Первое и второе послание Петра (Рус+Укр)

[rehovot67]

14 мая воскресенье
ИИСУС, НАШ АГНЕЦ

Одна из главных тем Библии деяния Бога по спасению падшего человечества. От описания падения Адама и Евы в книге Бытие до изображения падения Вавилона в Откровении Библия раскрывает деяния Бога, продиктованные стремлением «спасти погибшее» (Лк. 19:10). Послания Петра также посвящены этой теме.

Прочитайте тексты 1 Пет. 1:18, 19 и Кол. 1:13, 14. Что значит быть искупленным и какое отношение имеет кровь к искуплению?

Тексты 1 Пет. 1:18, 19 описывают значение смерти Иисуса таким образом: «Зная, что не тленным серебром или золотом искуплены вы от суетной жизни, преданной вам от отцов, но драгоценною Кровию Христа, как непорочного и чистого Агнца». В этих текстах содержатся два ключевых образа: искупление и жертвоприношение.

Искупление совершалось в Израиле несколькими способами. Например, первородного осла (который не мог быть принесен в жертву) и первородного сына (см. Исх. 34:19, 20) выкупали посредством заместительной жертвы агнца. Заплатив деньги, можно было выкупить предметы, которые были проданы по причине бедности (см. Лев. 25:25, 26). И, самое главное, раб также подлежал выкупу (см. Лев. 25:47-49). Сначала Петр сообщает своим читателям, что ценой их искупления от «суетной жизни, преданной вам от отцов» (1 Пет. 1:18) была «драгоценная Кровь Христа, как непорочного и чистого агнца» (1 Пет. 1:19). Образ Христа как агнца, конечно же, указывает на ветхозаветные жертвоприношения животных.

Таким образом, Петр подчеркивает: смерть жертвенного животного в ветхозаветную эпоху символизировала смерть Христа. Грешник приносил во святилище агнца без порока, возлагал на него руки и исповедовал свои грехи (см. Лев. 4:32, 33). Затем животное закалывали и небольшим количеством его крови мазали жертвенник, а остальную кровь выливали к его подножию (см. Лев. 4:34). Смерть жертвенного животного приносила искупление жертвователю (см. Лев. 4:35). Петр говорит, что вместо нас умер Иисус, и Его смерть искупила нас от нашей прежней жизни и неминуемой гибели в будущем.

Только благодаря заместительной жертве Христа мы имеем надежду на спасение. Что это говорит нам о нашей зависимости от Бога?

______________________________________

ІСУС НАШ АГНЕЦЬ

Одна з головних тем Біблії діяння Бога задля спасіння грішного людства. Від розповіді про падіння Адама та Єви в книзі Буття до зображення падіння Вавилона в Обявленні Біблія розкриває діяння Бога, продиктовані прагненням «спасти те, що загинуло» (Луки 19:10). Послання Петра також присвячені цій темі.

Прочитайте тексти 1 Петра 1:18, 19; Колос. 1:13, 14. Що означає бути викупленими та яким чином кров повязана з викупленням?

Тексти 1 Петра 1:18, 19 наголошують на значенні смерті Ісуса: «Знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кровю Христа, як непорочного й чистого Агнця». У цих текстах містяться два ключових образи: викуплення та жертвоприношення.

Викуплення відбувалося в Ізраїлі кількома способами. Наприклад, первородного осла (який не міг бути принесений у жертву) і первородного сина (див. Вих. 34:19, 20) викуповували за допомогою замісної жертви агнця. Заплативши гроші, можна було викупити предмети, продані через бідність (див. Левит 25:25, 26). І, найголовніше, раб також підлягав викупу (див. Левит 25:47-49). Спочатку Петро повідомляє своїм читачам, що ціною їхнього викупу від «марного вашого життя, переданого батьками» (1 Петра 1:18) була «дорогоцінна Кров Христа, як непорочного й чистого Агнця» (1 Петра 1:19). Образ Христа як Агнця, звичайно ж, указує на старозавітні жертвоприношення тварин.

Отже, Петро наголошує: смерть жертовної тварини в старозавітну епоху символізувала смерть Христа. Грішник приносив до святині безвадного агнця, покладав на нього руки та сповідував свої гріхи (див. Левит 4:32, 33). Потім тварину заколювали і невеликою кількістю його крові мазали жертовник, а решту крові виливали до його підніжжя (див. Левит 4:34). Смерть жертовної тварини слугувала викупленням для жертводавця (див. Левит 4:35). Петро каже, що замість нас помер Ісус, і Його смерть викупила нас від нашого колишнього життя й неминучої загибелі в майбутньому.

Тільки завдяки замісній жертві Христа ми маємо надію на спасіння. Що це говорить нам про нашу залежність від Бога?

[rehovot67]

16 мая вторник
ВОСКРЕСЕНИЕ ИИСУСА

Прочитайте стихи 1 Пет. 1:3, 4, 21; 3:21; Ин. 11:25; Флп. 3:10, 11; Откр. 20:6. На какую великую надежду указывают эти тексты и что она значит для нас?

Как уже отмечалось, Первое послание Петра адресовано тем, кто страдает из-за веры в Иисуса. Поэтому в самом начале своего письма апостол обращает внимание читателей на характер их надежды. По его словам, надежда христианина это надежда живая, поскольку опирается на воскресение Христа (см. 1 Пет. 1:3). Благодаря воскресению Иисуса христиане могут рассчитывать на небесное наследство нетленное и неувядаемое (1 Пет. 1:4). Другими словами, какими бы тяжелыми ни были нынешние обстоятельства, нужно думать о том, что нас ждет впереди.

Действительно, воскресение Иисуса из мертвых является гарантией нашего будущего воскресения (1 Кор. 15:20, 21). Как сказал Павел, «а если Христос не воскрес, то вера ваша тщетна: вы еще во грехах ваших» (1 Кор. 15:17). Своим воскресением из мертвых Иисус показал, что Он имеет власть победить саму смерть. Таким образом, христианское упование основывается на историческом событии воскресения Христа. Его воскресение делает возможным наше воскресение в конце времени.

Где бы мы были без этой надежды и этого обетования? Всё, что Христос совершил для нас, достигает своей кульминации в обетовании воскресения. Без него у нас нет оснований для надежды! Ведь, вопреки распространенному среди христиан мнению, нам известно: мертвые покоятся в могиле в бессознательном состоянии.

«Для христианина смерть это сон, мгновение безмолвия и тьмы. Жизнь ваша сокрыта со Христом в Боге. Когда же явится Христос, жизнь ваша, тогда и вы явитесь с Ним во славе (Кол. 3:3, 4) Но во время Его Второго пришествия все умершие праведники услышат Его голос и выйдут для славной бессмертной жизни» (Э. Уайт. Желание веков, с. 787).

Подумайте о кажущейся «окончательности» смерти. Она так внезапна, неумолима и реальна. Почему обетование воскресения столь важно для нашей веры?

______________________________________

ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА

Прочитайте вірші 1 Петра 1:3, 4, 21; 3:21; Івана 11:25; Филип. 3:10, 11; Обявл. 20:6. На яку велику надію вказують ці тексти і що вона означає для нас?

Як уже зазначалося, Перше послання Петра адресоване тим, хто страждає за віру в Ісуса. Тому на самому початку свого листа апостол звертає увагу читачів на характер їхньої надії. За його словами, надія християнина це надія жива, оскільки ґрунтується на воскресінні Христа (див. 1 Петра 1:3). Завдяки воскресінню Ісуса християни можуть розраховувати на небесну спадщину непорочну й невянучу (1 Петра 1:4). Іншими словами, якими б важкими не були нинішні обставини, потрібно думати про те, що чекає нас попереду.

Справді, воскресіння Ісуса з мертвих це гарантія нашого майбутнього воскресіння (1 Кор. 15:20, 21). Як сказав Павло: «Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших» (1 Кор. 15:17). Своїм воскресінням з мертвих Ісус показав, що має владу перемогти смерть. Отже, християнська надія ґрунтується на історичній події воскресіння Христа. Його воскресіння уможливило наше воскресіння наприкінці часу.

Де б ми були без цієї надії та цієї обітниці? Усе, що Христос здійснив для нас, досягає своєї кульмінації в обітниці воскресіння. Без нього ми не маємо підстав для надії! Адже всупереч поширеній серед християн думці, нам відомо: мертві спочивають у могилі в несвідомому стані.

«Для християнина смерть лише сон, мить мовчання й темряви. Життя сховане з Христом у Богові, і коли зявиться Христос ваше життя, тоді й ви зявитеся з Ним у славі (Колос. 3:3, 4)... Під час Його Другого приходу всі померлі праведники почують Його голос і вийдуть до славного вічного життя» (Е. Уайт. Христос надія світу, с. 787).

