"Зеленский не сбежал! И этим уже он заслуживает уважения!!! Другие на его месте сбежали бы!"
Предполагать за других - это неблагоразумное дело. Другие могут быть разные. Кто-то может быть и сбежал бы, а кто-то и не сбежал бы.
Но с чего Зеленскому было убегать? Ему ничего не угрожало. Он что, собирался защищать Украину, чтобы россияне хотели его за то наказать? Вся деятельность его говорит об обратном, что Зеленский не собирался защищать Украину. Стремящиеся защищать свою страну не разминируют границы, не отводят войска от границы, не расформировывают воинские подразделения, не сокращают финансирование армии, не сворачивают военную промышленность и ракетостроение. Не ругаются с союзниками, не обвиняют их в том, что это они хотят столкнуть лбами Украину с РФ. Лично я доверяю разведке союзников. Если они были уверены, что Украина падет за 2-3 дня в случае полномасштабного вторжения, то значит у них были на то основания так считать. Просто они не учли, что кроме Зеленского в Украине есть еще украинский народ. Они видели, что Зеленский не собирался защищать Украину, а все готовил к капитуляции. И наверняка они что-то знают про аманские тайные договоренности, после которых россияне ехали на Киев с парадками для парада на Хрещатике. Скорее всего, все было оговорено с Зеленским. Он сдает Украину, а его потом назначают гауляйтером в Украинском регионе в составе РФ. За что его преследовать россиянам? Да ему "героя россии" еще могли дать за то, как он все подготовил для россиян. Даже асфальт новый для них положил. Старался, как мог. Ну а то, что россияне не смогли взять Украину за 2-3 дня, так то уже не его вина. Он со своей стороны сделал все необходимое. Чего ему убегать? А хотели бы россияне его убить, так в 2022 году они могли это сделать Кинжалами. У нас тогда еще не было Пэтриота. Но ни единого прилета ракет в район Банковой не было. Потому все эти возгласы, какой Зеленский герой, Боневтик, это для наивных бабушек. Втикаты ему не было необходимости. И если он действительно работает на кремль (чего я не утверждаю, а пока лишь допускаю), то он не мог сбежать, не доведя дело до конца. И если он "крот", то он может на словах позволять себе любую риторику против РФ и путина. "Кротам" это можно и полезно делать. Штирлиц и зиговал, и пил с немцами за общую победу, и мог клясться в верности Гитлеру и нацизму. Шпионам-разведчикам-диверсантам-кротам предписано так себя вести, входить в роль. А для актера Зеленского сыграть очередную роль - раз плюнуть.
Подчеркиваю, именно деятельность Зеленского до полномасштабного вторжения россиян дает все основания считать, что защищать страну от агрессора он не планировал. Все факты говорят именно об этом. Ну а если кто сделал для себя идола с Вовки Боневтика, то его личное дело. Для меня он не герой.

👧Він підкреслив, що ці антикорупційні інституції мають залишатися незалежними, оскільки відіграють ключову роль у реформах та боротьбі з корупцією.
👧Також у ЄС наголосили: для євроінтеграції Україна має зміцнити спроможність протидіяти корупції й гарантувати інституційну стійкість.
Раніше підтримку також висловили посли G7.
‐-----
Ну все, здравствуй Україна Януковича. Антимайданівці в ексригіонали, під керівництвом ляльок Бєні "сдєлалі" українців в котрий раз...
➤ 24 лютого — це не початок війни. Це провал церемонії капітуляції
Вже понад три роки нам нав’язують формулу: «початок широкомасштабного вторгнення».
Але це — спотворена формула, зручна для тих, хто хоче приховати правду. Вона не відповідає дійсності.
Насправді 24 лютого — це не початок.
Це фінал.
Це зірвана спецоперація, що мала завершитись без бою.
Це був не день наступу, а день передачі.
Урочистої, без опору, за протоколом:
Путін — сюди, Україна — туди.
Все було підготовлено:
– влада — мовчазна,
– структури — паралізовані,
– народ — дезорієнтований,
– столиця — не озброєна.
Москва не йшла завойовувати Україну. Вона йшла прийняти те, що вже було підписано мовчки.
➤ Малоросія: не ідея, а інструкція
Ми жили в ілюзії, що маємо державу. А нам готували інше — нову форму. Малоросію.
Не як перспективу, а як інструкцію:
– під контролем СБУ,
– під «гнучким» президентом,
– під безструктурним Кабміном,
– під парасолькою «технократів без голосу».
Не треба було ламати Україну.
Її просто мали перейменувати — і продовжити керувати в іншому форматі. Росіяни йшли в Київ не на штурм, а на інсталяцію нової реальності.
Парадною колоною.
У святковій формі.
З пальним лише до Банкової.
➤ А влада? Влада чекала.
Не було:
– мобілізації,
– евакуації,
– інструкцій для населення,
– оголошення воєнного стану до останнього вечора.
Було:
– мовчання,
– спостереження,
– очікування.
Очікування чого?
Передачі.
Передачі країни.
Через «зовнішній шок», через «кризу», через «втрату управління», через нову форму «порятунку».
Зеленський, як телевізійна фігура, не був суб’єктом.
Він був частиною сценарію.
