Твитнуть
Ай-Ти сфера по налогам - хорошая, а по дотациям и расходам, почти ноль, не то что устаревшие шахты и мартены.
Восток и Юг - дотационные регионы, налоги мало платящие в сравнении с другими, так в чем я ошибаюсь - в килогаммах руды-проката?
Лицо прибыльных областей Украины ...
Так что мифы о юго-восточных кормильцах - оставьте внукам
Восток и Юг - дотационные регионы, налоги мало платящие в сравнении с другими, так в чем я ошибаюсь - в килогаммах руды-проката?
Лицо прибыльных областей Украины ...
Якщо ж аналізувати ситуацію за рівнем ВРП на одну особу, то лідерство так само належить Києву: 61592 грн 2008 року. Для порівняння, у наступної за позицією Дніпропетровської області показник менший удвічі (30 918 грн). ВРП на одну особу для більшості західних і центральних областей нижчий за середній по Україні, а це 20495 грн. Щоправда, в цій категорії опинились АР Крим, Севастополь, Херсонська, Луганська, Миколаївська і навіть Одеська області.
Інакшою виглядає картина при аналізі надходжень в загальний фонд держбюджету у розрахунку на одного мешканця. На першому місці тут зовсім не регіони, які полюбляють акцентувати увагу на своїй визначній ролі донорів української економіки.
У 2009 р. найвищий показник збору платежів у держбюджет з однієї особи зафіксовано в Полтавській області 3597 грн друге місце посіла Харківська область 3215 грн, а третє Чернігівська (2379 грн) (у нас нет ни щахт, ничего а живем - круче данецких ... кому эти шахты-прокат-мартены, спрашивается???). Безумовним лідером серед адміністративних одиниць є Київ 13 383 грн.
У Донецькій області цей індекс сягнув 1572 грн, а у Луганській скромні 858 грн. Для порівняння, Львівська область з кожного мешканця у загальноукраїнський бюджет-2009 відправила 1202 грн.
Якщо у січнісерпні цього року до місцевих бюджетів Львівської області надійшло 2,06 млрд грн дотацій вирівнювання з державного бюджету, то за девять місяців поточного року до місцевих бюджетів Донецької області з держбюджету вже надійшло 4,03 млрд грн.
У бюджеті-2010 запланована дотація місцевим бюджетам Донецької області у розмірі 1837 млн грн, Луганської 1912 млн грн. Це серйозні, але не повні суми, оскільки вони не враховують додаткового фінансування вугільної галузі. Дотації ж для інших областей на 2010 рік переважно знаходяться в цих межах.
Проте за рівнем міжбюджетних трансфертів (а це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого) для населених пунктів рекордсменом в Україні стало місто Макіївка. Туди з державної казни планується спрямувати 222,4 млн грн. Для порівняння, у Львів має надійти 9,5, в Івано-Франківськ 46,6 у Луцьк 79,8, у Тернопіль 100,4 млн грн.
Загальне тло в боротьбі за право називатись фінансовими благодійниками України Донбасу псує його основна гордість вугільна галузь. Дотації на неї цілком нівелюють податковий внесок областей у загальний фонд держбюджету.
Збитковість вугільних підприємств зросла з 1,5 млрд грн 2004 року до 6,9 млрд грн 2009 р. Собівартість тонни вугілля майже вдвічі перевищує її ціну на ринку. Закриття ж неприбуткових шахт загрожує існуванню великої кількості населених пунктів з моногалузевою промисловістю.
Для того, щоб втримати вугільну галузь на плаву, уряд щорічно змушений вдаватись до її фінансової підтримки. Розмір такої дотації з бюджету у минулому році досяг 10,8 млрд грн, що перевищує 3% державного бюджету України. Оскільки майже всі чинні шахти зосереджені на Донбасі, це автоматично перетворює регіон з фінансового донора у акцептора. Мало того, розроблена програма розвитку вугільної промисловості передбачає до 2015 р. вкласти у галузь ще майже 50 млрд грн.
Крім того, південно-східні регіони лідирують у сумній статистиці за кількістю наркозалежних та ВІЛ-інфікованих. Виникає питання: якщо життєвий рівень населення там значно вищий і ці області не вражені «хворобою націоналізму», тоді чому ж там такий високий рівень проблем соціального характеру?