Подумайте про уявну «остаточність» смерті. Вона така раптова, невблаганна, реальна. Чому обітниця воскресіння настільки важлива для нашої віри?

[rehovot67]

17 мая среда
ИИСУС КАК МЕССИЯ

Как уже ранее отмечалось, важнейшим поворотным моментом в земном служении Иисуса был ответ Петра: «Ты Христос, Сын Бога Живого» (Мф. 16:16). Слово «Христос» означает «Помазанник», «Мессия». В еврейском языке ему соответствует термин «Машиа́х». Он образован от однокоренного слова маша́х, означающего «помазать», и использовался в Ветхом Завете в различных контекстах. (В одном месте слово машиа́х даже использовано по отношению к языческому царю Киру; см. Ис. 45:1). Таким образом, назвав Иисуса Христом, Петр использовал слово, которое выражало идеал, заимствованный из еврейских Писаний.

Прочитайте следующие ветхозаветные тексты, в которых встречается слово «мессия», или «помазанник». Каким образом контекст помогает нам понять его значение? Какой смысл мог вкладывать в него Петр, называя *Иисуса Христом?

Пс. 2:2

Пс. 17:51

Дан. 9:25

1 Цар. 24:7

Ис. 45:1

Хотя вдохновленный Богом Петр провозгласил Иисуса Мессией (Мф. 16:16, 17), очевидно, он и сам не до конца понимал, что это значит. Он не понимал, Кто такой Мессия, что Он должен был совершить и, пожалуй, самое главное, каким образом.

Петр не был одинок в своем непонимании. В Израиле существовало много различных представлений о Мессии. Использование слова «мессия», или «помазанник», в вышеприведенных текстах не дает представления о том, какого именно Мессию ожидали евреи и каких деяний ожидали от Него.

Отрывок Ин. 7:40-42 открывает некоторые ожидания евреев, связанные с Мессией: Он будет потомком Давида, рожденным в Вифлееме (см. Ис. 11:1-16; Мих. 5:2). В этом они были правы. Однако большинство людей думало, что Мессия из рода Давида сделает то же, что сделал Давид: поразит врагов еврейского народа. Практически никто не ожидал такого Мессию, Который будет распят римлянами.

Конечно, на момент написания своих посланий Петр гораздо лучше понимал Иисуса как Мессию (в двух посланиях он 15 раз называет Иисуса Христом) и яснее осознавал всё, что Он совершил для человечества.

______________________________________

ІСУС ЯК МЕСІЯ

Як раніше ми вже наголошували, найважливішим поворотним моментом у земному служінні Ісуса була відповідь Петра: «Ти є Христос, Син Бога Живого» (Матв. 16:16). Слово «Христос» означає «Помазаник», «Месія». У єврейській мові йому відповідає термін «Машіах». Він утворений від однокореневого слова машах, що означає «помазати», і використовувався в Старому Завіті в різних контекстах. (В одному місці слово машіах навіть застосовано до язичницького царя Кіра; див. Ісаї 45:1). Таким чином, назвавши Ісуса Христом, Петро використав слово, яке виражало ідеал, запозичений з єврейських писань.

Прочитайте наступні старозавітні тексти, у яких вживається слово «месія», або «помазаник». Яким чином контекст допомагає нам зрозуміти його значення? Яке його значення мав на думці Петро, називаючи Ісуса Христом?

Псал. 2:2

Псал. 18:51

Дан. 9:25

1 Сам. 24:7

Ісаї 45:1

Хоч натхнений Богом Петро проголосив Ісуса Месією (Матв. 16:16, 17), очевидно, він і сам не до кінця розумів, що це означає. Він не усвідомлював, Хто такий Месія, що Він мав зробити і, мабуть, найголовніше, яким чином.

Не тільки Петро не розумів цих істин. В Ізраїлі існувало багато різних думок про Месію. Використання слова «месія», або «помазаник», у наведених вище текстах не дає уявлення про те, якого саме Месію чекали євреї та яких дій очікували від Нього.

Уривок Івана 7:40-42 відкриває деякі сподівання євреїв, повязані з Месією: Він буде нащадком Давида, народженим у Вифлеємі (див. Ісаї 11:1-16; Мих. 5:2). І це справді було так. Однак більшість людей вважала, що Месія з роду Давида зробить те ж, що зробив Давид: уразить ворогів єврейського народу. Практично ніхто не очікував Месію, Який буде розпятий римлянами.

Звичайно, на момент написання своїх послань Петро значно краще розумів Ісуса як Месію (у двох посланнях він 15 разів називає Ісуса Христом) та ясніше усвідомлював, що Він здійснив для людства.

[rehovot67]

18 мая четверг
ИИСУС, БОЖЕСТВЕННЫЙ МЕССИЯ

Петр знал, что Иисус одновременно является и Мессией, и Господом. Другими словами, на момент написания своих посланий Петр знал, что Мессия был Самим Богом. В греческом языке термин «Господь» (кю́риос) может как относиться к земному господину, так и указывать на Божественность. В текстах 1 Пет. 1:3 и 2 Пет. 1:8, 14, 16 Петр говорит об Иисусе, Мессии, Христе как о Господе Боге.

Как и другие новозаветные авторы, Петр характеризует отношения между Иисусом и Богом при помощи категорий Отец и Сын. Например, «Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа» (1 Пет. 1:3, ср. 2 Пет. 1:17). Иисус изображен как возлюбленный Сын (2 Пет. 1:17).

Прочитайте тексты 2 Пет. 1:1; Ин. 1:1; 20:28. Что эти стихи говорят о Божественности Иисуса?

В тексте 2 Пет. 1:1 сказано: «Бог наш и Спаситель Иисус Христос». В греческом тексте стоит артикль, относящийся к обоим словам: «Бог» и «Спаситель». Грамматически это означает, что и «Бог», и «Спаситель» относятся к Иисусу. Поэтому текст 2 Пет. 1:1 является одним из самых убедительных доказательств Божественности Иисуса в Новом Завете (подобная синтаксическая конструкция существует и в тексте Тит. 2:13).

В своем стремлении понять Иисуса ранние христиане собрали воедино все свидетельства Нового Завета. В посланиях Петра Отец, Сын и Святой Дух это самостоятельные Личности (см., например, 1 Пет. 1:3; 2 Пет. 1:17; 1 Пет. 1:12; 2 Пет. 1:21), как, впрочем, и в остальной части Нового Завета. В то же время Иисус изображен как Божественная Личность, как и Святой Дух. Адвентисты седьмого дня включают доктрину о Троице в состав 28 основополагающих верований. Таким образом, мы видим, что в послании Петра Иисус представлен не только как Мессия, но и как Бог.

Когда мы размышляем о жизни и смерти Иисуса и осознаем, что Он Бог, что это говорит нам о Боге, Которому мы служим? Почему мы можем любить такого Бога и доверять Ему? Поделитесь своими ответами в классе.

______________________________________

ІСУС, БОЖЕСТВЕННИЙ МЕСІЯ

Петро знав, що Ісус водночас і Месія, і Господь. Іншими словами, на момент написання своїх послань Петро знав, що Месія Сам Бог. У грецькій мові термін «Господь» («кюріос») може як стосуватися земного пана, так і вказувати на Божественність. У текстах 1 Петра 1:3 та 2 Петра 1:8, 14, 16 апостол говорить про Ісуса, Месію, Христа як про Господа Бога.

Як і інші новозавітні автори, Петро характеризує відносини між Ісусом та Богом за допомогою категорій Отець і Син. Наприклад: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа» (1 Петра 1:3, пор. 2 Петра 1:17). Ісус зображений як улюблений Син (2 Петра 1:17).

Прочитайте тексти 2 Петра 1:1; Івана 1:1; 20:28. Що ці вірші повідомляють про Божественну природу Ісуса?

У тексті 2 Петра 1:1 сказано: «нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа». У грецькому тексті стоїть артикль, який стосується обох слів: «Бог» і «Спаситель». Граматично це означає, що і «Бог», і «Спаситель» це Ісус. Тому текст 2 Петра 1:1 є одним з найбільш переконливих доказів Божественності Ісуса в Новому Завіті (таку ж синтаксичну конструкцію зустрічаємо і в тексті Тита 2:13).