Його емоція — страх.
Його стан — параліч.
Його влада — у телефонах Банкової.
Він не командував державою.
Він готувався погодитись.
І все пішло не за планом. Один компонент зламався.
Народ.
Розвідка РФ не врахувала, що Україна — ще не повністю розчинена.
Що вона жива.
Що є ті, хто не чекає наказу.
Хто не зрадив.
Хто вийшов з автоматом — без бронежилета, без зв’язку, без гарантій.
Сценарій капітуляції зірвав не уряд, не президент, не Генштаб.
Його зірвав народ.
Не за планом Кремля — але й не за планом Банкової.
Війна почалась не 24-го. Вона почалась тоді, коли парадна колона зупинилась.
У перші години не було війни — була тільки тиша й розгубленість.
Росіяни їхали на готову адміністрацію.
Вони везли форму для параду.
У Києві мали підписати, обійнятись, пообіцяти — і роз’їхатись.
Але коли вони побачили, що ніхто не здається, що ніхто не виходить із білим прапором, що народ почав спротив — без держави, — вони почали справжню війну.
Війна не була їхнім планом. Війна була їхньою поразкою.
➤ Історія, яку хочуть стерти — сценарій, який реалізується знову
Нам хочуть нав’язати наратив героїчної влади, яка нібито повела країну в бій.
Але правда в іншому:
– Ніхто не поніс відповідальності за провал готовності.
– Жоден міністр не був відсторонений, лише перетасований.
– Жодна посадова особа не пояснила, чому 23 лютого все було «під контролем».
Бо як тільки ми вголос скажемо, що влада була готова до здачі, а не до бою — розвалиться вся фальшива вертикаль героїзму.
Сьогодні цей сценарій реалізується тихо.
Під виглядом:
– «єдності» без виборів,
– «стабільності» без підзвітності,
– «мобілізації» без демократії.
Малоросія, яку не вдалося запровадити парадом, запроваджують зараз — через закони, через силовиків, через розпуск антикорупційних структур, через вертикаль.
І ті, хто мав зустрічати Путіна на Хрещатику, сьогодні — розставляють людей у прокураторі, силових органах, уряді, парламенті, комітетах. Якщо ми знову не зірвемо цей сценарій — нас не потрібно буде окуповувати.
Ми самі станемо їхнім проектом.
➤ 24 лютого — це день, коли народ не дозволив зрадити
Ми не дозволили. Але ті, хто готував капітуляцію — залишились.
Вони не програли.
Вони просто переодягнулись.
Сьогодні Московія будує заводи, контрактує станки, компоненти для довгої, виснажливої війни. Але це тільки один фронт.
Другий — це внутрішнє розкладання України. Їм не вдається взяти нас зброєю — тому вони розраховують, що ми самі підпишемо капітуляцію.
На новому Стамбулі. В обмін на «мир». У форматі «васала». З повним демонтажем української державності й ідентичності.
Битва не завершена. Вона — не про територію. Вона — про Республіку.
Справжня війна — це за форму нашої держави.
За здатність народу бути джерелом влади.
За вибори.
За підзвітність.
За самостійне майбутнє.
За право не здатись.
Бо територія без свободи — це концтабір.
Прапор без вибору — це вивіска.
А Республіка — це коли народ вирішує, а не здається.
Владислав Смірнов
Це книга відомого американського журналіста Франкліна Фоера про всі виклики, з якими стикнувся президент Байден під час свого управління цією наддержавою.
В останніх 5-6 розділах книги йдеться про російський напад на Україну. З цієї книжки - а пан журналіст був допущений до штабу прийняття рішень у Вашингтоні, і це дуже видно у цьому тексті - ми дізнаємося багато цікавих новин.
Найбільше мене тут зачепило, що американська розвідка перехопила не просто відеозйомки російської техніки, яка концентрувалася перед вторгненням навколо України.
А ВОНИ ПЕРЕХОПИЛИ РОСІЙСЬКИЙ ПЛАН ВТОРГНЕННЯ.
Які частини, по яким дорогам, у якій кількості, з якої години, в який пункт будуть рухатися…
І цей план на початку листопада в Київ привіз директор ЦРУ пан Бернс.
Головне, на що він вказував, це ключова точка, куди ітимуть росіяни: ГОСТОМЕЛЬ.
- Гостомель! - декілька разів повторює він нашому президенту та людям, які сиділи з української частини переговорів.
- Гостомель, вони йдуть в Гостомель, це афганський варіант!
Це той афганський варіант, коли радянський спецназ захопив аеропорт в Кабулі, потім весь Кабул, президентський палац, знищив президента, посадив свою маріонетку і почав контролювати увесь Афганістан.
Це саме, через декілька днів, Зеленському казав держсекретар США, а потім, у телефонній розмові, і президент США:
- Київ, вони йдуть на Київ! Гостомель, Гостомель!
І в цій книжці, після цього всього, є слова автора:
- Яке ж було здивування політиків, розвідників і військових США, коли після цієї розмови з Гостомель вивели спеціально створену для його оборони бригаду, оснащену американськими стінгерами - спеціально для захисту цієї території. Бригаду звідти вивели і перекинули на схід України…
(с) Юрій Луценко