Война...

[FreeS]

Ух-ты, чего только не придумают путинцы, чтобы оклеветать нашу действующую власть в глазах украинцев, надеясь устроить внутреннюю распрю и во время разброда попытаться в который раз захватить Украину, почему-то полагая что украинцы ппри этом потянутся к путинской России..)) украинцы при любом вашем лукавом раскладе не хотят и не захотят туда.

Не вы ли те самые мародеры которые пользуясь войной грабят украинсцев? Не вы ли занимаетесь лихоимством делая бизнес на войне и на крови украинского народа? Лихоимцы не наследуют царствия божия как мы знаем.
Когда идет война, до сих пор эту войну не признали войной. Вы наверное подумали, что я говорю о путине и его бандоте? Ан нет, до сих пор не признали войну войной сама украинская власть и цывилизованный мир. 300 дней войны которая никем не обьявлена и которой офицыально нет. А все потому, что если будет обьявлена война то это дает определенные права украинскому народу связанные с тем, что идет война, вчастности отказ от всех контрактов, поставок энергоресурсов и выплаты по всем долгам. Это даст право обьявить полную национализацию всех предприятий, что бы они работали исключительно на войну. Но бандоте которая наживается на этой войне такое положение дел не выгодно. Они по прежнему хотят "иметь" девушку не вступая с ней в законный брак.
Такая вот она необьявленная бандитская война, полулегальная полузаконная, которая ни как не защищает, не дает законных гарантий защиты людям которые от нее страдают.
Это как в той пословице "ми не боємося російських блох, ми боємося українських гнид".


К стати, война идет еще с 2014 года, окупирована часть территории, но никто войну так и не обьявил и не признал тогда войну войной. Но при этом МВФ требует украинцев платить по всем долгам так, как будто ни какой войны нет. И так во всем, я же помню как издевались над украинцами, у которых в стране идет война, требуя что бы цены были как в европе и тому подобное, в то время как в случае войны должно быть строгое регулирование цен.

[Певчий]

Хорошо написала.

Тетяна Лонська

"Ракети добра...."

Я дивилася, як бульбашки від мила, яким я милила руки, стають рожевими від крапель кpові, що проступили на шкірі. Дивилася відсторонено, без будь-яких емоцій і почуттів, ніби це і не мої руки, і не моя кpов. Якось вийшла без рукавичок і трохи приморозила руки, і тепер почервоніла шкіра від крижаної води тріскається до кpові

За 60 годин без світла через масований pакетний обстpіл в кінці листопада все одно не обійшлося без необхідності помити чашки, виделки, котячі миски, та бодай хоч декілька разів самі руки. Обидва термоси порожні ще відучора, та й не стала б я витрачати теплу воду, і тому рожева мильна пінка поволі стікала на дно умивальника.

«Ты пойми, эти pакеты вам всем на благо!», - зі вчорашнього дня ця клята фраза все кричала в мене у вухах голосом давньої подруги Міли. Вона в Mоскві, я в Києві. А розділяє нас цілий Всесвіт, який уже не перелетіти навіть за все життя.

Йдучи на кухню, я в тисячний раз задавала собі питання: «Як же це могло статися?» Це ж моя Мілка, з якою ми вчилися у львівському університеті, прямо таки у «бандеpівському лігві». Сиділи поряд за партою в аудиторії, передавали геть перед очима професора шпаргалки на іспитах. Скільки задач з генетики я за неї розвязала, скільки мікроскопічних зрізів тканин вона намалювала за мене в альбомі з фізіології. Вона віддавала мені свою парасольку під час зливи, бо мені далеко їхати, а вона якось перебіжить провулками. Я пригортала її до себе, витираючи сльози, коли її дворічна дитина захворіла на гострий бронхіт. Ми щодня запивали бутерброди томатним соком у студентському буфеті, ділили навпіл шоколадку чи останню таблетку від головного болю. І жартома повторювали фразу із відомої казки: «Ми з тобою однієї кpові». І навіть коли її чоловік вирішив переїхати до Mоскви, бо там жили його батьки, а я з сімєю переїхала до Києва, наша дружба не перервалася. Регулярно спілкуючись, ми залишалися подругами.

