7. 612 мая. Руководство как служение


6 мая суббота
РУКОВОДСТВО КАК СЛУЖЕНИЕ

Памятный стих: «Все заботы ваши возложите на Него, ибо Он печется о вас» (1 Пет. 5:7).

Библейские тексты для исследования: 1 Пет. 5:1-10; Деян. 6:1-6; Иер. 10:21; Мф. 20:24-28; Притч. 3:34; Откр. 12:7-9.

В выводах исследований, проводимых в растущих церквах, почти всегда отмечается важность эффективного руководства. Такое руководство строится на принципах Слова Божьего и предоставляет каждому члену общины возможность использовать свои духовные дары при выполнении евангельской работы.

Но руководить общиной не просто. Церковью преимущественно руководят добровольцы, которые, несмотря на свою занятость, находят для этого время. Некоторые члены церкви иногда «голосуют ногами», то есть перестают ходить на богослужения, когда в общине происходит то, с чем они не согласны. Эффективный христианский лидер должен быть глубоко духовным человеком.

Мы не должны забывать, что Петр пишет церквам, которые испытывают преследования. Лидер церкви особенно уязвим в таких обстоятельствах. Кто же более всего подходит для руководства общиной?

В отрывке 1 Пет. 5:1-10 Петр рассматривает вопрос христианского руководства на уровне поместной церкви. В этих стихах он пишет о важных качествах, которые необходимы не только местным лидерам, но и членам церкви. Его слова так же актуальны для нас сегодня.

______________________________________

КЕРІВНИЦТВО ЯК СЛУЖІННЯ

Памятний вірш: «Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас» (1 Петра 5:7).

Біблійні тексти для дослідження: 1 Петра 5:1-10; Дії 6:1-6; Єрем. 10:21; Матв. 20:24-28; Прип. 3:34; Обявл. 12:7-9.

У висновках досліджень, проведених у зростаючих церквах, майже завжди наголошується на важливості ефективного керівництва. Таке керівництво ґрунтується на принципах Божого Слова та надає кожному членові громади можливість використовувати свої духовні дари при виконанні євангельської праці.

Проте керувати громадою не просто. Церквою переважно керують добровольці, які, незважаючи на свою зайнятість, знаходять для цього час. Члени громади часом «голосують ногами», тобто перестають відвідувати богослужіння, коли в громаді відбувається те, з чим вони не згодні. Ефективний християнський лідер повинен бути глибоко духовною людиною.

Ми не повинні забувати, що Петро пише церквам, які зазнають переслідування. За таких обставин лідер церкви особливо уразливий. Хто ж найкраще підходить для керівництва громадою?

В уривку 1 Петра 5:1-10 Петро розглядає питання християнського керівництва на рівні помісної церкви. У цих віршах він пише про важливі якості, які необхідні не тільки місцевим лідерам, а й членам Церкви. Його слова актуальні і для нас сьогодні.

[rehovot67]

7 мая воскресенье
ПРЕСВИТЕРЫ В РАННЕЙ ЦЕРКВИ

Прочитайте Деян. 6:1-6; 14:23; 15:6; 1 Тим. 5:17; 1 Пет. 5:2. С какими проблемами столкнулась ранняя Церковь и какую роль выполняли ее лидеры?

Когда большая группа людей вливается в ряды верующих и приходит в церковь это великое благословение от Бога. Тем не менее, как показывает опыт первых христиан, быстрый рост общины может вызвать дополнительные проблемы.

Например, главы 15 книги Деяния апостолов свидетельствуют о водительстве Святого Духа и обращении множества людей в христианство. Отрывок Деян. 6:1-6 сообщает о результате: разросшейся группой стало трудно руководить, поэтому понадобились организационные изменения для эффективного управления Церковью.

Недостатки организационной структуры стали очевидны для руководства из жалобы на дискриминацию. Греко*говорящая группа верующих начала жаловаться, что их вдов обделяют при ежедневной раздаче пищи. В качестве ответной меры была назначена особая группа людей, диаконов, для оказания помощи двенадцати апостолам в распределении церковных ресурсов.

Святой Дух особым образом руководил ранней Церковью. Однако церковная организация была необходима даже тогда. Каждой местной общине в первую очередь требовался пресвитер. Павел и Варнава назначали пресвитеров в новообразованных христианских церквах, а сами направлялись туда, где люди еще не слышали об Иисусе (см. Деян. 14:23).

В период раннего христианства пресвитеры выполняли много различных функций. Будучи лидерами своей общины, они обучали новообращенных, проповедовали, заботились о благополучии общины (см. Деян. 15:6; 1 Тим. 5:17; 1 Пет. 5:2).

Каким образом вы можете лучше взаимодействовать с руководителями вашей общины, даже если не всегда с ними согласны?