У своєму прагненні зрозуміти Ісуса ранні християни зібрали воєдино всі свідчення Нового Завіту. У посланнях Петра Отець, Син і Святий Дух це самостійні Особи (див., наприклад, 1 Петра 1:3; 2 Петра 1:17; 1 Петра 1:12; 2 Петра 1:21), як і в інших місцях Нового Завіту. Водночас Ісус *зображений як Божественна Особа, так само як і Святий Дух. Адвентисти сьомого дня включають доктрину про Трійцю до складу 28 основоположних вірувань. Таким чином, ми бачимо, що в посланні Петра Ісус представлений не тільки як Месія, але і як Бог.

Коли ми роздумуємо про життя і смерть Ісуса та усвідомлюємо, що Він Бог, що це говорить нам про Бога, Котро*му ми служимо? Чому ми можемо любити такого Бога і довіряти Йому? Поділіться своїми відповідями в класі.


19 мая пятница
ДЛЯ ДАЛЬНЕЙШЕГО ИССЛЕДОВАНИЯ:

«Логично начать наше исследование с титула Мессия, поскольку христианская Церковь обязана своим названием его греческому эквиваленту Христос, что означает «Помазанный». Для евреев Мессия был Избавителем, Которого они ожидали и Которому отводилась роль представителя Бога в торжественном открытии нового века для Божьего народа. Как еврейское, так и греческое понятия Мессия образованы от корней, означающих «помазывать». Очевидно, используя титул Христос, новозаветные писатели считали Иисуса отделенным для выполнения особой задачи.

Титул Христос встречается свыше 500 раз в Новом Завете. Хотя среди современников Иисуса бытовали различные представления о мессианстве, общепризнано, что к первому веку иудеи стали смотреть на Мессию как на Того, Кто находится в особых взаимоотношениях с Богом. Ему надлежало объявить о конце века и установлении Божьего Царства. Именно через Него Бог должен был вмешаться в историю, чтобы избавить Свой народ. Иисус принимал титул Мессия, но не поощрял его использование, поскольку в ту эпоху он имел политическую окраску, что затрудняло его употребление. Хотя Иисус неохотно пользовался этим титулом в общении с людьми, однако не запретил ни Петру (Мф. 16:16, 17), ни самарянке (Ин. 4:25, 26) употребить его. Иисус знал, что Он Мессия, как видно из Евангелия от Марка, где Спаситель говорит о награде для тех, кто напоит Его учеников чашей воды во имя Его, потому что они Христовы (Мк. 9:41)» (Библейский комментарий АСД, т. 12, с. 165).

Вопросы для обсуждения:

1. Прочитайте 53-ю главу книги пророка Исаии. Согласно этим текстам, что Иисус совершил для нас? Напишите, что конкретно Он совершил для вас. Каким образом эти тексты ясно свидетельствуют, что Иисус является нашей заместительной Жертвой? Почему мы нуждаемся в Нем как в нашем Заместителе?

2. На протяжении истории библейское обетование о счастливой жизни после воскресения часто использовалось с целью угнетать людей. «Да, ваша жизнь трудна здесь и сейчас, но просто сосредоточьтесь на том, что Бог обещал нам по возвращении Иисуса». Поскольку этой истиной из Слова Божьего долгое время злоупотребляли, многие отвергают христианское представление о воскресении, усматривая в нем уловку, позволяющую одним людям угнетать других. Как бы вы ответили на такое понимание?

3. Обсудите в классе вопрос о Божественности Христа, заданный в уроке за четверг. Что Его Божественность говорит нам о характере Бога?

______________________________________

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«Логічно почати наше дослідження з титулу Месія, оскільки християнська Церква зобовязана своєю назвою його грецькому еквіваленту Христос, що означає «Помазаний». Для євреїв Месія був Визволителем, Якого вони очікували та Якому відводили роль представника Бога в урочистому відкритті нової епохи для Божого народу. Як єврейське, так і грецьке поняття Месія утворені від коренів, що означають «помазувати». Очевидно, використовуючи титул Христос, новозавітні письменники вважали Ісуса відокремленим для виконання особливого завдання.

Титул «Христос» зустрічається понад 500 разів у Новому Завіті. Хоч серед сучасників Ісуса побутували різні уявлення про месіанство, загальновизнано, що до першого століття юдеї почали дивитися на Месію як на Того, Хто перебуває в особливих взаємовідносинах із Богом. Він мав оголосити про кінець віку та встановлення Божого Царства. Саме через Нього Бог мав втрутитися в історію, щоб звільнити Свій народ. Ісус приймав титул «Месія», проте не заохочував його використання, оскільки в той час він мав політичне забарвлення, що ускладнювало його вживання. Хоч Ісус неохоче користувався цим титулом у спілкуванні з людьми, проте не заборонив ані Петру (Матв. 16:16, 17), ані самарянці (Івана 4:25, 26) ужити його. Ісус знав, що Він Месія, як видно з Євангелія від Марка, де Спаситель говорить про нагороду для тих, хто напоїть Його учнів чашею води в Його Імя, бо вони «Христові» (Марка 9:41)» (Біблійний коментар АСД, т. 12, с. 165).

Питання для обговорення:

1. Прочитайте 53-й розділ книги пророка Ісаї. Згідно з цими текстами, що Ісус здійснив для нас? Напишіть, що саме Він здійснив для вас. Яким чином ці тексти ясно свідчать, що Ісус є нашою замісною Жертвою? Чому ми потребуємо Його як нашого Заступника?

2. Протягом історії біблійна обітниця про щасливе життя після воскресіння часто використовувалася з метою пригноблювати людей. «Так, ваше життя важке тут і зараз, але просто зосередьтеся на тому, що Бог обіцяв нам після повернення Ісуса». Оскільки цією істиною з Божого Слова довгий час зловживали, багато людей відкидає християнське уявлення про воскресіння, вбачаючи в ньому прийом, що дозволяє одним людям пригноблювати інших. Як би ви відповіли на таке розуміння?

3. Обговоріть у класі запитання про Божественну природу Христа, поставлене в уроці за четвер. Яким чином Його Божественність свідчить про характер Бога?

[rehovot67]

20 мая суббота
БУДЬ САМИМ СОБОЙ

Памятный стих: «То вы, прилагая к сему все старание, покажите в вере вашей добродетель, в добродетели рассудительность, в рассудительности воздержание, в воздержании терпение, в терпении благочестие, в благочестии братолюбие, в братолюбии любовь» (2Петр.1.57).


Библейские тексты для исследования: 2 Пет. 1:1-15; Еф. 2:8; Рим. 5:3-5; Евр. 10:38; Рим. 6:11; 1 Кор. 15:12-57.воздержании терпение, в терпении благочестие, в благочестии братолюбие, в братолюбии любовь» (2 Пет. 1:5-7).

Удивительным в Новом Завете является то, какое число истин может «поместиться» в небольшом отрывке. Например, рассмотрим урок на эту неделю, охватывающий отрывок 2 Пет. 1:1-14. В четырнадцати стихах Петр излагает истину о праведности по вере. Затем говорит о том, что может сделать Божья сила в жизни людей, посвятивших себя Иисусу. Петр провозглашает удивительную истину: мы можем стать «причастниками Божеского естества, удалившись от господствующего в мире растления похотью» (2 Пет. 1:4).

Мы видим не просто произвольный список христианских добродетелей. Петр представляет их в определенном порядке. Из одной добродетели вытекает следующая, пока все они не достигают логического завершения в самой важной добродетели.

Апостол также пишет о том, что значит пребывать во Христе и быть «очищенным» (2 Пет. 1:8, 9) от наших прежних грехов, а затем привносит идею уверенности в спасении, обещание вечной жизни в «вечном царстве» (2 Пет. 1:11) нашего Господа.

И, наконец, автор излагает небольшое рассуждение на важную тему о состоянии умерших. Сколько богатых глубоких истин в четырнадцати стихах!

______________________________________

БУДЬ САМИМ СОБОЮ

Памятний вірш: «Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, в пізнанні стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність, у побожності братерство, а в братерстві любов» (2 Петра 1:5-7).

Біблійні тексти для дослідження: 2 Петра 1:1-15; Ефес. 2:8; Римл. 5:3-5; Євр. 10:38; Римл. 6:11; 1 Кор. 15:12-57.

Д ивовижним у Новому Завіті є те, яка кількість істин може «поміститися» в невеликому уривку. Наприклад, урок на цей тиждень охоплює уривок 2 Петра 1:1-14. У чотирнадцяти віршах Петро викладає істину про праведність через віру. Потім говорить про те, що Божа сила може здійснити в житті людей, які присвятили себе Ісусові. Далі апостол проголошує надзвичайну істину: ми можемо стати «учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, що у світі» (2 Петра 1:4).