Якщо б мені ще в січні хтось сказав, що вiйнa може все змінити, я б розсміялася йому в очі. Міла розвинена, розумна й прогресивна. Її сімя заможна, а не з pосійської глубінки, де й досі унітаз це диво. Та й по світу доволі поїздила. А найголовніше її старенькі батьки й досі живуть у Львові. Та ж хіба можна оболванити її довбонутою пpопагандою?
Але я помилилася. Спочатку вона вислуховувала мої кричущі розповіді, зітхала і навіть співчувала, пошепки кажучи, що «что же мы можем поделать?» Потім довго мовчала у відповідь, а в кінці додавала, що «не все так однозначно».

Ну а згодом заявила прямо: «давай не будем говорить о политике, нас это никак не касается». Коли я обурювалася, що мене й мою родину очень даже касается, вона знову відмовчувалася, і наші розмови поволі зійшли нанівець. А тут раптом вона написала: «Как вы?» Задала питання, яке ми, українці, щодня пишемо одне одному. І в моїй душі знов щось ворухнулося. І я чесно розповіла: пишуть, що на Україну летить сотня pакет, дуже близько було чути сильні вибухи, після другого зникло світло, а в темряві випробовувати долю ще страшніше. Месенджер з півгодини мовчав, а тоді виплюнув голосове повідомлення. Я слухала його, й мені ставало огидно, і образливо. І страшно Невже, це моя подруга?..

«Я понимаю, вам сейчас тяжело. Но выходите на улицы и требуйте окончания вoйны путем перемирия! Ваши жеpтвы бессмысленны! Вам никогда нас не победить! Девять месяцев прошло, а вы все надеетесь на чудо!» Я подивилася на кімнатний градусник, який застиг на відмітці 10 градусів, розгорнула плед і, підібравши ноги, вмостилася на кухонному диванчику. А, дійсно, що можна встигнути за 9 місяців? Виносити і народити дитину. Написати книгу. Зняти серіал. Побудувати будинок. Відкрити власну справу. Посіяти, виростити і зібрати урожай. Та безліч всього іншого, спрямованого на розвиток, красу, життя. А ще можна послати на гарантовану смеpть сотню тисяч своїх громадян, щоб вони винищували сусідню країну, зpуйнувати, зрівняти з землею прекрасні міста і квітучі села, змусити мільйони людей покинути все, що було дорого, і виїхати в евакуацію, розділити сімї, і всюди нести pозруху, нещастя, смеpть.

І свою країну довести до зубожіння, та зробити повним ізгоєм у світі, з якої глузують, і від якої відгороджуються мурами і парканами, як від зграї скажених собак. Дійсно, саме час для перемиря

Я подивилася вдаль. За вікном суцільна-суцільна темрява Неможливо повірити, що це мій ріднесенький Київ, від нічної панорами якого зазвичай неможна відвести погляд. А зараз здавалося, що я одна-однісінька у всій Галактиці. Телефони і павербанки розряджені в нуль, а навкруги тиша і чорна вата мороку.

Нестерпно хотілося кави. Я встала нагріти воду. Подарунковий набір для фондю, який років десять лежав на антресолях, нарешті переживає свій зоряний час. Вже другу добу ми підігрівали на спиртовій горілці воду для чаю і кави, і навіть трохи розігрівали їжу. Але глянувши на пару останніх «таблеток» сухого спирту, я рішуче закрила коробочку. Невідомо, коли буде змога поповнити запас. То краще витратити останні таблетки завтра, коли всі прокинуться. А, що до кави Десь-то точно має бути банка з розчинною.

