Для State31: мой дед воевал против расиста Гитлера. Гитлер, как это видно из "Майн кампф" (читали?) декларировал, что немцы-"арийцы" выше всех, а остальные - рабы и унтерменши. Для завоевания "жизненного пространства" ему нужны были земли России ввиду того, что исторически была связь немецкой нации с Российской империей (многочисленные немецкие поселения, царские династии и проч.) Так считал Гитлер. Я против этого и полностью на стороне своего деда. Речь идёт о другом - о том, что некоторые создают оккультные мифы и свои варианты истории. Собственно, не варианты, а свои идеологически обоснованные толкования, с чёткой расстановкой акцентов "добро-зло". В категорию зла попала немецкая нация, с чем я категорически не согласен. То, что это именно мифы, мне вполне очевидно из событий здесь происходящих, у нас, на Украине. До Германии далеко и пусть немцы за себя отвечают сами. Но я отвечаю за попытку приплесть к "делу" УПА и мою нацию. Бабий яр. О нём сказано достаточно и сами же власти отказали в построении музея холокоста.
ХТО БУВ ГОСПОДАРЕМ БАБИНОГО ЯРУ? Газета "Персонал-плюс"
№ 17 (168) 26 квітня - 2 травня 2006 року
Нашел одного свидетеля событий. Иван Демьянюк, которого пытались праведники от мифов поскорее уничтожить, но вот не получилось... А ведь он может много рассказать интересного, только зачем это тем, кто уже в чём-то предубеждён?
"1977 року на його особу звернула увагу еміграційна служба США, відправивши до Ізраїлю групу «слідчих» з фотокартками різних українських «нацистів», а там вже сім свідків, «вцілілих під час голокосту», признали в Демянюкові Івана Грозного ката з Треблінки. Цікаво, що, «описуючи» його злодіяння, свідки стверджують, що він був у цьому таборі найстрашнішим і найжорстокішим, проте на двох треблінських процесах та в публікаціях, присвячених табору, імя Демянюка ні разу не фігурувало. Натомість у книзі про Треблінку, виданій на івриті 1947 року Р.Ауербахом, згадується тільки один кат, українець за походженням, І.Борщ. А вже в перевиданні цієї книжки англійською мовою 1979 року це прізвище вилучено бо ж почалося переслідування Демянюка. Ну а за доказами його причетності до треблінських злочинів «слідчі» звернулися не до німецьких чи польських архівів, а до КГБ. «Докази» КГБ надіслало досить оперативно..." и далее см. по тексту.
Неистовое желание убить, уничтожить, испепелить просто обескураживает - таакой демократический Израиль и такие варварские методы, без суда и следствия, хотя суд при этом доказывает непричастность человека к тому, в чём его обвиняют? Истерия всегда настораживает и это болезненное и постоянное желание сразу же убить... Это так интеллигентно и демократично... Особенно, если за дело берётся Вадим Рабинович (это я вспомнил о золотой миноре).
ХТО БУВ ГОСПОДАРЕМ БАБИНОГО ЯРУ? Газета "Персонал-плюс"
№ 17 (168) 26 квітня - 2 травня 2006 року
Нашел одного свидетеля событий. Иван Демьянюк, которого пытались праведники от мифов поскорее уничтожить, но вот не получилось... А ведь он может много рассказать интересного, только зачем это тем, кто уже в чём-то предубеждён?
"1977 року на його особу звернула увагу еміграційна служба США, відправивши до Ізраїлю групу «слідчих» з фотокартками різних українських «нацистів», а там вже сім свідків, «вцілілих під час голокосту», признали в Демянюкові Івана Грозного ката з Треблінки. Цікаво, що, «описуючи» його злодіяння, свідки стверджують, що він був у цьому таборі найстрашнішим і найжорстокішим, проте на двох треблінських процесах та в публікаціях, присвячених табору, імя Демянюка ні разу не фігурувало. Натомість у книзі про Треблінку, виданій на івриті 1947 року Р.Ауербахом, згадується тільки один кат, українець за походженням, І.Борщ. А вже в перевиданні цієї книжки англійською мовою 1979 року це прізвище вилучено бо ж почалося переслідування Демянюка. Ну а за доказами його причетності до треблінських злочинів «слідчі» звернулися не до німецьких чи польських архівів, а до КГБ. «Докази» КГБ надіслало досить оперативно..." и далее см. по тексту.
Неистовое желание убить, уничтожить, испепелить просто обескураживает - таакой демократический Израиль и такие варварские методы, без суда и следствия, хотя суд при этом доказывает непричастность человека к тому, в чём его обвиняют? Истерия всегда настораживает и это болезненное и постоянное желание сразу же убить... Это так интеллигентно и демократично... Особенно, если за дело берётся Вадим Рабинович (это я вспомнил о золотой миноре).

Комментарий