У наступних текстах ми бачимо не просто довільний список християнських чеснот. Петро подає їх у певному порядку. З однієї чесноти випливає наступна, доки всі вони не досягають логічного завершення в найважливішій чесноті.

Апостол також пише про те, що означає перебувати в Христі і бути «очищеним» (2 Петра 1:8, 9) від наших колиш*ніх гріхів, а потім привносить ідею впевненості в спасінні та обітницю вічного життя у «вічному Царстві» (2 Петра 1:11) нашого Господа.

І, нарешті, автор пропонує кілька думок на важливу тему про стан померлих. Скільки багатих глибоких істин у чотирнадцяти віршах!

[rehovot67]

21 мая воскресенье
ДРАГОЦЕННАЯ ВЕРА

Прочитайте отрывок 2 Пет. 1:1-4. Что, по словам Петра, мы получили в Иисусе Христе? Каким образом в этих стихах представлена реальность благодати?

В начале письма Петр говорит, что оно адресовано «принявшим с нами равно драгоценную веру» (2 Пет. 1:1). Он сообщает своим читателям, что они вместе приняли драгоценную веру; не заслужили ее и не заработали, а получили в дар от Бога. Павел выразил ту же мысль: «Ибо благодатью вы спасены через веру, и сие не от вас, Божий дар» (Еф. 2:8). Вера драгоценна, поскольку «без веры угодить Богу невозможно» (Евр. 11:6). Она драгоценна, ибо благодаря ей мы можем положиться на множество прекрасных обетований.

Петр подчеркивает, что «от Божественной силы» Иисуса нам даровано все необходимое для жизни и благочестия (2Пет. 1:3). Только благодаря могуществу Бога мы вообще существуем и только Его силой можем достичь святости. Божественная сила дарована нам «через познание Призвавшего нас славою и благостию» (2 Пет. 1:3; см. также Ин. 17:3).

Мы призваны любитьГоспода, но разве можно любить Бога, Которого не знаем? Мы приходим к познанию Бога через Иисуса, написанное Слово, сотворенный мир, а также через опыт веры и послушания. Мы познаем Господа и ощущаем Его присутствие, когда понимаем, что Он совершает в нашей жизни. Это знание изменяет нас. Мы познаем Его благодаря дарованной нам Господом благодати.

После таких рассуждений Петр сообщает невероятную новость: нам также дарованы «великие и драгоценные обетования», чтобы мы «через них соделались причастниками Божеского естества» (2 Пет. 1:4). Изначально человечество было создано по образу Божьему, но этот образ со временем сильно исказился. Когда мы рождаемся свыше, то получаем новую духовную жизнь в Иисусе и Он трудится над восстановлением в нас Его Божественного образа. Но если мы хотим, чтобы это преобразование состоялось, то должны удаляться от «растления похотью».

Какой была бы наша жизнь, если бы не существовало веры? Как этот ответ помогает нам понять, почему дар веры действительно драгоценен?

______________________________________

ДОРОГОЦІННА ВІРА

Прочитайте уривок 2 Петра 1:1-4. Що, за словами Петра, ми отримали в Ісусі Христі? Яким чином у цих віршах зображена реальність благодаті?

На початку послання Петро каже, що воно адресоване тим, хто «прийняв віру, рівноцінну нашій» (2 Петра 1:1). Він повідомляє читачів, що вони разом прийняли дорогоцінну віру; не заслужили її, не заробили, а отримали як дар від Бога. Павло висловив таку ж думку: «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар» (Ефес. 2:8). Віра дорогоцінна, оскільки «без віри неможливо догодити Богові» (Євр. 11:6). Вона дорогоцінна, адже завдяки їй ми можемо покластися на безліч чудових обітниць.

Петро підкреслює, що «Божа сила» Ісуса дарувала нам усе необхідне для життя і побожності (2 Петра 1:3). Тільки завдяки могутності Бога ми взагалі існуємо і лише Його силою можемо досягнути святості. Божественна сила дарована нам через «пізнання Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою» (2 Петра 1:3; див. також Івана 17:3).

Ми покликані любити Бога, але хіба можна любити Бога, Якого не знаємо? Ми приходимо до пізнання Бога через Ісуса, написане Слово, створений світ, а також через досвід віри й послуху. Ми пізнаємо Бога та відчуваємо Його присутність, коли розуміємо, що Він звершує в нашому житті. Це знання змінює нас. Ми пізнаємо Його завдяки дарованій нам Господом благодаті.

Після таких міркувань Петро проголошує неймовірну істину: нам також даровані «великі обітниці», щоб ми «через них стали учасниками Божественної природи» (2 Петра 1:4). Спочатку людина була створена за образом Божим, але цей образ із часом зазнав сильного спотворення. Коли ми народжу*ємося згори, то отримуємо нове духовне життя в Ісусі і Він працює над відновленням у нас Його Божественного образу. Але якщо ми хочемо, щоб це перетворення відбулося, то повинні віддалятися від «розтління».

Яким було б наше життя, якби не існувало віри? Як ця відповідь допомагає нам зрозуміти, чому дар віри справді дорогоцінний?

[rehovot67]

22 мая понедельник
ЛЮБОВЬ ГЛАВНАЯ

ХРИСТИАНСКАЯ ДОБРОДЕТЕЛЬ

Прочитайте отрывки 2 Пет. 1:5-7; Рим. 5:3-5; Иак. 1:3, 4; Гал. 5:22, 23. Какая общая тема просматривается в текстах?

Среди философов античности перечисление добродетелей было обычным явлением. Такие списки называют «каталогом добродетелей», и Новый Завет содержит несколько списков (см. Рим. 5:3-5; Иак. 1:3, 4; Гал. 5:22, 23). Весьма вероятно, что читатели Петра были знакомы с такими списками, хотя между тем, что мог перечислить философ, и списком Петра имеются интересные различия. Обратите внимание: Петр намеренно расположил добродетели в такой последовательности, что каждая новая добродетель вытекает из предыдущей, пока все они не достигают логического завершения в любви!

Каждая из упомянутых Петром добродетелей имеет существенное значение.

Вера. В этом контексте вера не что иное, как убежденность во спасении через Иисуса (см. Гал. 3:11; Евр. 10:38).

Добродетель. Греческое слово арэтэ́ означает «доблесть, достоинство». Это качество восхваляли даже языческие философы. Да, вера имеет решающее значение, но она должна производить изменения в жизни, наполняя ее достоинством.

Рассудительность (в других переводах знание). Петр, очевидно, говорит не о знании как таковом, а о том знании, которое приходит из опыта спасительных отношений с Иисусом Христом.

Воздержание/самоконтроль. Зрелые христиане способны силою Христа контролировать свои порывы, особенно приводящие к крайностям.

Терпение/стойкость. Стойкость это выносливость и верность, которые мы проявляем, особенно в условиях испытаний и гонений.

Благочестие. В языческом мире слово, переведенное здесь как «благочестие», означает «этическое поведение, которое является результатом веры в богов». В Новом Завете оно также несет в себе идею этического поведения, являющегося результатом веры в единого истинного Бога (см. 1 Тим. 2:2; греческое слово эусэ́бэя означает благоговение, почтение к Богу).

Братолюбие. Христиане взаимодействуют, подобно членам одной семьи, и благочестие приводит к образованию общины, в которой люди добры друг к другу.

Любовь. Петр завершает свой список любовью. Он вторит Павлу: «А теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше» (1 Кор. 13:13).

Прежде чем изложить свой список добродетелей, Петр призывает нас прилагать всё старание (2 Пет. 1:5), дабы обрести эти добродетели. Что он имел в виду? Какую роль играют усилия человека в стремлении жить благочестивой, верной жизнью?

______________________________________

ЛЮБОВ ГОЛОВНА ХРИСТИЯНСЬКА ЧЕСНОТА

Прочитайте уривки 2 Петра 1:5-7; Римл. 5:3-5; Якова 1:3, 4; Гал. 5:22, 23. Яка загальна тема простежується в текстах?

Серед філософів античності перерахування чеснот було звичайним явищем. Такі списки називають «каталогом чеснот», і Новий Завіт містить кілька списків (див. Римл. 5:3-5; Якова 1:3, 4; Гал. 5:22, 23). Імовірно, що читачі Петра були знайомі з такими списками, хоч між тим, що міг перерахувати філософ, та списком Петра існують цікаві відмінності. Зверніть увагу: Петро спеціально розташував чесноти в такій послідовності, що кожна нова чеснота випливає з попередньої, доки всі вони не досягають логічного завершення в любові!

Кожна зі згаданих Петром чеснот має істотне значення.

Віра: У цьому контексті віра не що інше, як переконаність у спасінні через Ісуса (див. Гал. 3:11; Євр. 10:38).