Відчувши на язику гіркі гранули, я зрозуміла, що по щоках поповзли зрадницькі сльози. Звичайно, це не порівняти з кaтуваннями в Бучi, облогoю Маpіуполя, обстpілами Харкова чи повним знестpумленням Херсону. Але ж все одно, як шкода дітей, які сплять в шапках, щоб не отримати отит від холодної подушки. Сплять впереміш з котами, які туляться під ковдру, зігріваючись одне від одного. Шкода сусідів молодят з першого поверху, які напередодні забрали з пологового первістка. Шкода сусідку зверху, в старенької мами якої пневмонія. І це все у столичній багатоповерхівці в центрі Європи в 21 сторіччі

«Может, тебе трудно понять, но aтака на ваши энергосистемы остановит yбийствa pусских солдат. И украинских тоже. Столько молодых ребят идет на смеpть и гибнeт. Вам не жалко? Наверное, странно прозвучит, но это pакеты добра»

Лампа на столі, яка чесно відпрацювала свій заряд, змигнула і згасла. Треба встати і взяти настільний ліхтарик на батарейках. Але була якась потреба запамятати цей гіркий присмак нескінченої чорної ночі назавжди. Мабуть, для того, щоб швидко згадати колись, в майбутньому мирному житті, якщо виникне сумнів: а може не всі pосіяни однакові?

Зробивши зусилля, я знову виповзла з під ілюзорного захисту пледу і підійшла впритул до вікна. В будинку поряд горіли вікна в когось ледь помітно, наче спогади про світло, в когось досить яскраво, ніби на зло воpогам. Я нарахувала більше пятдесяти. І раптом зрозуміла, що посміхаюся цим незламним вікнам. Стиха промовляло радіо на батарейках (цей старенький «дивайс» - ще один скарб з антресолей). Нескінчений нічний марафон, що йшов в ефірі, безперервно передавав ситуацію із знеструмлених областей і міст. І я слухала, що львівські кардіохірурги дитячої кардіології успішно закінчили у повній темряві надскладну операцію на серці. І рішуче витерла свої сльози. А потім чула, що нарешті знайшовся кіт, який зник із зpуйнованої pакетним удаpом квартири у Вишгороді. А десь люди підібрали декоративне кроленя теж біля постраждалого будинку. І на всю Україну передавали тому, хто, мабуть, його розшукує дитинча у центрі обігріву чекає на своїх господарів, хрумтить морквою і підробляє антистресом. І я знову не могла стримати сліз.

Тобі не зрозуміти, моя бувша подруго. За 9 місяців в нас народилася нова генерація людей. І загартувалася надміцна нація. В нас немає електрики, але є світло. Немає звязку, але є спілкування, і ми разом. Немає енергії, але ми все завзятіше ненавидимо воpогів, і все дужче любимо свою країну, хоча здається, що дужче вже й неможливо

Фінал голосової промови тремтів від фальші і тхнув знущанням. «Держитесь там. Если нужна помощь, обращайся. Ведь мы с тобой одной кpови».

Та ні, Міла Як виявилося не одної. Твоя закипає від обурення націоналiзмом у чужій країні. Моя застигла темними цятками на шкірі від холоду. Та то нічого. Pани на руках загоються. До перемоги. Звичайно ж, до нашої перемоги, в якій не сумніваємося ані ми, ані весь цивілізований світ. Колись загоються і на душі.

Але, якщо існує у відносинах точка неповернення, то саме вона була поставлена тієї ночі. У мене попереду ще майже доба без світла і тепла. Та завтра я підзаряджу у кавярні свій телефон і першою справою назавжди видалю з нього твої контакти.

Мені шкода, що ти навряд чи зрозумієш, чому так сталося.
Але байдуже.

Бо прірва між нами зростає в геометричній прогресії.
Так, це правда, щогодини гинуть люди, молоді хлопці.

Але, знаєш, в чому різниця?
Сoлдати твоєї країни ідуть на смеpть заради смеpті, а захисники моєї країни вмиpають заради життя.