Як бачимо, за всіма показниками область впевнено випереджає норми прожиткового мінімуму. Індикатори для Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської та Рівненської областей теж суттєво вищі за затверджені стандарти і випереджають статистику Сходу і частково Півдня. А це дозволяє вести мову про експорт надлишкової продукції у регіони, де її не вистачає. Годувати ж доводиться Донецьку, Луганську області, а іноді й інших представників південного сходу.
Інакшою виглядає картина при аналізі надходжень в загальний фонд держбюджету у розрахунку на одного мешканця. На першому місці тут зовсім не регіони, які полюбляють акцентувати увагу на своїй визначній ролі донорів української економіки.
У 2009 р. найвищий показник збору платежів у держбюджет з однієї особи зафіксовано в Полтавській області 3597 грн друге місце посіла Харківська область 3215 грн, а третє Чернігівська (2379 грн) (у нас нет ни щахт, ничего а живем - круче данецких ... кому эти шахты-прокат-мартены, спрашивается???). Безумовним лідером серед адміністративних одиниць є Київ 13 383 грн.
У Донецькій області цей індекс сягнув 1572 грн, а у Луганській скромні 858 грн. Для порівняння, Львівська область з кожного мешканця у загальноукраїнський бюджет-2009 відправила 1202 грн.
Якщо у січнісерпні цього року до місцевих бюджетів Львівської області надійшло 2,06 млрд грн дотацій вирівнювання з державного бюджету, то за девять місяців поточного року до місцевих бюджетів Донецької області з держбюджету вже надійшло 4,03 млрд грн.
У бюджеті-2010 запланована дотація місцевим бюджетам Донецької області у розмірі 1837 млн грн, Луганської 1912 млн грн. Це серйозні, але не повні суми, оскільки вони не враховують додаткового фінансування вугільної галузі. Дотації ж для інших областей на 2010 рік переважно знаходяться в цих межах.
Проте за рівнем міжбюджетних трансфертів (а це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого) для населених пунктів рекордсменом в Україні стало місто Макіївка. Туди з державної казни планується спрямувати 222,4 млн грн. Для порівняння, у Львів має надійти 9,5, в Івано-Франківськ 46,6 у Луцьк 79,8, у Тернопіль 100,4 млн грн.
Загальне тло в боротьбі за право називатись фінансовими благодійниками України Донбасу псує його основна гордість вугільна галузь. Дотації на неї цілком нівелюють податковий внесок областей у загальний фонд держбюджету.
Збитковість вугільних підприємств зросла з 1,5 млрд грн 2004 року до 6,9 млрд грн 2009 р. Собівартість тонни вугілля майже вдвічі перевищує її ціну на ринку. Закриття ж неприбуткових шахт загрожує існуванню великої кількості населених пунктів з моногалузевою промисловістю.
Для того, щоб втримати вугільну галузь на плаву, уряд щорічно змушений вдаватись до її фінансової підтримки. Розмір такої дотації з бюджету у минулому році досяг 10,8 млрд грн, що перевищує 3% державного бюджету України. Оскільки майже всі чинні шахти зосереджені на Донбасі, це автоматично перетворює регіон з фінансового донора у акцептора. Мало того, розроблена програма розвитку вугільної промисловості передбачає до 2015 р. вкласти у галузь ще майже 50 млрд грн.
Крім того, південно-східні регіони лідирують у сумній статистиці за кількістю наркозалежних та ВІЛ-інфікованих. Виникає питання: якщо життєвий рівень населення там значно вищий і ці області не вражені «хворобою націоналізму», тоді чому ж там такий високий рівень проблем соціального характеру?
Як бачимо, за всіма показниками область впевнено випереджає норми прожиткового мінімуму. Індикатори для Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської та Рівненської областей теж суттєво вищі за затверджені стандарти і випереджають статистику Сходу і частково Півдня. А це дозволяє вести мову про експорт надлишкової продукції у регіони, де її не вистачає. Годувати ж доводиться Донецьку, Луганську області, а іноді й інших представників південного сходу.
Так что мифы о юго-восточных кормильцах - оставьте внукам
Комментарий