Чеснота. Грецьке слово «арете» означає «доблесть, гідність». Цю якість вихваляли навіть язичницькі філософи. Так, віра має вирішальне значення, але вона повинна спричиняти зміни в житті, наповнюючи його гідністю.

Пізнання. Петро, очевидно, пише не про знання як таке, а про пізнання, яке приходить із досвіду спасенних відносин з Ісусом Христом.

Стриманість/самоконтроль. Зрілі християни здатні силою Христа контролювати свої емоції, особливо такі, що призводять до крайнощів.

Терпеливість/стійкість. Стійкість це витривалість і вірність, які ми виявляємо, особливо в умовах випробувань та гонінь.

Побожність. У язичницькому світі слово, перекладене тут як «побожність», означає моральну поведінку, котра є результатом віри в богів. У Новому Завіті це слово несе в собі ідею етичної поведінки, що є результатом віри в єдиного істинного Бога (див. 1 Тим. 2:2; грецьке слово еусебея означає благоговіння, повага до Бога).

Братерство. Християни взаємодіють, як члени однієї сімї, і побожність приводить до утворення громади, де люди добрі один до одного.

Любов. Петро завершує свій список любовю. Він вторить Павлу: «Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них любов» (1 Кор. 13:13).

Перш ніж подати свій список чеснот, Петро закликає нас докладати всіх старань (2 Петра 1:5), щоб здобути ці чесноти. Що він мав на увазі? Яку роль відіграють зусилля людини в прагненні жити побожним, вірним життям?

[rehovot67]

Прежде чем изложить свой список добродетелей, Петр призывает нас прилагать всё старание (2 Пет. 1:5), дабы обрести эти добродетели. Что он имел в виду?

Старание/усердие - желание человека выразить свою благодарность Богу за Его спасение. Святой Дух является движущей силой верующего человека, который желает благодарить Бога своей жизнью.

Какую роль играют усилия человека в стремлении жить благочестивой, верной жизнью?

В нас нет ничего, чтобы мы стремились жить благочестивой, верной жизнью. Но желание искать Бога, исходит от желания Иисуса Христа видеть человека рядом с Собой в вечности. Он ищет человека, который начинает свой путь со слов: "будь милостив ко мне, грешнику, Господи". В человеке нет абсолютно ни одного инструмента, чтобы жить благочестивой, верной жизнью, ибо:
3 Все уклонились, сделались равно непотребными; нет делающего добро, нет ни одного.
(RST Псалтирь 13:3)

Но усилия человека только в одном - постоянно признавать свою слабость и силу Господа изменить свой характер. Постоянно размышлять о цене своего спасения и о том, что претерпел Тот, Который даровал ему дыхание жизни... Немощный человек объединяет усилия постоянно быть честным с Создателем, чтобы Тот мог реализовать в него Свой замысел отразить Его характер в этом мире. Я благодарен Ему за Его усилия, чтобы я мог постоянно прилагать усилия жить благочестивой, верной жизнью. Здесь на земле ещё властвует закон СТАРАНИЯ, УСЕРДИЯ, ДОЛЖНО И НУЖНО, но постоянно стремясь познавать переживания Иисуса Христа в Гефсимании и на Голгофе, человек будет жить благочестивой и верной жизнью, также естественно, как он дышит воздухом...

20 и уже не я живу, но живет во мне Христос. А что ныне живу во плоти, то живу верою в Сына Божия, возлюбившего меня и предавшего Себя за меня.
(RST К Галатам 2:20)

[rehovot67]

23 мая вторник
БУДЬ ТЕМ, КЕМ ЯВЛЯЕШЬСЯ

Обозначив в своем списке, к чему мы, христиане, должны усердно стремиться, Петр говорит, каким будет результат.

Прочитайте отрывок 2 Пет. 1:8-11. Какова связь между тем, что уже сделано для христианина, и тем, как христианин должен жить?

Петр призывает читателей жить новой жизнью в Иисусе. Перечислив веру, добродетель, рассудительность, воздержание, терпение, благочестие, братолюбие и любовь, апостол выражает надежду, что эти качества не просто присутствуют у его читателей, но и умножаются (см. 2 Пет. 1:8).

Проблема заключается в том, что не все христиане живут в соответствии с этой новой реальностью. Некоторые из них безуспешны, или бесплодны в познании Господа нашего Иисуса Христа (см. 2 Пет. 1:8). Такие люди забыли, что были очищены от «прежних грехов» (2 Пет. 1:9). Поэтому, как пишет Петр, христиане должны жить новой жизнью в Иисусе. Во Христе они получили прощение, очищение и право быть причастниками Божественного естества. Поэтому «более и более старайтесь делать твердым ваше звание и избрание» (2 Пет. 1:10). Нет никакого оправдания для того, чтобы продолжать ветхую жизнь и быть безуспешными, бесплодными христианами.

«Мы много слышим о вере, однако хотелось бы больше слышать о делах. Многие обманывают собственную душу, придерживаясь легкой, приспосабливающейся, лишенной креста религии» (Э. Уайт. Вера и дела, с. 50).

Прочитайте текст Рим. 6:11. Как слова Павла подтверждают идеи Петра в исследуемом нами отрывке?

В некотором смысле и Петр, и Павел говорят: «Будь тем, кем являешься во Христе». Мы очищенные от греха, новые творения во Христе, причастники Божественного естества. Вот почему можем жить той жизнью, к которой призваны. Мы должны быть подобны Христу. Именно это означает звание «христианин».

Насколько вы подобны Христу? В каких сферах можете стать лучше?

______________________________________

БУДЬ САМИМ СОБОЮ

Зазначивши у своєму списку, до чого ми, християни, маємо прагнути, Петро повідомляє про результат.

Прочитайте уривок 2 Петра 1:8-11. Який існує звязок між тим, що вже зроблено для християнина, і тим, як християнин має жити?

Петро закликає своїх читачів жити новим життям у Христі. Перерахувавши віру, чесноту, пізнання, стриманість, терпеливість, побожність, братерство і любов, апостол висловлює надію, що ці якості не просто присутні в його читачів, а й примножуються (див. 2 Петра 1:8).

Проблема полягає в тому, що не всі християни живуть відповідно до цієї нової реальності. Деякі з них безуспішні, або безплідні в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа (2 Петра 1:8). Такі люди забули, що були очищені від «попередніх гріхів» (2 Петра 1:9). Тому, каже Петро, християни повинні жити новим життям в Ісусі. У Христі вони отримали прощення, очищення і право бути учасниками Божественної природи. Тому «все більше старайтеся утвердити ваше покликання та обрання» (2 Петра 1:10). Немає жодного виправдання для того, аби продовжувати старе життя і бути безуспішними, безплідними християнами.

«Ми багато чуємо про віру, однак хотілося б більше чути про діла. Багато хто обманює власну душу, дотримуючись легкої релігії, яка пристосовується та позбавлена хреста» (Е.Уайт. Віра і діла, с. 50).

Прочитайте текст Римл. 6:11. Як слова Павла підтверджують ідеї Петра в досліджуваному нами уривку?

У певному розумінні і Петро, і Павло кажуть: «Будь тим, ким ти є в Христі». Ми очищені від гріха, нові створіння в Христі, учасники Божественної природи. Ось чому можемо жити тим життям, до якого покликані. Ми маємо уподібнитися до Христа. Саме це означає звання «християнин».

Наскільки ви подібні до Христа? У яких сферах можете стати кращими?



24 мая среда
ТЕЛЕСНАЯ ХРАМИНА

«Справедливым же почитаю, доколе нахожусь в этой телесной храмине, возбуждать вас напоминанием, зная, что скоро должен оставить храмину мою, как и Господь наш Иисус Христос открыл мне» (2 Пет. 1:13, 14).

В 1956 году протестантский богослов и историк Оскар Кульман написал краткое исследование под названием «Бессмертие души или воскресение из мертвых? Свидетельство Нового Завета». Он утверждал, что понятие воскресения абсолютно несовместимо с идеей бессмертия души. Кроме того, он сказал, что Новый Завет безоговорочно поддерживает учение о воскресении мертвых.

«Еще ни одна моя публикация, написал ученый, не вызывала одновременно такого восторга и такой неприязни, как эта».

Прочитайте отрывок 1 Кор. 15:12-57. Что, по словам Павла, происходит во время смерти?