______________________________________

КЕРІВНИКИ В РАННІЙ ЦЕРКВІ

Прочитайте тексти Дії 6:1-6; 14:23; 15:6; 1 Тим. 5:17; 1 Петра 5:2. З якими проблемами зустрілася рання Церква та яку роль виконували її лідери?

Коли велика група людей долучається до громади віруючих це велике благословення від Бога. Проте, як свідчить досвід перших християн, швидке зростання церкви може викликати додаткові проблеми.

Наприклад, розділи 1-5 книги Дії апостолів свідчать про керівництво Святого Духа та навернення великої кількості людей у християнство. Уривок Дії 6:1-6 повідомляє про результат: групою, яка швидко зросла, стало важко керувати, тому були необхідні організаційні зміни для ефективного управління Церквою.

Вади організаційної структури стали очевидними для керівників зі скарги деяких віруючих на дискримінацію. Грекомовна група християн почала скаржитися, що їхніх вдів обділяють при щоденній роздачі їжі. У відповідь була призначена особлива група людей, дияконів, для надання допомоги дванадцятьом апостолам у розподілі церковних ресурсів.

Святий Дух особливим чином керував ранньою Церквою. Однак церковна організація була необхідна навіть тоді. Кожній місцевій громаді насамперед був потрібний пресвітер. Павло і Варнава призначали пресвітерів у новоутворених християнських церквах, а самі прямували туди, де люди ще не чули про Ісуса (див. Дії 14:23).

У період раннього християнства пресвітери виконували багато різних функцій. Як лідери своєї громади, вони навчали новонавернених, проповідували, дбали про добробут громади (див. Дії 15:6; 1 Тим. 5:17; 1 Петра 5:2).

Яким чином ви можете краще взаємодіяти з керівниками вашої громади, навіть якщо не завжди згодні з ними?

[rehovot67]

8 мая понедельник
ПАСТЫРИ

Прочитайте 1 Пет. 5:1-4. Как лидеры общины должны относиться к своей роли в церкви? Как эти принципы могут быть применимы к каждому из нас, независимо от нашей роли?

Петр начинает свое наставление пресвитерам (древне*греческое прэсбю́терос; в Синодальном переводе «пастырям») с замечания, что сам он является сопресвитером (сопастырем). Затем апостол упоминает еще два факта о себе: он свидетель страданий Христовых и участник славы, которая должна открыться. Говоря это, Петр подчеркивает первое качество, необходимое пресвитеру: он должен понимать важность Христовых страданий за нас и значение великой надежды, которую Он нам предлагает.

Петр сравнивает пресвитера с пастухом, пасущим Божье стадо. Сравнение Церкви со стадом овец предполагает, что ее члены иногда блуждают подобно овцам. Поэтому им требуется пастырь, который бы направлял их в общину и помогал выстраивать отношения между ее членами. Пресвитер также должен подавать скромный пример того, как должен поступать христианин.

Какое предупреждение пастырям мы находим в следующих стихах? Иер. 10:21, Иез. 34:8-10, Зах. 11:17.

Задача христианского руководителя состоит в том, чтобы обращаться с людьми в церкви так же терпеливо, как пас*тухи обращаются со своими овцами. Пресвитеры должны в нежной манере собирать членов общины для совместного поклонения Богу и свидетельства об Иисусе тем, кто нуждается в Его спасении.

Петр также отмечает, что пресвитеры должны заботиться о пастве охотно, без принуждения. Не всегда легко найти людей, готовых взять на себя руководство церковью. Это особенно очевидно во время работы избирательного комитета. Чтобы община хорошо функционировала, необходимо назначить подходящих людей на конкретные служения. Существуют определенные причины, по которым многие люди не хотят брать на себя руководящую роль. Некоторые из этих ролей требуют значительных затрат времени, а люди, которые подходят для таких ролей, возможно, уже имеют много обязанностей. Другие могут почувствовать, что недостаточно хорошо подготовлены для служения. Но Петр подчеркивает: когда нас просят, мы должны охотно брать на себя лидерство, если у нас есть такая возможность.

______________________________________

ПРЕСВІТЕРИ

Прочитайте 1 Петра 5:1-4. Як лідери громади мають ставитися до своєї ролі в церкві? Як ці принципи можуть бути застосовані до кожного з нас, незалежно від нашої ролі?

Петро починає своє повчання для пресвітерів із зауваження, що сам він співпресвітер. Потім апостол згадує ще два факти про себе: він свідок Христових страждань, співучасник слави, що має відкритися. Говорячи це, Петро підкреслює першу якість, необхідну пресвітерові: він має розуміти важливість Христових страждань за нас та значення великої надії, яку Він нам пропонує.

Апостол порівнює пресвітера з пастирем, котрий пасе Боже стадо. Порівняння Церкви зі стадом овець говорить про те, що її члени іноді блукають, як вівці. Тому їм потрібний пастир, який би направляв їх у громаду та допомагав налагоджувати взаємовідносини між її членами. Пресвітер також повинен подавати скромний приклад того, як має поводитися християнин.

