Строители Нового Иерусалима. "Мурашковцы".

[igor_ua]

Попалась интересная книга изданная Украинским Католическим Университетом (Львов) в 2014 г. Судя по тому, что я пролистал - книга стоит чтения. Заодно поделюсь здесь тем, что покажется интересным. Уверен, что не со всем соглашусь из мнений автора исследования, но не это главное. Заодно в книге затрагивается развитие и других религиозных движений в Украине того периода. Книга на украинском, тут уж ничего не смогу поделать. Кто знает Украинский - сможет прочитать, что-то может гугл-переводчиком воспользуется.



О чем книга:

Це історично-соціологічне дослідження присвячене секті євангельських християн святих сіоністів (мурашківців), яка зародилася на Західному Поліссі в 1930-х роках ХХ ст. і послідовники якої досі є в Україні та інших країнах колишнього СРСР. Ця релігійна течія, що сформувалася на ґрунті пятдесятництва навколо пророка Іллі, Ангела Завіту й Отця Сіону Івана Мурашка та його жінки -пророчиці Ольги Кирильчук, поєднала в своєму вченні та практиці юдаїстичні морально-ритуальні норми і пятдесятницький містично-екстатичний культ. У праці на підставі архівних матеріялів та численних бесід з віруючими описано організацію й побут сектантської комуни Новий Єрусалим на Рівненщині (1936-1940), переслідування, яких зазнали мурашківці за Сталіна та Хрущова, деякі механізми адаптації секти до репресивної радянської системи й до умов секулярного постатеїстичного суспільства. Докладно розглянуто основи віровчення й особливості життєвого укладу сучасних сіоністів-мурашківців Одещини.

Книга довольно объемная:



Кто хочет сам почитать: Academia.edu

[Enigma]

Тоже очень интересная статья, особенно учитывая то, что всё всегда идёт по Воле Бога.

Украина - второй Израиль, Киев - Новый Иерусалим | FakeOFF

[igor_ua]

Интересное описание восприятия роли религии в крестьянской среде:


Розклад патріярхальної родини та сільської громади тягнув за собою крах традиції так само і в сфері релігії. Релігійна віра селянина мала характер суто ритуально-магічний і спрямованість виразно матеріяльну. Її змістом були не абстрактні уявлення про Бога й навіть не етичні норми, а конкретні впливи сфери божественного на людське життя. Всі форми вияву релігійности були зосереджені в колі родини, вписані в ті чи інші соціяльні ролі в рамках родинної структури, а сам ритуал, хоч і привязаний до церковного календаря, був передовсім засобом допевнитись родинного добробуту. Відповідно, й священик в очах селянина виступав не моральним чи духовним авторитетом, не навчителем релігійної правди, а передовсім надавцем певних ритуальних послуг, що трактувалися як неодмінна умова добробуту й щастя. Звісно, що процеси модернізації тягли за собою також і нове обміркування релігії, що могло, залежно від обставин, провадити не тільки до секуляризації соціюму, а й до індивідуалізації й інтеріоризації традиційних доктрин та культових форм, включення релігії в модерний національний наратив, одначе Православна церква в умовах міжвоєнної Польщі, глибоко інертна та сервільна супроти влади, радше протидіяла, аніж сприяла такій модернізації релігійности.

- - - Добавлено - - -

Отож привязаність поліщуків до православя була привязаністю до його позверхньої форми, вписаної в усталений життєвий уклад (тому-то сільська людність у штики сприймала зроблені під тиском влади спроби запровадити в церкві григоріянський календар чи перевести богослуження на польську мову). Відповідно, із захитанням отого традиційного укладу серед поліських селян почали ширитися раціоналістично-вільнодумні тенденції: сумнів у православних догматах, невіра в дієвість ритуалу, занедбання релігійних практик.



Наприклад, число тих, хто приступав до великодньої сповіді, упало в окремих парафіях до 10-15% (пересічно ж воно становило близько 50%, а в благополучних парафіях сягало 90%). Головними аргументами проти церкви були, як завжди, високі оплати за треби й факти аморальної поведінки священства.

Таких фактів, ясна річ, не бракувало: скажімо, на початку лютого 1933 р. певний Василь Прибишеня з с. Бутьки Ружанської волости звернувся до попа з просьбою охрестити хвору дитину, а той зажадав за це шість злотих; селянин пропонував чотири злоті, бо більше не мав, але піп відмовився і не поїхав, так що в результаті дитина померла нехрещеною. Цей випадок, зазначали органи влади, став причиною великого згіршення селян і дав підривним елементам додатковий привід для антирелігійної пропаганди.