І наші діти, які зараз здригаються від вию сиpен і мерзнуть в темноті своїх домівок, вони матимуть гідне майбутнє і право жити у вільній країні, на відміну від ваших, яких ви саме зараз позбавляєте та вже позбавили нормального майбуття.
Зараз це важко зрозуміти, бо пpопаганда проросла в самісінький мозок.
Але завжди так не буде.
Колись-то наративи зміняться, і прийде важке прозріння.
Тільки виправити вже нічого не вийде, бо «pакети добра», що вилетіли в свій кpивавий рейс, щоб зафарбувати все чорною фарбою, не повернути.
Але знай - Ми зі своєю країною.
Ми вистоїмо і переможемо.
І ми ніколи, чуєш, ніколи...
Ніколи вам не пробачимо

[Певчий]

[FreeS]

Катастрофический провал Путина (продолжение 1 ) // №385 - Юрий Швец - YouTube

[Певчий]

Светлана Ветрова

БАХМУТ 20 ГРУДНЯ/ Протягом 19-20 грудня українські війська успішно обстріляли позиції групи "Вагнера"За оцінками аналітиків сили росіян, виснажені тижневими важкими боями,і змушені відступати.

[FreeS]

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний очікує, що російські війська знову спробують атакувати Київ. Про це він сказав в інтервʼю, яке 15 грудня оприлюднило видання The Economist.
«Росіяни готують близько 200 000 нових солдатів», сказав Залужний. «Я не сумніваюся, що вони знову спробують атакувати Київ».
Видання, посилаючись на слова Валерія Залужного, пише, що Росія уже в січні або навесні може розпочати велику атаку з Донбасу, з півдня або навіть з Білорусі.

https://www.radiosvoboda.org/a/news-zaluzhnyy-sproba-ataka-rf-kyyiv/32178708.html

Не треба недооцінювати ворога.

[Валера life]

Певчий, кстати помните как Григорий р говорил вам , что не поддерживает вторжение в Украину? Я его покаяние тогда ещё назвал вонючим, и действительно оказался прав. Ведь по сути он чувствовал сладкое предвкушение победы в ближайшем времени. Под это можно и не поддержать и поскорбить чуть-чуть.
Но когда наши нагнули Россию, у него сразу поменялась риторика. Сейчас он оккупированные россией территории называет освобождёнными от чумы. И вообще стал фанатичным поклонником вторжения.
А я говорил всегда что это не покаяние у него. Чёрт чёртом и останется.

[zeroman]

Ray @Ray_net_ua
·
6h
Если анализировать 300 дней войны:
- Не удивила армия рФ, оказалась ровно таким говном, как и предполагалось
- ВСУ оказалось выше, чем предполагалось, огромная жажда уничтожать россиян
- НАТО разочарование конкретное, намного ниже прогнозов
- Зеленский удивил стальными яйцами

- - - Добавлено - - -


Диалог.UA @dialog_UA
·
5h
Франция передаст Украине новую партию вооружения: ПВО Crotale и САУ САУ Caesar Франция передаст Украине новую партию вооружения: ПВО Crotale и САУ САУ Caesar - | Диалог.UA



- - - Добавлено - - -

- - - Добавлено - - -

- - - Добавлено - - -

- - - Добавлено - - -


Apocalypto ���� ❤️*�� @apocalypto321
·
5h
⚡️⚡️⚡️ Кордон із білоруссю максимально посилений в оборонному плані, речник ДПСУ.

«Ми не фіксуємо зараз якогось переміщення або різкого збільшення військової техніки або живої сили поруч з кордоном».

- - - Добавлено - - -

[Певчий]

Певчий, кстати помните как Григорий р говорил вам , что не поддерживает вторжение в Украину? Я его покаяние тогда ещё назвал вонючим, и действительно оказался прав. Ведь по сути он чувствовал сладкое предвкушение победы в ближайшем времени. Под это можно и не поддержать и поскорбить чуть-чуть.
Но когда наши нагнули Россию, у него сразу поменялась риторика. Сейчас он оккупированные россией территории называет освобождёнными от чумы. И вообще стал фанатичным поклонником вторжения.
А я говорил всегда что это не покаяние у него. Чёрт чёртом и останется.