Яке попередження пастирям ми знаходимо в наступних віршах? Єрем. 10:21; Єзек. 34:8-10; Зах. 11:17.

Завдання християнського керівника полягає в тому, аби поводитися з людьми в церкві так терпляче, як пастухи поводяться зі своїми вівцями. Пресвітери повинні в ніжній манері збирати членів громади для спільного поклоніння Богові та свідчення про Ісуса тим, хто потребує Його спасіння.

Петро також зазначає, що пресвітери мають піклуватися про паству охоче, без примусу. Не завжди легко знайти людей, готових узяти на себе керівництво церквою. Це особливо очевидно під час роботи виборчого комітету. Щоб громада добре функціонувала, необхідно призначити відповідних людей на конкретні служіння. З певних причин чимало людей не хоче брати на себе керівну роль. Деякі з цих ролей вимагають значних затрат часу, а люди, які підходять для таких ролей, можливо, уже мають багато обовязків. Інші можуть відчути, що недостатньо добре підготовлені для служіння. Однак Петро наголошує: коли нас просять, ми повинні охоче брати на себе лідерство, якщо маємо таку можливість.

[rehovot67]

8 мая понедельник
ПАСТЫРИ

Прочитайте 1 Пет. 5:1-4. Как лидеры общины должны относиться к своей роли в церкви? Как эти принципы могут быть применимы к каждому из нас, независимо от нашей роли?

Петр начинает свое наставление пресвитерам (древне*греческое прэсбю́терос; в Синодальном переводе «пастырям») с замечания, что сам он является сопресвитером (сопастырем). Затем апостол упоминает еще два факта о себе: он свидетель страданий Христовых и участник славы, которая должна открыться. Говоря это, Петр подчеркивает первое качество, необходимое пресвитеру: он должен понимать важность Христовых страданий за нас и значение великой надежды, которую Он нам предлагает.

Петр сравнивает пресвитера с пастухом, пасущим Божье стадо. Сравнение Церкви со стадом овец предполагает, что ее члены иногда блуждают подобно овцам. Поэтому им требуется пастырь, который бы направлял их в общину и помогал выстраивать отношения между ее членами. Пресвитер также должен подавать скромный пример того, как должен поступать христианин.

Какое предупреждение пастырям мы находим в следующих стихах? Иер. 10:21, Иез. 34:8-10, Зах. 11:17.

Задача христианского руководителя состоит в том, чтобы обращаться с людьми в церкви так же терпеливо, как пас*тухи обращаются со своими овцами. Пресвитеры должны в нежной манере собирать членов общины для совместного поклонения Богу и свидетельства об Иисусе тем, кто нуждается в Его спасении.

Петр также отмечает, что пресвитеры должны заботиться о пастве охотно, без принуждения. Не всегда легко найти людей, готовых взять на себя руководство церковью. Это особенно очевидно во время работы избирательного комитета. Чтобы община хорошо функционировала, необходимо назначить подходящих людей на конкретные служения. Существуют определенные причины, по которым многие люди не хотят брать на себя руководящую роль. Некоторые из этих ролей требуют значительных затрат времени, а люди, которые подходят для таких ролей, возможно, уже имеют много обязанностей. Другие могут почувствовать, что недостаточно хорошо подготовлены для служения. Но Петр подчеркивает: когда нас просят, мы должны охотно брать на себя лидерство, если у нас есть такая возможность.

______________________________________

ПРЕСВІТЕРИ

Прочитайте 1 Петра 5:1-4. Як лідери громади мають ставитися до своєї ролі в церкві? Як ці принципи можуть бути застосовані до кожного з нас, незалежно від нашої ролі?

Петро починає своє повчання для пресвітерів із зауваження, що сам він співпресвітер. Потім апостол згадує ще два факти про себе: він свідок Христових страждань, співучасник слави, що має відкритися. Говорячи це, Петро підкреслює першу якість, необхідну пресвітерові: він має розуміти важливість Христових страждань за нас та значення великої надії, яку Він нам пропонує.

Апостол порівнює пресвітера з пастирем, котрий пасе Боже стадо. Порівняння Церкви зі стадом овець говорить про те, що її члени іноді блукають, як вівці. Тому їм потрібний пастир, який би направляв їх у громаду та допомагав налагоджувати взаємовідносини між її членами. Пресвітер також повинен подавати скромний приклад того, як має поводитися християнин.

Яке попередження пастирям ми знаходимо в наступних віршах? Єрем. 10:21; Єзек. 34:8-10; Зах. 11:17.

Завдання християнського керівника полягає в тому, аби поводитися з людьми в церкві так терпляче, як пастухи поводяться зі своїми вівцями. Пресвітери повинні в ніжній манері збирати членів громади для спільного поклоніння Богові та свідчення про Ісуса тим, хто потребує Його спасіння.

