Християнські вірші українською мовою.

[Галина Левицкая]

Кінець і... початок

Оце й усе! Кінець всьому сьогодні!
Я в розпачі, неначе у безодні...
Душа не може болю пережити,
Не можу більше вірити й любити...
І вороття, здається, вже нема...
Враз голосочок рідний: Мамо! Ма...!
Рука дитяча притулилась тихо
І відступає невідступне лихо,
Хоч ще нестерпно боляче і важко
І серце бється ніби в клітці пташка
І сльози ще не можу зупинити...
Не хочеться?!
Ні! Я вже хочу жити!
І знову вчитись, вірити й любити,
Прощати й зло добром благословити,
Хоч ще душа в неспокої болить..
Бо так нам Бог велить!
І гріє душу істина оця,
Струмочком в серці оживає мрія:
Так хочеться, щоб не було кінця,
А був початок і жила Надія!


Галина Левицька,1995р.

[Галина Левицкая]

Дорога

Стоїть мале дитятко на порозі...
Зробило перший несміливий крок!
О, Господи! Обережи в дорозі
Від злих очей і заздрісних думок!

Ми виростаєм, серце у тривозі...
Як віднайти у світ незнаний шлях?
О, Господи, обережи в дорозі,
Допоможи здолати відчай, страх!

Схиляюсь край дороги у знемозі,
Бо сили вже, здається, на межі...
О, Господи, обережи в дорозі
Й додому повернутись поможи!

Ми стоїмо на вічності порозі,
В тисячоліття робим перший крок!
О, Господи! Обережи в дорозі
Й навчи торкатись серцем до зірок!

Галина Левицька 2000 р.

[Галина Левицкая]

Моя молитва

О, Господи! Помилуй і прости!
Моє дитя маленьке захисти!
І виведи його у світ широкий,
І покажи йому Свої дороги,
Щоб вибрав він відкритою душею
Дорогу, що колись назве своєю...

О, Господи! Помилуй і прости!
Дітей моїх від лиха захисти,
Щоб добрі зерна в душах проросли,
І щоб серця черствими не були...

О, Господи! Помилуй і прости!
Кохання від неправди захисти.
Дай почерпнути сили і надії,
Любовю щоб світились наші мрії...

О, Господи! Помилуй і прости!
Від відчаю, зневіри захисти.
Навчи з терпінням шлях свій вибирати,
В житті лише на Тебе покладатись.
Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили кесаревий розтин, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками рук немає; спробувала ворухнути ногами ніг немає; спробувала відкрити очі лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій Потім почула голоси:
--Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
--Хлопчик, хороший, здоровий!
--Скільки в неї вдома?
-- Шестеро
--Це сьомий. Восьмого не буде

Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя, давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
13 квітня, 2001 р.