[igor_ua]

Рост численности:



- - - Добавлено - - -

Надо понимать, что автор употребляет слово "секта" без современного негативного контекста, как научное, о чем он и написал в предисловии. Мнение автора о причинах доминирования евангельских христиан в регионе:

Як бачимо з поданих вище статистичних зведень, жодна інша течія і близько не набула такого поширення, як євангельські християни та баптисти. Скажімо, в 1931 р. на Поліссі в чотирьох громадах було всього 113 русселітів дослідників Біблії (в тому числі 70 поляків), тим часом як у Галичині, для порівняння, в 30 громадах налічувалося аж 860 дослідників двох основних напрямів (у т. ч. не більш як 170 поляків).51 При- чина таких відмінностей, мабуть, у тому, що євангелічним сек- там властива відносно проста, інтуїтивно зрозуміла доктрина, тоді як у сект адвентистського типу доктрина спирається на складні екзегетичні побудови, а пропаганда йде не в останню чергу через літературу.

- - - Добавлено - - -

Сейчас пятидесятники Полесья очень не любят когда скачут и плещут в ладони. А в начале 20-го столетия их за это невзлюбили баптисты, аж калечить хотелось:

Самі пятдесятники формально не відмежовувалися й не протиставляли себе євангелістам і баптистам, так само називаючи себе християнами євангельського визнання й уважаючи, що тільки доповнюють баптистсько-євангелістське вчення наукою про хрещення Духом та видимі дари Духа. Натомість провідники євангельських християн та баптистів ре- агували на проникання пятдесятників у свої громади дуже гостро і всіма способами від них відмежовувались (кременецький провідник баптистів Тарновий у розмові з Герисом висловлював бажання обрубати йому руки й ноги, щоб той не плескав у долоні й не скакав)

[igor_ua]

Версия большей привлекательности пятидесятничества для того общества. Православные миссионеры не преминули и тут для себя найти позитив ))) :


Ступивши на хисткий ґрунт психологічних пояснень, можна було б припустити, що містично-екстатичний культ пятдесятників, у якому панувала атмосфера реального, явно присутнього чуда, а таємничість духовної сили брала верх над поміркованістю розуму, краще відповідав психології поліщука, який казав один пятдесятницький проповідних тих часів вірить буквально в силу євангельської науки, і не тільки вірить, а й на собі хоче дізнати її реальности. Деякі православні місіонери висловлювали думку, що раціональна розсудливість євангелізму та баптизму була селянинові чужа, і в містицизмі пятдесятників він віднаходив те відчуття явної причетности до божественного, яке утратив був з відкиненням православних таїнств. У певному сенсі тут можна говорити про перетікання сектантів у сферу більшої напруги sacrum, безпосереднішого звязку із сферою божественного.

[igor_ua]

Божественная полька и др.

Немного об украинском "радикальном пятидесятничестве":

Позицію влади можна краще зрозуміти у світлі того факту, що в 1920-1930-х роках на Поліссі ширилася своєрідна занархізована відміна радикального пятдесятництва, яке можна було б назвати пятдесятництвом народним на противагу поміркованому, ортодоксальному пятдесятництву, що його репрезентував лодзький Союз громад ХВЄ так само як, скажімо, в США існує, з одного боку, відносно респектабельне пятдесятництво, представлене Божими зібраннями й Церквою Божою, а з іншого різного роду екстравагантні snake-handling sects тощо. Як зазначатиме після війни баптистський проповідник Микола Германович, виділились одразу два напрямки пятдесятництва поміркований і крайній. Поміркований мало чим відрізнявся від баптистів (тільки хрещенням із знаменням інших мов). А крайній відрізнявся і від поміркованого, і від баптистів.

У "радикалов" возникли проблемы с пророчествами:

Пророків, очевидно, намножилося стільки, що на другому зїзді пятдесятників у Кременці спеціяльно розглядалося питання про те, чи бувають істинні пророки, а якщо так, то в яких справах слід до них звертатися і що робити з пророками фальшивими: Вирішено, що можуть бути істинні пророки на основі Слова Божого, та тільки їх треба випробовувати. Тоді ж таки ухвалено не визнавати духовного рукоположення (тобто самопроголошення пресвітерами чи єпископами під дією Духа), а тільки природне, яке виконують інші пресвітери.

О взглядах на военную обязанность:

Отже, серед характерних особливостей радикального пятдесятництва можна назвати, по-перше, сильний соціяльний радикалізм. Передовсім ідеться про гостре поборювання військової служби, яку лодзький Союз ХВЄ не заперечував категорично й називав справою сумління кожного окремого віруючого. Подекуди, якщо вірити донесенням місцевих органів влади, мали місце навіть виступи проти податків, приватної власности тощо. По-друге, в радикальному пятдесятництві бачимо особливу рясноту дарів Святого Духа, починаючи від уздоровлювання хворих та виганяння бісів і закінчуючи держанням змій, велику кількість безконтрольних бродячих пророків із власними екстравагантними поглядами тощо. По-третє, народне пятидесятництво відзначалось гострим есхатологізмом, причому особливо популярна була ідея про те, що Церква Божа буде забрана (вознесеться) на небо напередодні пришестя Антихриста.