Петро також зазначає, що пресвітери мають піклуватися про паству охоче, без примусу. Не завжди легко знайти людей, готових узяти на себе керівництво церквою. Це особливо очевидно під час роботи виборчого комітету. Щоб громада добре функціонувала, необхідно призначити відповідних людей на конкретні служіння. З певних причин чимало людей не хоче брати на себе керівну роль. Деякі з цих ролей вимагають значних затрат часу, а люди, які підходять для таких ролей, можливо, уже мають багато обовязків. Інші можуть відчути, що недостатньо добре підготовлені для служіння. Однак Петро наголошує: коли нас просять, ми повинні охоче брати на себе лідерство, якщо маємо таку можливість.

[rehovot67]

9 мая вторник
РУКОВОДСТВО В ФОРМЕ СЛУЖЕНИЯ

Прочитайте тексты 1 Пет. 5:3 и Мф. 20:24-28. Какие важные принципы христианского руководства можно найти в этих стихах?

В греческом тексте 1 Пет. 5:3 ключевое слово катакюриэ́уонтэс. То же самое слово встречается в Мф. 20:25 и означает «господствовать» или «властвовать» над кем-либо. Таким образом, наставление пастырям в 1 Пет. 5:3 можно перевести следующим образом: «Не господствуйте над теми, кто вам доверен». Этот совет перекликается со словами Иисуса в Мф. 20:25.

Отрывок Мф. 20:20-23 позволяет увидеть контекст высказывания Иисуса в Мф. 20:24-28. Мать Иакова и Иоанна подошла к Иисусу с просьбой, чтобы в установленном Христом царстве ее сыновья сидели по правую и левую руку от Него.

«Иисус отнесся к ним снисходительно. Он не стал обличать их самолюбие и попытку возвыситься над своими же братьями. Христос читал в их сердцах, знал глубину их преданности Ему. Их любовь это не просто человеческая привязанность; хотя она несовершенна, как несовершенно все земное и человеческое, тем не менее она проистекает из Его спасительной любви. Христос хотел не обличить их, а углубить и очистить эту любовь» (Э. Уайт. Желание веков, с. 548).

Иисус объясняет, что такое почетное место дарует Отец, а не Он. Далее Спаситель уточняет, что основным различием между Его Царством и царствами языческих народов является тип руководителя. Кто желает быть бо́льшим в Царстве Иисуса, тот должен стать слугой, ибо руководители в Его Царстве будут подобны Ему. «Сын Человеческий не для того пришел, чтобы Ему служили, но чтобы послужить и отдать душу Свою для искупления многих» (Мф. 20:28).

Итак, Петр призывает церковных лидеров к такому же идеалу: в них должны быть явлены те же смирение и самоотречение, что и в Иисусе.

Прочитайте стихи Флп. 2:4-8. Как слова Павла перекликаются с увещеваниями Петра? Как можно выполнить эти наставления апостолов?

______________________________________

КЕРІВНИЦТВО У ФОРМІ СЛУЖІННЯ

Прочитайте тексти 1 Петра 5:3 і Матв. 20:24-28. Які важливі принципи християнського керівництва містяться в цих віршах?

У грецькому тексті 1 Петра 5:3 ключове слово «катакюріеуонтес». Це слово зустрічається також у Матв. 20:25 і означає «володіти» або «панувати» над кимось. Отже, повчання пастирям у 1 Петра 5:3 можна перекласти таким чином: «Не пануйте над тими, кого вам довірили». Ця порада перегукується зі словами Ісуса в Матв. 20:25.

Уривок Матв. 20:20-23 дає можливість побачити контекст висловлювання Ісуса в Матв. 20:24-28. Мати Якова й Івана підійшла до Ісуса із проханням, щоб у встановленому Христом Царстві її сини сиділи праворуч і ліворуч від Нього.

«Ісус поставився до них ласкаво, не докоряв за егоїстичне бажання піднестися над своїми братами. Він читав їхні серця і знав глибину прихильності до Нього. Їхня любов не була проявом лише людського почуття, хоч і була заплямована людським егоїзмом, вона випливала із джерела Його спасенної любові. Христос не бажав докорити їм, а тільки поглибити й очистити їхні почуття» (Е. Уайт. Христос надія світу, с. 548).

Ісус пояснив, що таке почесне місце дарує Отець, а не Він. Далі Спаситель уточнив, що головною відмінністю між Його Царством і царствами язичницьких народів є тип керівника. Хто бажає бути більшим у Царстві Ісуса, той має стати слугою, бо керівники в Його Царстві будуть подібні до Нього. «Син Людський прийшов Він не для того, щоб служили Йому, а щоб послужити й віддати Свою душу як викуп за багатьох!» (Матв. 20:28).