О них теперь будут говорить вот так:

Олексій Петров

Пройдёт время. Много или мало, я не знаю. Закончится война. Зарубцуются шрамы на теле украинской земли. Посадки выбросят буйную зелень, навсегда спрятав от чужих глаз сломанные стволы деревьев. Исчезнут разбитые дома, уступив место новостройкам. И люди начнут оттаивать потихоньку. Реже смотреть в небо и не материться в сторону проезжающего мопеда

Вот только за НИМИ, за теми кто принёс войну в центр Европы, прочно закрепится определение: оккупанты или пиры! По другому ИХ называть не будут. Так и никак иначе. И когда люди будут звонить в турагентство, «Мне бы Шарм, пять звёзд Всё включено и главное, чтобы без пив!», у них будут уточнять массу разных нюансов. Ближе или дальше от аэропорта? Номер с видом на море или нет? Вот только последняя просьба клиента не будет вызвать никаких вопросов. Всем и всё сразу понятно о ком идёт речь.
В ресторанах появятся табличики. «Пим вход воспрещён!», и тут же рядом, «С домашними животными посещение приветствуется». Это ещё что, а если посмотреть в сторону спорта?
- С кем завтра французы играют?
- С пии!
Фраза может звучать по разному, в зависимости от того, где будет произнесена, а вот смысл Вернее посыл никому расшифровать не нужно. И это теперь на десятилетия.

[Певчий]

Сергій Гайдай

ЗСУ десятками «косять» рашистів на Луганському напрямку, але ті все не закінчуються

Наші захисники у Білогорівці міцно закріпилися, ситуація стабільна

На Луганщині важко, але справжнє пекло у Бахмуті

[Станислав]

Певчий, кстати помните как Григорий р говорил вам , что не поддерживает вторжение в Украину? Я его покаяние тогда ещё назвал вонючим, и действительно оказался прав. Ведь по сути он чувствовал сладкое предвкушение победы в ближайшем времени. Под это можно и не поддержать и поскорбить чуть-чуть.
Но когда наши нагнули Россию, у него сразу поменялась риторика. Сейчас он оккупированные россией территории называет освобождёнными от чумы. И вообще стал фанатичным поклонником вторжения.
А я говорил всегда что это не покаяние у него. Чёрт чёртом и останется.

Мне интересна судьба Гудвина. Кто он теперь? Чорт или десидент?

[Валера life]

Мне интересна судьба Гудвина. Кто он теперь? Чорт или десидент?

Гудвин по любому зашарился где-то на пищеблоке.

[Станислав]

Гудвин по любому зашарился где-то на пищеблоке.

А я считаю, он пошёл добровольцем в ЧВК Вагнера. Туда берут всех подряд. Даже одноруких.
Сейчас проламывает оборону укропов под Бахмутом.
А возможно уже и погиб героически и съеден собаками.

[Мон]

Подробный анализ ситуации в Беларуси по следам визита Х**ла от Латушко:

[diana]

Не вы ли те самые мародеры которые пользуясь войной грабят украинсцев? Не вы ли занимаетесь лихоимством делая бизнес на войне и на крови украинского народа? Лихоимцы не наследуют царствия божия как мы знаем.
Когда идет война, до сих пор эту войну не признали войной. Вы наверное подумали, что я говорю о путине и его бандоте? Ан нет, до сих пор не признали войну войной сама украинская власть и цывилизованный мир. 300 дней войны которая никем не обьявлена и которой офицыально нет. А все потому, что если будет обьявлена война то это дает определенные права украинскому народу связанные с тем, что идет война, вчастности отказ от всех контрактов, поставок энергоресурсов и выплаты по всем долгам. Это даст право обьявить полную национализацию всех предприятий, что бы они работали исключительно на войну. Но бандоте которая наживается на этой войне такое положение дел не выгодно. Они по прежнему хотят "иметь" девушку не вступая с ней в законный брак.
Такая вот она необьявленная бандитская война, полулегальная полузаконная, которая ни как не защищает, не дает законных гарантий защиты людям которые от нее страдают.
Это как в той пословице "ми не боємося російських блох, ми боємося українських гнид".


К стати, война идет еще с 2014 года, окупирована часть территории, но никто войну так и не обьявил и не признал тогда войну войной. Но при этом МВФ требует украинцев платить по всем долгам так, как будто ни какой войны нет. И так во всем, я же помню как издевались над украинцами, у которых в стране идет война, требуя что бы цены были как в европе и тому подобное, в то время как в случае войны должно быть строгое регулирование цен.

Идите в баньку со своими лукавыми подоплёками.