Харизматы - всего лишь повторение истории:

Нарешті, по-четверте, дуже типовою особливістю народного пятдесятництва було доведення до крайности екстатичного характеру пятдесятницького культу: на моліннях, наприклад, часто мали місце екзальтовані танці під вокальну музику (божественні вальси, божественні польки тощо), доречність яких обґрунтовували посиланням на приклад царя Давида (2 Цар. 6: 16-22).

Были и течения где брали православную обрядность:

Субсекти, течії та угруповання, що виникали на ґрунті народного пятдесятництва, здебільшого мали ефемерний характер і давно канули в Лету. Лише про деякі з них збереглися уривчасті згадки в архівних документах, тогочасній пресі тощо. Наприклад, дещо тривкіший характер мала секта карпівців у селах Лешнівка та Карасин Ковельського повіту. Заснував її певний Карпо Бабій, який спочатку належав до Союзу ХВЄ, а в 1932 р. порвав з ним і заснував власну течію, що на 1938 р. налічувала близько 150 чоловік. Особливістю карпівців було те, що вони не відкидали православної обрядовости й ходили на православні богослуження, а проте визнавали священство всіх вірних і після відправи в церкві влаштовували власні моління, де практикувалося хрещення Духом та говоріння незнайомими мовами. Станом на 1949 р. карпівців, за даними радянських органів, було ще близько 75 чоловік.

Ряса, танцы и немного обнаженки (кстати, в России было схожее движение):

Певного розголосу набула діяльність пятдесятницького ватажка Адріяна Бугая з с. Люхча Сарненського повіту, який казав, що в ньому перебуває дух Христовий, і вважав себе покликаним доповнити Євангелію. Бугай спорудив у Люхчі спеціяльний вівтар, на якому стояв хрест, зірка Давида й семисвічник. Під час богослужень він уживав православного облачення, а радіння з танцями, які він влаштовував із своїми послідовницями, дали привід для притягнення його до суду за звинуваченням у сексуальних оргіях. Матеріяли справи свідчать, що ці закиди були не зовсім справедливі, але все ж доводять, як далеко відходили, бувало, сектанти від норм традиційної доброзвичайности. Так само, скажімо, в с. Бронники та Лукарівка на Рівненщині пятдесятники, прозвані скакунами, під час екстатичних танців нерідко скидали з себе одежу, мотивуючи це тим, що як Адам і Єва до гріха не чули сорому, так і вони, відкуплені Христом, не мають чого соромитись.

- - - Добавлено - - -

Длятех, кто не хочет привязываться ко мне и моим цитатам - в первом сообщении я добавил ссылку. Повторю здесь Academia.edu

[igor_ua]

Не буду приводить детальную опись всех источников автора (но вижу, что работал очень серьезно), вот вкратце:

Єдиною сектою такого роду, що не тільки залишила по собі яскравий слід у вигляді історичних документів, а й дотривала до наших днів, був рух євангельських християн святих сіоніс- тів, відомих теж як мурашківці, що його заснував на почат- ку 30-х років ХХ ст. пятдесятницький пророк Іван Мурашко спільно із своєю духовною жінкою та пророчицею Ольгою Кирильчук. Про нього й піде мова на подальших сторінках.

Дане дослідження оперте на трьох основних типах джерел. По- перше, це урядові та церковні документи з державних і відомчих архівів; по-друге, доктринальні й інші тексти, що виникли в середовищі віруючих; по-третє, матеріяли усної історії, отримані в ході спілкування з віруючими-мурашківцями.

А теперь к самой теме книги. Интересно, что Мурашко признавал крещение Духом без знамения языков:

Передбачуваним результатом стало вилучення Мурашка з баптистської громади: И когда я получил крещение Духом, розповідає далі Мурашко, то меня баптисты исключили, а пятидесятники не приняли, ибо я согласно Писанию утверждаю, что крещение Духом может быть и без языков новых, а они утверждают, что крещения Духом без языков не может быть

Само говорение на иных языках он получил через год после переживания которое он описал так:

Это произошло следующим образом: перед Пасхой Христовой в субботу, после обеда, приготовляясь идти в собрание, я пре- клонил колена на молитву в квартире и благодарил за Его любовь, мир, радость и молил Господа, чтобы Он крестил меня Духом Святым обильно для Его работы и Его Славы. И в это время [...] я почувствовал сверхъестественную теплоту посещения и присутствия Божья. Я начал благодарить Господа за Его посещение. В это время почувствовал горячку в сердце (т. е. чудесно Господь осенил и согрел сердце Своею небес- ной Силой). Сотрясение в теле и сверхъестественное дыхание (происходившее не по моей воле, но по воле Божьей и от силы Его, ибо Бог есть живой, а потому и живые действия делает, когда вселяется в человека Св. Духом), которое продолжалось несколько минут. В этот момент [...] я остался крещен, запечатлен и исполнен Св. Духом, ибо в это время я не знал где нахожусь, на небе или на земле от присутствия Божья (т. е. был в обильной силе Св. Духа). Тогда я вспомнил Слова Христа: в тот день вы узнаете, что Я в вас и вы во Мне.