Изучение новозаветных отрывков о смерти и воскресении убедило большинство исследователей, что Кульман был прав. Новый Завет действительно излагает концепцию воскресения, а не концепцию бессмертной души, продолжающей жить после смерти тела. Например, в 1 Фес. 4:16-18 Павел призывает верующих, которые потеряли близких, утешаться мыслью, что Иисус воскресит мертвых во время Своего возвращения. В 1 Кор. 15:12-57 Павел подробно описывает воскресение. Он начинает с замечания, что христианская вера основана на воскресении Христа. Если бы Иисус не воскрес, тогда вера в Него была бы тщетна. Но, как пишет Павел, Христос действительно воскрес из мертвых, Первенец из умерших. Воскресение Христа из мертвых позволяет всем верующим в Него иметь этот славный опыт.

В 1 Кор. 15:35-50 Павел сообщает, что произойдет с нашими телами при воскресении. Он противопоставляет новые тела, которые мы получим при воскресении, нашим нынешним телам. Сегодня наше тело смертно, но при воскресении мы получим бессмертное тело.

Таким образом, Новый Завет говорит о смерти, исходя из концепции воскресения, а не бессмертия души. Это важно знать, чтобы правильно понимать отрывок 2 Пет. 1:12-14.

----------------------------------------------------------------

ТІЛЕСНА ОСЕЛЯ

«Бо вважаю за справедливе, доки я ще в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням, знаючи, що невдовзі покину свою оселю, як і Господь наш Ісус Христос показав мені» (2 Петра 1:13, 14).

У 1956 році протестантський богослов та історик Оскар Кульман написав коротке дослідження під назвою «Безсмертя душі чи воскресіння з мертвих? Свідчення Нового Завіту». Він стверджував, що поняття воскресіння абсолютно несумісне з ідеєю безсмертя душі. Крім того, він сказав, що Новий Завіт беззастережно підтримує вчення про воскресіння мертвих.

«Ще жодна моя публікація, написав учений, не викликала водночас такого захоплення і такої неприязні, як ця».

Прочитайте уривок 1 Кор. 15:12-57. Що, за словами Павла, відбувається під час смерті?

Вивчення новозавітних уривків про смерть і воскресіння переконало більшість дослідників, що Кульман мав рацію. Новий Завіт справді викладає концепцію воскресіння, а не концепцію безсмертної душі, котра продовжує жити після смерті тіла. Наприклад, у 1 Сол. 4:16-18 Павло закликає віруючих, які втратили близьких, утішатися думкою, що Ісус воскресить мертвих під час Свого повернення. В 1 Кор. 15:12-57 Павло докладно описує воскресіння. Він починає із зауваження, що християнська віра ґрунтується на воскресінні Христа. Якби Ісус не воскрес, тоді віра в Нього була б марною. Однак, як каже Павло, Христос справді воскрес із мертвих, первісток з покійних. Воскресіння Христа з мертвих дозволяє всім віруючим у Нього мати цей славний досвід.

В 1 Кор. 15:35-50 Павло повідомляє, що станеться з нашими тілами при воскресінні. Він протиставляє нові тіла, які ми отримаємо при воскресінні, нашим нинішнім тілам. Сьогодні наше тіло смертне, а при воскресінні ми отримаємо безсмертне тіло.

Отже, Новий Завіт говорить про смерть, виходячи з концепції воскресіння, а не безсмертя душі. Це важливо знати, аби правильно розуміти уривок 2 Петра 1:12-14.

[rehovot67]

25 мая четверг
ВЕРА ПЕРЕД ЛИЦОМ СМЕРТИ

Прочитайте 2 Пет. 1:12-15. Что имел в виду Петр, когда говорил, что в ближайшее время оставит свою «храмину», то есть тело?

Отрывок 2 Пет. 1:12-14 открывает причину написания письма. Господь открыл Петру, что он скоро умрет, и это послание содержит его последнее обращение, последний наказ.

То, что Петр готовится умереть вскоре, видно из использования им соответствующего фразеологизма: «Доколе нахожусь в этой телесной храмине Зная, что скоро должен оставить храмину мою» (2 Пет. 1:13, 14). Он уподобляет свое тело «храмине» (греч. скэ́нома палатка, шатер, шалаш), которую оставит при смерти. То, что под «храминой» Петр имеет в виду свое тело, настолько очевидно, что в некоторых современных переводах эта фраза звучит так: «Пока не оставил я бренного моего тела Я знаю, что скоро уже расстанусь с земным пристанищем своим» (2 Пет. 1:13, 14; ИПБ). В словах Петра нет ни малейшего намека на то, что, когда апостол оставит свою храмину, или тело, его душа продолжит существование в качестве отдельной субстанции.

Еще раз прочитайте 2 Пет. 1:12-15. Как апостол реагирует на перспективу неминуемой смерти и чему такое отношение учит нас?

Отрывок 2 Пет. 1:12-15 придает еще большую торжественность словам Петра. Он пишет свое послание, зная, что его жизнь скоро оборвется. Петр точно знает это: «Господь наш Иисус Христос открыл мне». Однако в его словах нет ни тени страха, беспокойства или плохого предчувствия. Вместо этого апостол заботится о благополучии тех, кого оставляет. Петр хочет, чтобы они были утверждены в «настоящей истине», и, пока жив, он будет наставлять их в вере.

Мы можем увидеть здесь всю глубину отношений Петра и Господа. Да, он скоро умрет, и это будет мученическая смерть распятие вниз головой (см. Ин. 21:18, 19; Э. Уайт. Деяния апостолов, с. 537, 538), но он бескорыстно заботится о благе других. Петр действительно жил согласно вере, которой учил.

Каким образом наша вера помогает нам правильно реагировать на перспективу собственной смерти? Как перед лицом смерти мы можем положиться на чудесную надежду, которую имеем благодаря Голгофскому подвигу Иисуса?

-----------------------------------------------------------------

ВІРА ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ СМЕРТІ

Прочитайте уривок 2 Петра 1:12-15. Що мав на увазі Пет*ро, коли говорив, що незабаром залишить свою оселю, тобто тіло?

Уривок 2 Петра 1:12-14 відкриває причину написання листа. Господь відкрив апостолові, що він скоро помре, і це послання містить його останнє звернення, останній наказ.

Те, що Петро готується невдовзі померти, видно з використаного ним фразеологізму: «Доки я ще в цій оселі... знаючи, що невдовзі покину свою оселю» (2 Петра 1:13,14). Він уподібнює своє тіло «оселі» (грец. скенома намет, курінь), яку залишить при смерті. Те, що під «оселею» Петро має на увазі своє тіло, настільки очевидно, що в деяких перекладах ця фраза звучить так: «Доки я в цім тілі... Знаючи, що незабаром треба буде мені покинути тіло моє» (2 Петра 1:13, 14; переклад І. Хоменка). У словах Петра немає ані найменшого натяку на те, що, коли апостол залишить свою оселю, або тіло, його душа продовжуватиме існувати як окрема субстанція.

Ще раз прочитайте 2 Петра 1:12-15. Як апостол реагує на перспективу неминучої смерті і чого таке ставлення навчає нас?

Уривок 2 Петра 1:12-15 додає ще більшої урочистості словам Петра. Він пише своє послання, знаючи, що його життя скоро обірветься. Петро точно знає це: «Господь наш Ісус Христос показав мені». Однак у його словах немає ані тіні страху, неспокою або поганого передчуття. Натомість апостол піклується про добробут тих, кого залишає. Петро хоче, щоб вони були утверджені в «теперішній істині», і, доки живий, він наставлятиме їх у вірі.

Тут ми можемо побачити всю глибину взаємовідносин Петра й Господа. Так, він скоро помре, і це буде мученицька смерть розпяття донизу головою (див. Івана 21:18 19; Е. Уайт. Дії апостолів, с. 537, 538), але він безкорисливо піклується про інших. Петро справді жив згідно з вірою, яку проповідував.

Яким чином наша віра допомагає нам правильно реагувати на перспективу власної смерті? Як перед лицем смерті ми можемо покластися на чудову надію, яку маємо завдяки Голгофському подвигу Ісуса? Прочитайте уривок 1 Кор. 15:12-57. Що, за словами Павла, відбувається під час смерті?



26 мая пятница
ДЛЯ ДАЛЬНЕЙШЕГО ИССЛЕДОВАНИЯ:

Как мы увидели, Петр знал, что ему предстоит скоро умереть и какой будет его смерть. Сам Иисус задолго до этого сказал ему: «Истинно, истинно говорю тебе: когда ты был молод, то препоясывался сам и ходил, куда хотел; а когда состаришься, то прострешь руки твои, и другой препояшет тебя и поведет, куда не хочешь» (Ин. 21:18).

Каков же был его конец?