Отже, Петро закликає церковних лідерів до такого ж ідеалу: вони мають виявляти такі ж покірність та самозречення, як і Христос.

Прочитайте вірші Филп. 2:4-8. Як слова Павла перегукуються з настановами Петра? Як можна виконати ці поради апостолів?

[rehovot67]

10 мая среда
ОБЛЕКИТЕСЬ СМИРЕННОМУДРИЕМ

В древнем мире, в котором жил Петр, общество было поделено на множество классов. Правящая элита внушала страх даже своим присутствием. Ее окружали люди более низкого ранга. Самое незавидное положение занимали рабы. К представителям высших сословий следовало относиться со смирением. В греческом языке слово «смиренный» означает скромный, незначительный, слабый и бедный. Оно характеризует людей без положения и власти в обществе. Вне иудаизма и христианства эпитет «смиренный» ассоциировался с людьми низкого положения, и смиренное поведение не считалось обязательным для свободных людей.

Прочитайте отрывок 1 Пет. 5:5-7. Учитывая контекст и время, в которое жили адресаты послания, что такого особенного написал здесь Петр?

В Библии смирение представлено в совершенно ином свете, нежели оно рассматривалось в то время и в той культуре, в которой жил Петр. Апостол цитирует Притч. 3:34 из Септуагинты (греческого перевода Ветхого Завета) стих, который также цитируется в Иак. 4:6. Ветхий Завет неоднократно подчеркивает, что Бог смиряет гордых и сильных (см. Ис. 13:11; 23:9; Иов 40:6).

Правильным является смиренное отношение к Богу. «Итак, смиритесь под крепкую руку Божию, да вознесет вас в свое время» (1 Пет. 5:6). Смирение, а не гордость, должно характеризовать взаимоотношения христиан не только с Богом, но и друг с другом (см. 1 Пет. 5:5).

Христиане, включая и выполняющих ответственное служение в церкви, знают, что они грешники, спасенные Божьей благодатью. Это самое главное, в этом смысле мы все равны, поэтому должны смириться перед Голгофским крестом. Такое смирение должно быть явлено в наших отношениях с другими людьми, в частности, с теми, кто нам доверен. Конечно, проще быть смиренным перед Богом, Творцом неба и земли. Кроме того, относительно легко быть смиренными перед теми, кто выше нас по положению и имеет власть над нами. Настоящее же испытание приходит тогда, когда необходимо проявить смирение по отношению к тем, кто «ниже» нас, кто не имеет над нами никакой власти. Именно о таком смирении пишет Петр.

Почему мы должны созерцать Спасителя на Голгофском кресте и как это может помочь нам быть смиренными?

______________________________________

ВИЯВЛЯЙТЕ ПОКОРУ

У стародавньому світі, у якому жив Петро, суспільство було поділене на безліч класів. Панівна еліта вселяла страх навіть своєю присутністю. Її оточували люди нижчого рангу. Найнижчий щабель займали раби. До представників вищих станів ставилися з покорою. У грецькій мові слово «покірний» означає скромний, незначний, слабкий, бідний. Воно характеризує людей без становища і влади в суспільстві. Поза юдаїзмом та християнством епітет «покірний» асоціювався з людьми низького становища, а покірна поведінка не вважалася обовязковою для вільних осіб.

Прочитайте уривок 1 Петра 5:5-7. З огляду на контекст і час, у який жили адресати послання, що такого особливого написав тут Петро?

У Біблії покірність зображена в зовсім іншому світлі, ніж вона розглядалася в той час і в тій культурі, у якій жив Петро. Апостол цитує текст Прип. 3:34 із Септуагінти (грецького перекладу Старого Завіту), цей вірш також цитується в Якова 4:6. Старий Завіт неодноразово підкреслює, що Бог упокорює гордих і сильних (див. Ісаї 13:11; 23:9; Йова 40:6).

Покірне ставлення до Бога це правильне ставлення. «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас підняв свого часу» (1 Петра 5:6). Не гордість, а покора має характеризувати взаємовідносини християн не тільки з Богом, а й один з одним (див. 1 Петра 5:5).

Християни, зокрема й ті, хто виконує відповідальне служіння в церкві, усвідомлюють, що вони грішники, спасенні Божою благодаттю. Це найголовніше, у цьому розумінні ми всі рівні, тому маємо впокоритися перед Голгофським хрестом. Таку покору слід виявляти в наших відносинах з іншими людьми, зокрема з тими, хто нам довірений. Звичайно, простіше бути покірним перед Богом, Творцем неба і землі. Крім того, відносно легко підкорятися тим, хто вищий за нас становищем і має владу над нами. Справжнє ж випробування приходить тоді, коли необхідно виявити покірність щодо тих, хто «нижчий» за нас та не має над нами жодної влади. Саме про таку покору пише Петро.

Чому ми повинні споглядати Спасителя на Голгофському хресті і як це може допомогти нам бути покірними?