- - - Добавлено - - -

Вот это и стало первой особенностью его учения:

Надалі, вважаючи себе, як і пятдесятники, за християнина, відродженого з Духа, Мурашко все ж не переставатиме наполягати на тому, що хрещення духом і дар мов це два різні духовні благословення, що не конче мусять бути отримані одночасно. То була перша, сказати б, оригінальна доктрина, яку Іван Мурашко виробив і заходився стверджувати всупереч загалові: з одного боку, баптистам, а з другого, пятдесятникам.

[igor_ua]

Как бы то ни было, основная проповедь производилась среди баптистов:

Ясна річ, що Мурашко не сидів, склавши руки (хоч і втратив права, що належались євангельським християнам як толе- рованому віровизнанню), і далі пропагував головно серед євангельських християн та баптистів науку про хрещення Духом Святим.

Пропаганда ця йшла досить успішно. Як пригадував Микола Германович, тогочасний баптистський діяч із Пинська, сам Мурашко був добрим проповідником, мав величаву зовнішність, гучний поважний голос, владний свердлячий погляд, ба навіть володів гіпнозом. На Пинщині після семи його проповідей половина баптистів почала говорити іншими мовами й відпала в пятдесятництво. У той час Мурашко, поряд із Карпом Леоновичем, Антоном Пе-яновичем та Степаном Ярмолюком, був одним з найактивніших і найпопулярніших проповідників пятдесятництва на Поліссі. Як пише він сам у своєму життєписі, "Бог много народа призвал в покаяние через мою проповедь, и тысячи народа оставили грехи и получили крещение Духом и начали говорить языками новыми".

- - - Добавлено - - -

В среде умеренных пятидесятников как считалось, так и считается, что это было не чудо, а обман:

Навернувши на євангельську віру цілі громади, він призначав для них старших-пресвітерів, а сам як єпископ спра- вував загальний нагляд над їх діяльністю та координував місіо- нерську працю.47 В цей час Мурашко дедалі більше переконується в своїй винятковій, пророчій місії, а цьому, безперечно, сприяли ті численні чудеса, що супроводжували його діяльність.

Найбільше з них сталося 22 березня 1926 р., коли Мурашкові було послане тяжке випробування: зненацька, під час проповіді Бог замкнув йому вуста й Мурашко онімів. Він про- бував закінчити проповідь якимсь іншим способом, писав, показував на миґах, що йому віднялась мова. Люди обурилися й почали кричати, що він прикидається, що він ошуканець і насправжки просто не має що сказати. Проповідника мало не побили. Та в цю грізну хвилину Бог порятував Мурашка: його завели до хати, де вже рік у тяжкій недузі лежав один чо- ловік; він був висохлий і без сторонньої допомоги не міг навіть поворухнутися. Мурашко гаряче молився, і на очах юрби хворому стало ліпше. Тоді народ збагнув, що все це діється з Мурашком за благодаттю Божою, і заспокоївся.

- - - Добавлено - - -

Немота Мурашко длилась довольно долго:

Сам Мурашко був, однак, дуже стривожений, не знаючи, яке значення цієї німоти. Він занепав духом, бачачи, що справа Божа гине; гаряче молився, плакав. Пробував записувати свої проповіді, давав їх своїм помічникам, щоб ті читали людям, але з нього насміхалися, називали обманцем. Цілковита німота тривала три місяці, а тоді Мурашко мав обявлення, що зможе говорити кожного разу, коли треба буде проголошувати людям слово Боже. Так воно й сталося. Згодом, читаючи Писання, Мурашко зрозумів, що німота це знак його покликання до великих справ: Бог учинив із ним так само, як свого часу з пророком Єзекиїлом (Єз. 3: 26-27).50 Оце оніміння спершу цілковите, а згодом вибіркове триватиме загалом пять років і вісім місяців. Поза проповідями та співанням псалмів онімілий Мурашко в розмовах із людьми послугувався грифельною табличкою. Як описував сучасник, Мурашко ніколи ні з ким не хоче розмовляти, бо язик його, мовляв, «прилипає до гортанки». На запити відповідає, пишучи рисіком на табличці, яку все з собою носить. В разі потреби плює на табличку, стирає і пише далі.