«Петр, будучи иудеем и чужеземцем, был приговорен к бичеванию и распятию. Перед лицом страшной смерти апостол вспомнил свой великий грех отречения от Иисуса в трудный для Него час. Но если раньше он не был готов принять крест, то теперь почел за радость отдать на нем свою жизнь за Евангелие, полагая лишь, что для него слишком большая честь умереть так, как умер его Учитель, от Которого он некогда отрекся. Петр искренно раскаялся в своем грехе и был прощен Христом; об этом говорит тот факт, что Христос возложил на него высокую ответственность: пасти овец и агнцев стада. Но сам он не мог забыть своего поступка. Даже мысль об ожидавших его страшных муках не притупила остроту его переживаний и раскаяния. И Петр попросил своих палачей о последней милости пригвоздить его ко кресту вниз головой. Эта просьба была удовлетворена. Так умер великий апостол Петр» (Э. Уайт. Деяния апостолов, с. 537, 538).

Даже зная о своей участи, Петр заботился о духовном благополучии Божьего стада.

Вопросы для обсуждения:

1. Во свете наставлений Петра и других авторов Библии об обязанности христиан жить святой жизнью, почему столь многие из нас не в состоянии «быть теми, кем мы являемся» в Иисусе?

2. Прочитайте в классе список добродетелей, приведенный в текстах 2 Пет. 1:5-7. Обсудите перечисленные качества. Как мы можем проявить эти добродетели в собственной жизни? Как можем помочь другим сделать это?

3. Принимая во внимание всю новозаветную информацию о Петре, мы видим, что его послания свидетельствуют о великом преобразовании, которое совершил в нем Христос, несмотря на все его прошлые падения. Какую надежду и утешение мы можем почерпнуть из его примера?

4. Во 2 Пет. 1:12 апостол писал о «настоящей истине». Какой она была во времена Петра и что является «настоящей истиной» сегодня?

5. «Мертвым смерть не страшна, сказал американский писатель Кормак Маккарти. Смерть предмет тревоги для живых». Как мы, христиане, должны жить, зная, что нас ждет смерть?

-----------------------------------------------------------------

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Як ми побачили, Петро знав, що йому належить скоро померти та якою буде його смерть. Сам Ісус задовго до цього сказав йому: «Знову й знову запевняю тебе: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш» (Івана 21:18).

Який же був його кінець?

«Петра, як юдея й чужоземця, присудили до бичування та розпяття. Перед лицем цієї жахливої смерті апостол пригадав свій великий гріх відречення від Ісуса в час Його приниження. Але якщо раніше він не бажав прийняти хрест, то тепер вважав за радість віддати своє життя за Євангеліє. Ось тільки померти так, як його Вчитель, він вважав занадто великою честю для себе, бо колись зрікся свого Господа. Петро щиро розкаявся в тому гріху і був прощений Христом. Про це свідчить дане йому високе доручення: пасти овець і ягнят отари. Але він не міг простити собі. Навіть думка про муки під час останньої жахливої сцени в його житті не могла применшити гіркоту його смутку й розкаяння. І Петро попросив своїх катів про останню милість: розіпяти його на хресті донизу головою. Прохання було задовільнене. Так помер великий апостол Петро» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 537, 538).

Навіть знаючи про свою долю, Петро дбав про духовний добробут отари.

Питання для обговорення:

1. У світлі настанов Петра й інших авторів Біблії про обовязок християн жити святим життям, чому так багато з нас неспроможні «бути тими, ким ми є» в Ісусі?

2. Прочитайте в класі перелік чеснот, наведений у текстах 2 Петра 1:5-7. Обговоріть перераховані якості. Як ми можемо виявити ці чесноти у власному житті? Як можемо допомогти іншим зробити це?

3. Беручи до уваги всю новозавітну інформацію про Петра, ми бачимо, що його послання свідчать про велике перетворення, яке здійснив у ньому Христос, незважаючи на всі його минулі падіння. Яку надію й розраду ми можемо почерпнути з його прикладу?

4. У 2 Петра 1:12 апостол писав про «теперішню істину». Якою була «теперішня істина» за часів Петра та що є «теперішньою істиною» сьогодні?

5. «Мертвим смерть не страшна, сказав американський письменник Кормак Маккарті. Смерть предмет тривоги для живих». Як ми, християни, повинні жити, знаючи, що нас чекає смерть?

[rehovot67]

27 мая суббота
ПРОРОЧЕСТВО И ПИСАНИЕ

Памятный стих: «И притом мы имеем вернейшее пророческое слово; и вы хорошо делаете, что обращаетесь к нему, как к светильнику, сияющему в темном мес*те, доколе не начнет рассветать день и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших» (2 Пет. 1:19).

Библейские тексты для исследования: Ис. 53:1-12; Дан. 7:13, 14; 2 Пет. 1:16-20; Мф. 17:1-6; 2 Тим. 3:15-17.

В процессе изучения посланий Петра следует обратить внимание на абсолютную уверенность автора в том, о чем он пишет. Точно так же обстоит дело и с Павлом. Обоих апостолов характеризует твердая убежденность в истинности провозглашаемой ими вести об Иисусе Христе и Голгофском кресте.

В текстах, предложенных для изучения на этой неделе, мы непременно увидим убежденность Петра. Сам апостол объясняет, откуда у него появилась такая уверенность. Он говорит, что его свидетельство основано не на «хитросплетенных баснях» (2 Пет. 1:16), на которых строились языческие религии его времени. Петр был уверен в истинности своей веры по двум причинам.

Во-первых, он был очевидцем жизни и служения «Гос*пода нашего Иисуса Христа» (2 Пет. 1:16). И, во-вторых, что гораздо важнее (поскольку очевидцами были единицы), он имел «вернейшее пророческое слово» (2 Пет. 1:19). Апостол вновь обращается к Библии, указывая на отрывки Писания, подтверждающие подлинность Личности Иисуса, и особенно на пророчества о Нем. Некоторые из них Сам Иисус относил к Себе (Мф. 26:54; Лк. 24:27). Если Иисус и Петр так серьезно воспринимали Библию, разве можем мы относиться к ней иначе?

-----------------------------------------------------------------

ПРОРОЦТВО І ПИСАННЯ

Памятний вірш: «І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, що світить у темному місці, доки почне розвиднятися і ранкова зоря засяє у ваших серцях» (2 Петра 1:19).

Біблійні тексти для дослідження: Ісаї 53:1-12; Дан. 7:13, 14; 2 Петра 1:16-20; Матв. 17:1-6; 2 Тим. 3:15-17.

У процесі вивчення послань Петра слід звернути увагу на абсолютну впевненість автора в тому, про що він пише. Таку ж упевненість мав і Павло. Обох апостолів характеризує тверда переконаність в істинності проголошуваної ними вістки про Ісуса Христа і Голгофський хрест.

У текстах, запропонованих для вивчення цього тижня, ми неодмінно побачимо переконаність Петра. Сам апостол пояснює, звідки походить його впевненість. Він каже, що його свідчення ґрунтується не на хитрих вигадках (див. 2 Петра 1:16), на яких будувалися язичницькі релігії того часу. Петро був упевнений в істинності своєї віри з двох причин.

По-перше, він був очевидцем життя і служіння «Господа нашого Ісуса Христа» (2 Петра 1:16). І, по-друге, що значно важливіше (оскільки очевидцями були одиниці), він мав «непорушне пророче слово» (2 Петра 1:19). Апостол знову звертається до Біблії, указуючи на уривки Писання, які підтверджують Божественність та місію Ісуса, і особливо на пророцтва про Нього. Деякі з них Сам Ісус застосовував до Себе (Матв. 26:54; Луки 24:27). Якщо Ісус і Петро так серйозно сприймали Біблію, хіба можемо ми ставитися до неї інакше?

[rehovot67]

28 мая воскресенье
ИИСУС В ВЕТХОМ ЗАВЕТЕ

Когда Петр писал свои послания, он был уверен в истинности своих слов. Он знал, о чем говорит, ибо знал Того, о Ком говорил. Одной из причин для этого было его знание писаний ветхозаветных пророков, указывающих на Иисуса. Именно доверие Петра написанному Слову помогло ему понять Слово, которое «стало плотию» (Ин. 1:14).

В отрывке 1 Пет. 1:10-12 апостол указывает своим читателям на писания древних пророков и их изречения об Иисусе. По словам Петра, в Ветхом Завете Святой Дух открыл две важные истины об Иисусе Христе: Его страдания и последующую за ними славу (см. 1 Пет. 1:11). Эти две темы красной нитью проходят через весь Ветхий Завет.

Что Ветхий Завет предсказывал об Иисусе? См. Пс. 21; Ис. 53:1-12; Зах. 12:10; 13:7; Иер. 33:14, 15; Дан. 7:13, 14.