[lubow.fedorowa]

Эдуард, кто Вас читает? Зачем Вы навязываете адвентистские бредни? Это глупо - цитировать форуму ваши субботние школы. Вы сами-то разучились думать самостоятельно? От себя лучше что-нибудь выдайте, исследуя Библию самостоятельно, а не в контексте с АСД.

[rehovot67]

11 мая четверг
КАК РЫКАЮЩИЙ ЛЕВ

Как мы уже отметили, Петр писал свое послание в то время, когда Церковь подвергалась преследованиям. Для его читателей тема великой борьбы была не просто абстрактной богословской идеей; в отличие от нас сегодня, они испытали на себе всю тяжесть этой борьбы.

Прочитайте 1 Пет. 5:8-10 и Откр. 12:7-9. Что эти тексты сообщают нам о происхождении зла и действиях сатаны в нашем мире?

Книга Откровение показывает, что христиане вовлечены во вселенскую битву между силами добра и зла. Эта книга сообщает, что силы добра возглавляет Иисус, Который есть «Слово Божие», «Царь царей и Господь господствующих» (Откр. 19:13, 16). Силами зла руководит дьявол, который также назван сатаной и представлен в образе дракона (Откр. 12:7-9; 20:7, 8). Хотя популярные СМИ и даже некоторые христиане отрицают реальность сатаны, на самом деле дьявол является могущественным существом и желает нам только зла. Тем не менее хорошей новостью является то, что в конечном итоге дьявол будет навсегда уничтожен (см. Откр. 20:9, 10).

Петр не умаляет угрозы, исходящей от дьявола. «Диавол ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить» (1 Пет. 5:8). Апостол также отмечает, что его читатели могут увидеть силу дьявола в своих нынешних страданиях. Однако эти страдания закончатся вечной славой (см. 1 Пет. 5:10).

Еще раз прочитайте текст 1 Пет. 5:10. О чем говорит нам апостол?

Хотя мы не знаем точно, в чем заключались упомянутые автором испытания, однако можем отметить надежду, которую выражает Петр. Да, дьявол реален, великая борьба реальна, наши страдания реальны. Но «Бог всякой благодати» победил дьявола. Поэтому, какие бы испытания ни выпали на нашу долю, если мы, благодаря Иисусу, останемся верными даже до смерти (см. Евр. 11:13-16), победа нам обеспечена.

Как мы можем научиться отстаивать свою веру и быть верными до конца, независимо от обстоятельств?

______________________________________

РИЧИТЬ, МОВ ЛЕВ

Як ми вже зазначали, Петро писав своє послання в той час, коли Церква переживала переслідування. Для його читачів тема великої боротьби була не просто абстрактною богословською ідеєю; на відміну від нас сьогодні, вони на власному досвіді пізнали весь тягар цієї боротьби.

Прочитайте 1 Петра 5:8-10; Обявл. 12:7-9. Що ці тексти повідомляють нам про походження зла та дії сатани в нашому світі?

Книга Обявлення показує, що християни залучені до вселенської битви між силами добра і зла. Ця книга повідомляє, що сили добра очолює Ісус «Боже Слово», «Цар над царями і Господь над господарями» (Обявл. 19:13, 16). Силами зла керує диявол, сатана, представлений в образі дракона (Обявл. 12:7-9; 20:7, 8). Хоч популярні ЗМІ і навіть деякі християни заперечують реальність сатани, насправді диявол це могутня істота, котра бажає нам тільки зла. Однак доброю новиною є те, що врешті-решт він буде назавжди знищений (Обявл. 20:9, 10).

Петро не применшує загрози, яка походить від диявола. «Диявол ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (1 Петра 5:8). Апостол також зазначає, що його читачі можуть побачити силу диявола у своїх нинішніх стражданнях. Але ці страждання завершаться вічною славою (1 Петра 5:10).

Ще раз прочитайте текст 1 Петра 5:10. Про що говорить нам апостол?

Хоч ми не знаємо точно, у чому полягали згадані автором випробування, однак можемо відзначити надію, яку висловлює Петро. Так, диявол реальний, велика боротьба реальна, наші страждання реальні. Але «Бог усякої благодаті» переміг диявола. Тому, які б випробування не спіткали нас, якщо ми силою Ісуса залишимося вірними навіть до смерті (див. Євр. 11:13-16), перемога нам забезпечена.

Як ми можемо навчитися відстоювати свою віру і бути вірними до кінця, незалежно від обставин?

[rehovot67]

Эдуард, кто Вас читает?

ВЫ читаете...

Зачем Вы навязываете адвентистские бредни?

Что конкретно в этом разборе темы вы считаете противоречивым Библии?

Это глупо - цитировать форуму ваши субботние школы. Вы сами-то разучились думать самостоятельно?

Я думаю более, чем самостоятельно...