Многие считали это обманом, что он говорит только на проповедях, а потом снова немой. Вот как описывается эта ситуация в следующем свидетельстве (или предании):

Епископ Мурашко, проповедник Мороз Максим из-под Ковеля и еще несколько пятидесятницких братьев шли лютой зимой вдоль по замерзшей речке в одну из общин. В пути шла оживленная беседа. Был сильный мороз, и епископ Мурашко время от времени снимал рукавицы из рук и писал свои ответы братьям. Проповедник Максим, смотря на брата Мурашко и видя, как он морозит руки, подумал: «И зачем ты, брат Иван, морозишь руки ведь ты можешь разговаривать, а не хочешь». И как только Максим так подумал, у него возникла надобность отстать от компании на пару минут, после чего стал догонять своих братьев. Но они оказа- лись уже далеко, и Максим решил крикнуть: «Погодите!» Но, увы, язык Мороза Максима перестал ему повиноваться, он стал нем. На него напал страх [...]. Тогда он подал знак епископу Мурашко и взял у него дощечку и грифель, снял рукавицы и написал: «Прости меня, брат Иван, я о тебе помыслил худое, я не верил, что ты нем, но вот и мне Бог закрыл уста». Прочитав эту откровенную исповедь, епископ Мурашко таким же обра- зом ответил: «Это все к лучшему», затем все преклонили колена на льду, помолились, и брату Максиму открылись уста // А. С. Василюк. Сионские чудеса, знамения и подвиги, с. 50-51.

[igor_ua]

Вот как сам Мурашко приводил доказательства своего избрания Богом (интересно, что не обошлось без ядовитых змей):

.

.. 2. Глаза закрывались Богом, и я по нескольку дней был с закрытыми глазами и не мог их открыть, а если открыть пальцами ресницы, то всё равно нельзя ничего видеть. И это было несколько дней, глаза закрыты, даже до 5 дней. А в последнее время я видел, как явно рука спустилась и тронула пальцами глаз, и глаза закрылись, и было через жену пророчество, что это знамя того, что всё, что Бог изрекает через пророчество, всё исполнит [...]. И такое знамение сопровождало некогда апостола Павла.

3. Слышал голос с неба, подобно трубе и грому говорил ко мне Бог, и я стоял в страхе. И такое знамение было пророку Моисею, когда открылся ему Бог.

4. Слышал пение ангелов, сперва во сне, а когда проснулся, то явно слышал пение, подобно детскому, и особо хор уми- лительный, и мелодия особо нежная и умилительная, что нет возможности рассказать. И это знамя, я знаю, что от Бога было пение. И когда Христос родился, то пастухи слышали пение ангелов.

5. Явное чудо доказательство: брал змею самую ядовитую в лесу и нес, чтобы показать другим. И это тоже написано, что знамя это, что змея не повредит истинно верующему.

6. И чудесно Духом крещен, ибо явно почувствовал силу Духа Святого в себе и заговорил духовными новыми языка- ми. И так написано. И так апостолы говорили новыми языками, когда получили Духа Святого.

[igor_ua]

Структурированные умеренные пятидесятники начали борьбу с учением Мурашко:

Щоб направити становище, викоренити те, що насадив був Мурашко, й мати свій вплив, у Ґданську були створені тримісячні курси, куди запрошували керівників громад і проповідників-пятдесятників. Невдовзі добре забезпечена фінансами ґданська місія зуміла перетягти на свій бік майже всіх пятдесятницьких пресвітерів, яких поставив був Мурашко, і вони, відбувши в Ґданську духовні курси, заходились поборювати свого колишнього єпископа.

В 1930 р. на Полісся, кажуть, приїжджав із Кременця відомий пятдесятницький проповідник Іван Герис, який теж гостро виступав проти Мурашка. Відтак Мурашкові впливи в пятдесятницьких громадах починають маліти. Фактично, ще в жовтні 1928 р. косівський староста сконстатував, що Мурашко, фанатик, який уважає себе за пророка і якого завзято поборюють різні секти [...], припинив геть усяку діяльність.

[igor_ua]

Важную роль, как понимаю, в последующих событиях сыграла его будущая жена.

Перш ніж Іван Мурашко остаточно вийде на арену історії як пророк і засновник нової віри, мусили відбутися ще деякі події, і розповідь про них слід починати, повернувшись на кілька років назад. Події ці повязані з особою Ольги Максимівни Кирильчук родом із с. Омеляна, що на Рівненщині, жінкою, якій судилося відіграти в історії нової віри роль, мабуть, не менш важливу, ніж роль самого Мурашка.

Она была замужем за пьяницей, и ходила к баптистам:

...Життя Ольги не було легке й проходило в сльозах ще й тому, що чоловік її був пияк, а її навернення на баптизм стало причиною озлоблення та побоїв з його боку. Через побої вона часто не ночувала дома, поневіряючись по сусідах.

Интересовалась диспутами между пятидесятниками и баптистами, и была охрещена Духом Святым:

Після молитовного зібрання, на якому стався черговий диспут з пятдесятниками, вона прийшла додому десь в обід і гаряче молилась Богові, щоб той показав їй, чия правда і в чому спасіння; в душі вона постановила, що не зведеться з колін, поки не дістане відповіді. І опівночі, після багатогодинної молитви, сталося чудо: вона була охрещена Духом Святим, дізнала великого натхнення, сповнилась любовю до Бога й почула голос: Молитву твою чую і сльози твої бачу, плакати більше не будеш. Амінь. Ольга вся заціпеніла від страху, який не вдовзі перейшов у стан захопленої містичної контемпляції.