В отрывке 1 Пет. 1:10-12 автор заверяет своих читателей, что они занимают особое место в истории спасения. Им было открыто гораздо больше, чем древним пророкам. Пророки действительно обращались к людям своего времени, но значительная часть их вестей исполнилась лишь с приходом Христа.

Некоторые предсказания пророков сбылись только тогда, когда жили читатели Петра. Эти люди могли слышать от тех, кто благовествовал «Духом Святым, посланным с небес», истины, которые хотели бы узнать даже ангелы (1 Пет. 1:12). Слушая проповедуемое им слово, верующие знали гораздо больше о страданиях и унижении Искупителя, чем пророки древности. Конечно, им, как и нам, придется подождать, чтобы увидеть «последующую за ними [страданиями Христа] славу» (1 Пет. 1:11). Зная, что первая часть этих пророчеств исполнилась, мы можем быть уверены, что и последняя также исполнится.

Какие библейские обетования исполнились в вашей жизни? Исполнения каких обетований вы все еще ожидаете? Что они значат для вас и как вы можете научиться всегда полагаться на них?

----------------------------------------------------------------

ІСУС У СТАРОМУ ЗАВІТІ

Коли Петро писав свої послання, він був упевнений в істинності своїх слів. Він знав, про що говорить, бо знав Того, про Кого говорив. Однією із причин для цього було його знання писань старозавітних пророків, які вказують на Ісуса. Саме довіра Петра до написаного Слова допомогла йому зрозуміти Слово, яке «стало тілом» (Івана 1:14).

В уривку 1 Петра 1:10-12 апостол указує своїм читачам на писання стародавніх пророків та їхні висловлювання про Ісуса. За словами Петра, у Старому Завіті Святий Дух відкрив дві важливі істини про Ісуса Христа: Його страждання та майбутню славу (див. 1 Петра 1:11). Ці дві теми червоною ниткою проходять через увесь Старий Завіт.

Що Старий Завіт провістив про Ісуса? Див. Псал. 22; Ісаї 53:1-12; Зах. 12:10; 13:7; Єрем. 33:14, 15; Дан. 7:13, 14.

В уривку 1 Петра 1:10-12 автор запевняє своїх читачів, що вони займають особливе місце в історії спасіння. Їм було відкрито набагато більше, ніж стародавнім пророкам. Пророки справді зверталися до людей свого часу, але значна частина їхніх вісток здійснилася лише з приходом Христа.

Деякі провіщення пророків збулися тільки тоді, коли жили читачі Петра. Ці люди могли чути від «благовісників Духом Святим, посланим з неба», істини, які бажають пізнати навіть ангели (1 Петра 1:12). Слухаючи проповідуване слово, віруючі знали значно більше про страждання і приниження Спасителя, аніж пророки давнини. Звичайно, їм, як і нам, доведеться почекати, аби побачити «славу, що настане після цього [після страждань Христа]» (1 Петра 1:11). Знаючи, що перша частина цих пророцтв здійснилася, ми можемо бути впевнені, що й остання також виконається.

Які біблійні обітниці справдилися у вашому житті? Виконання яких обітниць ви все ще очікуєте? Що вони означають для вас та як ви можете навчитися завжди покладатися на них?

[rehovot67]

Какие библейские обетования исполнились в вашей жизни?

Господь сказал: Я буду им (язычникам) их Богом и они будут моим народом.
Язычники тоже будут хранить 4-ую заповедь.

Исполнения каких обетований вы все еще ожидаете?

Излития позднего дождя.
Второе пришествие Господа.

Что они значат для вас и как вы можете научиться всегда полагаться на них?

Эти обетования дают мне смысл моей жизни и их исполнение важная часть отношений между человеком и Господом. Полагаться на них научиться невозможно, но если они вложены в сердце человека, то человек живёт этим. Это создаёт мотивацию в его жизни и цель. Оно определённо предлагает человеку рамки его бытия и веры и его служения и жизни на земле.

[STUDY]

rehovot67 Не читаю я - просто заглянула в новую тему... Начиталась уже, будучи в АСД.

Моя двоюродная сестра посещает евангелическую церковь.Там тоже своя литература.
У Свидетелей Иеговы чтение литературы- целый ритуал.

Ничего необычного.

[rehovot67]

Моя двоюродная сестра посещает евангелическую церковь.Там тоже своя литература.
У Свидетелей Иеговы чтение литературы- целый ритуал.

Ничего необычного.

Остаётся спросить её: что читает она в настоящее время?

- - - Добавлено - - -


29 мая понедельник
ОЧЕВИДЦЫ ВЕЛИЧИЯ

Прочитайте 2 Пет. 1:16-18. Какие еще доказательства приводит Петр в пользу своей веры в Иисуса?

Петр сам был очевидцем событий, о которых проповедовал. Христианство, по его словам, основано не на «хитро*сплетенных баснях» (2 Пет. 1:16), а на реальных исторических событиях, свидетелем которых он был.

Из Евангелий мы знаем, что Петр имел отношение ко *многим поворотным событиям в жизни и служении Иисуса. Он был свидетелем проповедей, наставлений и чудес. Начиная с самого первого чуда с уловом рыбы (Лк. 5:4-6) и заканчивая моментом, когда ученики увидели Иисуса в Галилее после Его воскресения (Мк. 16:7; Ин. 21:15), Петр был очевидцем большинства событий.

В текстах 2 Пет. 1:17, 18 Петр обращает особое внимание на одно событие, очевидцем которого он был. Что *означало это событие?

Петр выделяет одно особое событие, свидетелем которого был: преображение Иисуса. Иисус отправился с Петром, Иаковом и Иоанном на вершину горы для молитвы (см. Лк. 9:28). Там Он преобразился на их глазах. Его лицо сияло, а одежды стали ослепительно белыми (см. Мф. 17:2; Лк. 9:29). К Иисусу присоединились Моисей и Илия, а голос с неба произнес: «Сей есть Сын Мой возлюбленный, в Котором Мое благоволение» (Мф. 17:5).

Хотя Петр видел многое за время своего пребывания с Иисусом, этот случай играет особенную роль. Он показывает, что Иисус есть Сын Божий, что Его земная жизнь проходила в соответствии с замыслом Бога и что Он имел особые отношения с Отцом. Петр был свидетелем многих событий, но в своем послании он упоминает только этот случай (см. 2 Пет. 1:18).

Какое событие произвело неизгладимое впечатление на вашу духовную жизнь и веру? Как оно повлияло на вас и что значит для вас сегодня? Почему оно оказало такое влияние? Поделитесь своими ответами в классе в субботу.

---------------------------------------------------------------

ОЧЕВИДЦІ ВЕЛИЧІ

Прочитайте 2 Петра 1:16-18. Які ще докази наводить Пет*ро на користь своєї віри в Ісуса?

Петро сам був очевидцем подій, про які проповідував. Християнство, за його словами, ґрунтується не на хитрих вигадках (див. 2 Петра 1:16), а на реальних історичних подіях, свідком яких він був.

З Євангелій ми знаємо, що Петро брав участь у багатьох поворотних подіях у житті й служінні Ісуса. Він був свідком проповідей, повчань і чудес. Починаючи від першого чуда з уловом риби (Луки 5:4-6) та закінчуючи моментом, коли учні побачили Ісуса в Галилеї після Його воскресіння (Марка 16:7; Івана 21:15), Петро був очевидцем більшості подій.

У текстах 2 Петра 1:17, 18 Петро звертає особливу увагу на одну подію, очевидцем якої був. Що означала ця подія?

Петро виділяє одну особливу подія, свідком якої був: преображення Христа. Ісус вирушив із Петром, Яковом та Іваном на вершину гори для молитви (див. Луки 9:28). Там Він преобразився на їхніх очах. Його обличчя сяяло, а одяг став сліпучо білим (див. Матв. 17:2; Луки 9:29). До Ісуса приєдналися Мойсей та Ілля, а голос із неба промовив: «Це є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав» (Матв. 17:5).

Хоч Петро бачив багато чого за час свого перебування з Ісусом, цей випадок відіграє особливу роль. Він показує: Ісус Божий Син, Його земне життя проходило відповідно до задуму Бога і Він мав особливі взаємовідносини з Отцем. Петро був свідком багатьох подій, але у своєму посланні згадує тільки цей випадок (див. 2 Петра 1:18).

Яка подія справила незабутнє враження на ваше духовне життя і віру? Як вона вплинула на вас та що означає для вас сьогодні? Чому вона мала такий вплив? Поділіться своїми відповідями в класі в суботу.