От себя лучше что-нибудь выдайте, исследуя Библию самостоятельно, а не в контексте с АСД.

За это не беспокойтесь... Я вижу кто и как самостоятельно исследует Библию.

[lubow.fedorowa]

rehovot67

ВЫ читаете...

Не читаю я - просто заглянула в новую тему... Начиталась уже, будучи в АСД.

[Zax]

Эдуард, кто Вас читает? Зачем Вы навязываете адвентистские бредни? Это глупо - цитировать форуму ваши субботние школы. Вы сами-то разучились думать самостоятельно? От себя лучше что-нибудь выдайте, исследуя Библию самостоятельно, а не в контексте с АСД.

очень точно подмечено!
без брошюр и методичек ни туды и не сюды. вы же знаете......
а что подвигло вас оставить асд? прозрение от Спасителя или что-то другое?
спасибо за ответ.

[lubow.fedorowa]

очень точно подмечено!
без брошюр и методичек ни туды и не сюды. вы же знаете......
а что подвигло вас оставить асд? прозрение от Спасителя или что-то другое?
спасибо за ответ.

Конечно, прозрение от Спасителя, Бог же не оставляет Своих в Вавилоне).

[Zax]

Конечно, прозрение от Спасителя, Бог же не оставляет Своих в Вавилоне).

искренне рад за вас. благословений вам!
Неправедный пусть еще делает неправду; нечистый пусть еще сквернится; праведный да творит правду еще, и святый да освящается еще.
Се, гряду скоро, и возмездие Мое со Мною, чтобы воздать каждому по делам его.
(Откр.22:11,12)

[rehovot67]

12 мая пятница
ДЛЯ ДАЛЬНЕЙШЕГО ИССЛЕДОВАНИЯ:

Наглядный пример смиренного руководства Иисуса можно увидеть в Его действиях во время Тайной Вечери. Тогда Иисус полностью осознавал, что является Сыном Божьим и вскоре вернется к Своему Отцу (см. Ин. 13:1). После трапезы Он омыл ноги ученикам и сказал: «Итак, если Я, Господь и Учитель, умыл ноги вам, то и вы должны умывать ноги друг другу. Ибо Я дал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам» (Ин. 13:14, 15). Каждый раз, когда последователи Иисуса омывают ноги друг другу, они не только воспроизводят эту сцену, но и напоминают друг другу важную истину: чтобы быть первым в Царстве Иисуса, нужно стать слугой. Несомненно, до конца своей жизни, более полно осознав, Кем же на самом деле был Иисус, ученики помнили этот акт смирения со стороны своего Учителя. Конечно, об этом помнил и Петр, призывая пастырей Церкви не господствовать над другими, но облечься в смиренномудрие.

«Согласившись стать Человеком, Христос проявил смирение, которое поразило небожителей. Само согласие стать Человеком не было бы унижением, если бы не возвышенное предсуществование Христа. Мы должны уяснить, что Христос снял Свои царские одежды, царский венец, оставил высокое положение и облек Свою Божественность в человеческое естество, чтобы найти с человеком общий язык и наделить род людской нравственной силой быть сыновьями и дочерьми Бога.

Кротость и смирение, присущие Христу, будут явлены в жизни и характере тех Его последователей, которые привыкли поступать так, как Он поступал» (Э. Уайт. Сыновья и дочери Бога, с. 81).

Вопросы для обсуждения:

1. Иисус начал Свое служение, противостав дьяволу. Ослаб*ленный сорокадневным постом, Он смог противостоять искушениям дьявола, цитируя Писание (см. Мф. 4:1-11; Мк. 1:12, 13; Лк. 4:1-13). Каким образом мы можем противостоять дьяволу в нашей жизни?

2. Приведите примеры истинного смирения, которые вы видели. Чему вы можете научиться из этих примеров?

3. Обсудите в классе качества хорошего христианского лидера помимо тех, о которых мы читали в послании Петра. Как эти качества соотносятся с качествами светских лидеров? В чем они должны отличаться?

4. Как бы вы ответили на заявление, что сатана не реальное, а мифическое существо, всего лишь символ зла, присутствующего человеческой природе?

______________________________________

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Наочний приклад покірного керівництва Ісуса можна побачити в Його діях під час Таємної Вечері. Тоді Ісус повністю усвідомлював, що є Сином Божим і незабаром повернеться до Свого Отця (див. Івана 13:1). Після трапези Він омив ноги учням і сказав: «Отже, якщо Я, Господь і Учитель, помив ваші ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам» (Івана 13:14,15). Щоразу, коли послідовники Ісуса обмивають ноги один одному, вони не тільки відтворюють цю сцену, а й нагадують один одному важливу істину: аби бути першим у Царстві Ісуса, потрібно стати слугою. Безперечно, до кінця свого життя, більш повно усвідомивши, Ким же насправді був Ісус, учні памятали цей акт покори з боку свого Вчителя. Звичайно, про це памятав і Петро, закликаючи керівників Церкви не панувати над іншими, а виявляти покору.