Начались пророческие проявления:

Напередодні Різдва вона мала голос, який промовляв через неї, голос наказав закликати чотирьох свідків, і коли вони прийшли, то почули слова: Відніму в тебе твою жону і дам іншому. А потім: Матимеш сина, якого не годуватимеш. Провіщення щодо розлуки з чоловіком вона не прийняла, думала, що Бог її просто іспитує, і жила з чоловіком більш-менш мирно аж до кінця літа, до Успіння. І от у серпні 1930 р. Ольгу спіткало горе втонула в річці її 16-літня дочка. Кілька днів після цього, в пятницю перед Успінням, прибита смутком жінка мала обявлення: почувся голос, що опівночі проти вівторка вибухне пожежа, але всі мають лишитися вдома, стати в огні. Цим разом голос лунав не через її уста, а сам із себе в повітрі. А далі вже через Ольжині вуста було сказано незнайомою мовою: Арті ґур файсіт ґорші ауті ґроб ґрун хранті робі Амін. Її 13-річний син, теж охрещений Духом, витлумачив: Буде вогонь уночі проти вівторка, і всі повинні стати у вогні.

Ситуация с огнем была следующая - откуда-то взялся огонь (а она его ожидала), но она с детьми не вышла из дома, а продолжала молиться. Муж сбежал, а огонь до них не дошел и прекратился.

[igor_ua]

При этом существовала такая версия:

Із спогадів, які написала на схилку літ Параскева Вальковець (у заміжжі Шупеник), видно, що Ольга сама доклала рук до здійснення свого пророцтва. Вона описує пожежу так:

И так пришелец Параскева Артёмовна спокойно ожидала минуту смерти своей. Но смерти-то в самом дели то не было, ибо дом, горевши, не згорел весь, а тольки згорела крыша и потолок в одном мести прогорел, и окна и двери попрогоравали, а люди вси остались живы. Дом горел по присказани той же самой женщины, котора и была в огне, ибо ей было сказано Духом пророчим, чтоб она взяла огня и запалила свой дом, и она так зделала. Всё позамыкала на ноч и запалила свой дом. И как начал дом ясно гореть, то она тогда побудила детей и мужа, чтоб он втекал, ибо он там не нужен был. А она стала молица со своими сыновьями, также и пришелец вместе з ними стал молица. А муж помолился Оченаш и втёк з дому пруз окно, а жена его Ольга Кирильчук защепила окно и спокойно знов стала молица вмести зо всеми, ожидавши смерти своей. Но смерти то не было, потому что дом обгорел и сам почах, и затем скоро пришли суседи з дома Шумских, и стали тушить головешки, но не было чем, потому что з дому ничего не взяли, а там не было чем, потому что всё было замк нё ное. И суседов то так близко не было, ибо то были хутора. А на двори был колодязь, но не было ведра, тольки нашли один цебер и шапку железну немецку, и пошли до канавы и принесли воды и тою шапкою стали тушить те головешки, котори еще курили. А когда огонь потух, то молившись все сем душ вышли во двор, и пришедша душа стала скорбеть о том, что она осталась в живых, но слово было сказаное через женщину: Не бойтесь и не скорбейте, ибо жертва прийнята. Стоящи в огни были ничем не вредимы, даже дым, наполнивши дом, не вредил никому, и ребенок лежал в колыбели, и ему не было никакого вреда. Тольки кот был в доми, то он кричал разными голосами, ибо дыму был повен дом.67

У сионовцев была такая версия:

Згодом колишній сіоніст Тимофій Румак розповідатиме: Соседи рассказывали, что загорелся дом от помела, которое вместе с золой вынесли в кладовку (Б. Камейша. Розмова з Т. Румаком, 4 листопада 1966).

[igor_ua]

Обявлення через уста Ольги не припинялися, а, навпаки, набирали нових форм. Доти під час пророкування вона була притомна, чула й памятала потім усе, що говорив через неї голос, усвідомлювала, що з її уст виходять слова, яких вона не думає, чужі, не з її голови. То було, як вона казала, мале пророкування. А тепер поряд із малими вона мала й великі пророкування, під час яких вона була цілковито опанована Духом. Під час такого великого пророкування вона не знала, що з нею діється, лежала завмерла, без руху, нічого не чула й нічого потім не памятала. В обявленнях і далі звучали накази, які Ольга виконувала. З веління Божого вона відбувала численні пости: три пости по 40 днів, під час яких вона тільки раз на день, по заході сонця, їла хліб та пила воду; два пости по 20 днів; сім триденних постів з уживанням їжі раз на три дні і три семиденні пости з уживанням їжі на сьомий день.

А вот как произошел отказ от свинины:

На цьому етапі в обявленнях Ольги Кирильчук починають зявлятися виразні відсилання до Святого Письма, а також доктринальні моменти, зумовлені, в основному, буквалістичним трактуванням старозавітних морально-ритуальних приписів. Обявленнях наказувалося святкувати суботу, не їсти свинини та іншої нечистої їжі, чоловікам не голити бороду й таке інше.

Очевидно, ключову роль відігравала тут згадана вже Параскева, яка, трохи знаючи грамоти, читала неписьменній Ользі уступи з Писання: Тої ж зими ми прийняли суботу. Це вже був Сіон. Було воно ось як. Сиділи ми в хаті. Холодно. Я трохи могла читати, а Ольга Кирильчук була зовсім неграмотна. Я читала Біблію книгу Ісаї, главу 56, про євнухів. Ми розсудили, що треба додержувати суботи, не їсти свинини. Це вже була нова релігія. Ольга перестала їсти свинину, а я ще трохи їла, але потім і я перестала.

Потом последовал отказ от сексуальных отношений с мужем:

Ідеї щодо суботи й неспоживання свинини наразили Ольгу на ще більший гнів і ще лютіші нападки з боку чоловіка. А невдовзі Ольга й Михайло Кирильчуки розійшлись остаточно. Останньою краплею стало те, що після очищення в чудесному джерелі, десь через півроку після пожежі, Ольга дістала в обявленні наказ не мати більше з чоловіком тілесних зносин. Щоразу, коли він підходив до неї, брав за руку рука її повисала безвладно, була мов мертва. Сусіди радили, щоб він примусив Ольгу, крикнув на неї, присилував та коли він спробував так зробити, вона впала, як нежива, і пролежала так дві доби. Скінчилося тим, що чоловік прогнав Ольгу з дому сама Ольга й інші сіоністи стверджували, що він з нею розлучився.

Детей она оставила на других и пошла проповедовать старозаветные заповеди:

Разом з Параскевою як свідком усього, що сталося, вона мандрувала по волинських та поліських селах, від од-ної пятдесятницької громади до іншої, і своїми закликами додержувати старозавітних заповідей вносила велике замішання в пятдесятницьке середовище.

- - - Добавлено - - -

Поскольку она смущала народ, однажды одни верующие позвали Мурашко (который рядом проповедовал) чтобы тот рассудил, от Бога ли она пророчествует. Тот рассудил, что от Бога, а она (по рассказах) пророчествовала ему, и тот наконец начал говорить.

З того часу Ольга й Мурашко ходили вже разом, закликаючи народ додержувати заповідей Божих: святкувати два дні,суботу й неділю, не їсти нечистого, не пити й не курити, не голити бороди тощо.

- - - Добавлено - - -

А вот и свадьба (неофициальная, юридически не была оформлена):

Відтак десь на жнива, в селі Ольшанах, через уста Ольги був наказ велике пророкування, якого сама вона не па мя та ла, щоб Мурашко взяв її за жінку. Той не хотів, відмагався, бо ж досі не знав жінок, та й, зрештою, Ольга була розлучена й надто стара. Сама Ольга теж, як потім казатиме, була цьому не рада. Але від Бога було сказано: Або сповниш одкровення, або я тебе не потребую. І вони послухались. Духовний шлюб їм дав пресвітер ольшанської громади пятдесятників Яків Лемеза.73 Тоді-то, кажуть, Ольга прорекла, що відтепер Мурашко зватиметься не єпископом, а пророком Іллею, якого Бог обіцяв знову прислати на землю напередодні настання тисячолітнього Царства Христового

- - - Добавлено - - -

В 1932 году Ольга выдала следующее пророчество, и даже послали его руководителю Польши:

Суды Господни начались, и должны суды пройти по всему миру и всему народу [...]. Откроется скорбь великая [...], будут лежать трупы, как навоз, не будет кому хоронить, не будет кому оплакивать. Первое истребление будет мечем, второе истребление газом, третье истребление голодом, так что должны все впасть и не остаться. Всё истребится с лица земли: всё животное и все птицы, даже в море рыбы, по всему лицу земли заростут пущи, не будет дорог, не будет сильных городов, не будет поездов, не будет кораблей, и будут друг другом ценить, как драгоценностью [...]. Пришло время всему конец, должны будут все уничтожены, царь царем, войско войском, и пойдет на целый свет война

Но чтобы отстрочить наказание они сделали то, что получили в следующем откровении (тут уже мозг начнет закипать):

Було сказано також, яким чином це має бути зроблене: Мурашко повинен був зробити на тілі Ольги глибокі, до самої кістки, надрізи й зібрати кров, що спливатиме з ран. В обявленнях були докладні вказівки, скільки саме ран, у якому місці та якого розміру треба зробити. Цим наказом Бо- жим і Ольга, і Мурашко були, як самі казали, поставлені в безвихідь. Ольга зізнаватиметься, що якби одкровення йшло не через неї, якби воно було дане Мурашкові, то вона б навряд чи погодилася й навряд чи знайшла б у собі сили піти на це. Не знаходячи іншого виходу, не без тяжких вагань і великого душевного сумяття, Ольга і Мурашко постановили виконати волю Божу.