«Погодившись стати Людиною, Христос виявив покору, яка вразила небожителів. Згода стати Людиною не була б приниженням, якби не піднесене передіснування Христа. Ми повинні усвідомити, що Христос зняв Свої шати, царську корону, залишив високе становище та зодягнув Свою Божественність у людське єство, щоб знайти з людиною спільну мову й наділити людство моральною силою бути синами і дочками Бога.

Лагідність і покірність Христа будуть явлені в житті й характері тих Його послідовників, які звикли «жити так само, як жив Він»» (Е. Уайт. Сини і дочки Бога, с. 81).

Питання для обговорення:

1. Ісус почав Своє служіння, протиставши дияволові. Ослаб*лений сорокаденним постом, Він зміг опиратися спокусам диявола, цитуючи Писання (Матв. 4:1-11; Марка 1:12, 13; Луки 4:1-13). Яким чином ми можемо протистояти дияволу в нашому житті?

2. Наведіть приклади справжньої покори, які ви бачили. Чого ви можете навчитися із цих прикладів?

3. Обговоріть у класі якості хорошого християнського лідера, крім тих, про які ми читали в посланні Петра. Як ці якості співвідносяться з якостями світських лідерів? У чому вони повинні відрізнятися?

4. Як би ви відповіли на заяву, що сатана не реальна, а міфічна істота, лише символ зла, притаманного людській природі?


- - - Добавлено - - -

rehovot67 Не читаю я - просто заглянула в новую тему... Начиталась уже, будучи в АСД.

Думаю, что ваше духовное падение и представляет ваше возмущение... Вы не встретились с Господом, по сути дела... У вас нет цели и смысла жизни...

Что неверного сказано в исследовании темы?

[rehovot67]

13 мая суббота
ИИСУС В ПОСЛАНИЯХ ПЕТРА

Памятный стих: «Он грехи наши Сам вознес телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды: ранами Его вы исцелились» (1 Пет. 2:24).

Библейские тексты для исследования: 1 Пет. 1:18, 19; Кол. 1:13, 14; Ис. 53:1-12; Ин. 11:25; Пс. 17:50; 2 Пет. 1:1.

Изучая Первое послание Петра, мы видим, что, независимо от контекста и специфических вопросов, которые затрагивает автор, его внимание полностью сосредоточено на Иисусе. Личность Иисуса является золотым стержнем всего послания.

С первой строки, где Петр называет себя апостолом (посланником) Иисуса Христа, и до последнего предложения, где он пишет: «Мир вам всем во Христе Иисусе» (1 Пет. 5:14), главной темой Первого послания является Иисус. Петр говорит о жертве Иисуса за нас, о Его великих страданиях, которые Он претерпел, тем самым оставив нам пример. Апостол пишет о воскресении Иисуса и его значении для нас. Кроме того, он говорит об Иисусе не просто как о Мессии (греч. Христо́с «Помазанник»), а как о Божественном Мессии. Другими словами, мы видим в Первом послании Петра множество доказательств Божественной природы Иисуса. Он Бог, Который принял на Себя человеческую плоть, жил и умер, чтобы мы могли иметь надежду и обетование вечной жизни.

В течение этой недели мы более внимательно рассмотрим, что Первое послание Петра открывает нам об Иисусе.

______________________________________

ІСУС У ПОСЛАННЯХ ПЕТРА

Памятний вірш: «Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені» (1 Петра 2:24).

Біблійні тексти для дослідження: 1 Петра 1:18, 19; Колос. 1:13, 14; Ісаї 53:1-12; Івана 11:25; Псал. 18:50; 2 Петра 1:1.

В ивчаючи Перше послання Петра, ми бачимо, що, незалежно від контексту та специфічних питань, яких торкається автор, його увага повністю зосереджена на Христі. Особа Ісуса є золотим стрижнем усього послання.

Від першого рядка, де Петро називає себе апостолом (посланцем) Ісуса Христа, і до останнього речення, де він пише: «Мир усім вам у Христі» (1 Петра 5:14), головною темою Першого послання є Ісус. Петро пише про жертву Ісуса за нас, про великі страждання, яких Він зазнав, тим самим залишивши нам приклад. Апостол наголошує на воскресінні Ісуса та його значенні для нас. Крім того, він свідчить про Ісуса не просто як про Месію (грец. «Христос» «Помазаник»), а Божественного Месію. Іншими словами, ми бачимо в Першому посланні Петра безліч доказів Божественної природи Ісуса. Він Бог, Котрий прийняв на Себе людське тіло, жив і помер, щоб ми могли мати надію й обітницю вічного життя.

Протягом цього тижня ми докладно розглянемо, що Перше послання Петра відкриває нам про Ісуса.