Процесс фиксировался на фотопленку. Подозреваю, что на фото в обложки книги (в первом сообщении) в бутылках именно кровь.

- - - Добавлено - - -

После череды некоторых событий Мурашко был осужден за эту "резанину":

В акті обвинувачення Івана Мурашка за ст. 236 § 1 КК Польщі, датованому 31 серпня 1933 р., читаємо: Прокуратура окружного суду в Рівному звинувачує жителя с. Розмірки Косівської волости й повіту в тому, що в період з грудня 1932 року, точніша дата невідома, до 6 травня 1933 року в с. Воскодави Тучинської волости Рівненського повіту він гострим знаряддям завдав Ользі Кирильчук 26 різаних ран, які через значну втрату крови спричинили розлад здо ровя терміном більш як 20 днів [...]. Операція відбулася за згодою постраждалої і в присутності членів секти. Допитаний як підозрюваний І. Мурашко визнав свою вину та пояснив, що діяв під натхненням, виконуючи доручену йому від Бога місію.

- - - Добавлено - - -

Мурашко пророчествовал руководителю Польши и обещал все блага, если примет их как пророков:

Мурашко старався донести чи не до всіх інстанцій польської влади із самим маршалом Пілсудським включно. Останньому Мурашко провіщав, що от сего дня будет тебе успех на всю жизнь твою, и лета твои продолжатся до тех пор, пока очи твои не увидят Исуса, вознесенного с неба на землю [...]. Поручит тебе Исус все народы всей земли, и все царства присоединить, чтобы ты ими управлял, треба тільки закликати до себе до Варшави пророків Божих і вчинити, як вони скажуть (только так не призывай, ибо не поедут, только призови под конвоем, под полицией, ибо за нами враг так ходит, как ходил за Марией, как бы погубить из лица земли).

Якщо ж Пілсудський не прислухається до цих слів, то застерігав Бог через Матір Сіону благословение от тебя отниму, и не только от тебя, но и от всего народа твоего, а народ твой часть истреблю, а часть рассею на три цари, и Польшу твою разорят три цари. Згодом, коли Мурашко й Ольга вже відїжджатимуть із Польщі, яка так і не прийме сіонську віру та закон, Бог, як розповідають сучасні сіоністи, обя вить польським правителям, що Польща буде роздавлена двома стінами й для вас же стане тюрмою.У вересні 1939-го, переконані сіоністи, це пророцтво справдилося.

По факту тут козырь в руках сионистов - таки сбылось.

[igor_ua]

Вот как Мурашко учил дискутировать с православными своих учеников и апостолов. Кстати, интересная тактика:

Как, батюшка, докажете, что вы поставлены учить народа о Боге? Если он ответит, что их апостольская церковь, и на нас было возложение рук, которое от времен апостольских, то спросить: возложение рук было святыми на святых или грешниками на грешников? А когда он ответит: святыми на святых, то спросить: а вы, батюшка, святой или грешник? А если он скажет, что грешник, то сказать: какая польза, что грешник на грешника возлагает руки? Поэтому теперь Бог по- ставил Илью пророка, слушайте его и выполняйте заповеди, и тогда будете оставлены Богом учить народ и будете достой- ны быть в царстве Христа. Священники, не так жизнь ведете! Если священник курит, водку пьет и ругается и сердится, то как он осмелится брать чашу крови Христовой?124

- - - Добавлено - - -

А вот его описание духовной дискуссии (типа как теперь на форумах спорят):

Однажды в местечке Коссове собралось 12 священников и их учитель профессор на диспут духовный со мной перед народом и думали, что меня победят. Но когда им во время диспута был задан такой вопрос: Чему желаете кланяться: временному или вечному? И что считаете за святыню: временное или вечное? И был ответ с их стороны, что только вечному желают кланяться и только вечное считают за святыню. Тогда я спросил: покажите мне вечного креста и вечную икону, и я буду кланяться. И были побеждены, и не могли больше вести диспут, а подняли шум и свалили меня с ног в церкви. Но полиция запретила им и отняла меня и вывела из церкви.

- - - Добавлено - - -

Его и одноверцев неоднократно избивали. В то время были популярные социалистические веяния, но он их не принимал:

До Радянського Союзу й тамтешнього ладу Мурашко на відміну від великої частини поліщуків не мав ніяких симпатій, вважаючи СРСР за безбожних ніневітян і сарану, про яку мовиться в Одкр. 9:3.131.

Москву он считал "лігвом дракона" (даже не знаю как точно перевести, пусть будет - лежбищем дракона).

[АлександрСлепов]

Москву он считал "лігвом дракона" (даже не знаю как точно перевести, пусть будет - лежбищем дракона).

Логово дракона,волка,зверя,у медведя уже берЛОГа, у лисы нора).