Катехизис Евангельско-Экуменического Христианского Сообщества (проект)

[Гориэк]

Разделы будут выкладываться по мере их принятия Инквизиционным отделом Постоянного Освященного Синода ЕЭХС.

[Гориэк]

ПРОЛОГ

«Тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три - а найбільша між ними любов» (1Кор. 13:12-13)

І. Передання віри - міссія та життя Христової Церкви

1 Бог, нескінчечно Досконалий і Блаженний Сам у Собі, задумом чистої Своєї благості й вільною Своєю волею створив світ, щоб він став причетним Його блаженного життя, і поставив у ньому людину за подобою Своєю, щоб спрямовував до Нього дороги свої та все створіння. Для цього, коли настала повнота часу, послав Він Сина Свого як Відкупителя і Спасителя світу. У Ньому і через Нього Бог усиновляє людей у Святому Дусі, робить їх багатьох, розпорошенних гріхом та незнанням, членами єдиного Тіла Його й спадкоємцями Його життя вічного.

2 Церква Бога Живого, Його народ, в особі апостолів та інших свідків Христового воскресіння отримала Велике доручення для всіх поколінь: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мт. 28:19-20). Отриманий від апостолів скарб Доброї Новини віддано зберігався їхніми наступниками, знову актуалізуючись від покоління до покоління у навчанні нових послідовників, розкриття їм віри, що любов’ю чинна (Гал. 5:6), заради життя нею в братерському спілкуванні, молитві та Євхаристії (Дії 2:42) на шляху невпинного обоження власного життя та всього світу.

3 Серед інших аспектів пастирської місії Церкви катехизація – сукупність зусиль та заходів у «робленні учнями» навернених, введення їх в усю повноту християнського життя – завжди займала особливе місце, оскільки передує їм і закладає для них основу. Це твердження справедливе не лише з позиції катехуменів, але й з погляду цілої Церкви, яка отримує зріст з приєднанням та зрощенням нових членів. Актуалізуючи в катехезі апостольську місію проповіді світу та його навернення, Церква пізнає й переживає власну ідентичність у спадкоємстві прийнятої та переданої віри, так само і в акті навчання, що стає однією з запору її єдності в умовах видимого розділення. Тому протягом історії Церкви хрещальне визнання віри неофітами завжди ставало основою загальноцерковних формул віри, а катехизаційні бесіди – основою «символьних документів» (віросповідань).

II. Мета й призначення цього Катехизму

4 Цей Катехизм має на меті подати органічний і синтетичний виклад найважливішого й фундаментального змісту традиційного загальнохристиянського віровчення в питаннях віри і моралі на підставі Святого Письма та Церковного Передання, які виражають «віру, раз дану святим» (Юда 3).

5 Цей Катехизм орієнтований на викладі доктрини заради поглибленню знань про віру з кінцевою метою її дозрівання, закорінення в житті та поширення у свідченні як здійснення апостолату народу Божого.

6 Головним призначенням цього Катехизму є служити посібником для тих, хто відповідальний за катехизацію, насамперед для єпископів, покликаних правдиво навчати слову Істини (2Тим. 2:15). Через них він звернений до авторів катехизмів, до пресвітерів, катехизаторів та самих катехуменів. Він може служити також корисним матеріалом для читання усім християнам, перш за все заради перевірки власної віри вірою Церкви.

7 Разом з тим, становлячи систематичне викладення віри церковних спільнот, що складають Євангельсько-екуменічну Християнську Спільноту, цей Катехизм покликаний додатково виконувати функцію практичного віровизнання ЄЕХС, окреслюючи рамкові доктрини, які розділяють усі її члени і мають розділяти ті, хто бажає приєднатися.

8 Через свій універсальний та типовий характер цей Катехизм не намагається здійснити адаптацію викладу і катехитичних методів, які стають необхідними через відмінності в культурі, віці, ступені духовної зрілості, соціальних і церковних ситуацій тих, до кого звернена катехизація. Ці необхідні пристосування мають знаходити місце у відповідних практичних катехизмах і ще більше – в практиці катехизаторів та тих, хто навчає вірних.

9 Набраний курсивом текст наприкінці окремих статей цього Катехизму містить відомості історичного чи апологетичного змісту, або належить до категорії додаткових пояснень віровчення, або викладає богословські думки, що не носять доктринального характеру.

III. Структура цього Катехизму

10 План цього Катехизму зумовлений насамперед практичним завданням катехизації, яка включає дохрещальну (що поділяється в свою чергу на Перше оголошення та введення до Просвічення з переданням Символу віри), Тайновведення охрещених та післяхрещальну, присвячену життю в вірі. Ці три органічні частини, відповідно великій традиції створення катехизмів, отримали назви за трьома богословськими чеснотами – вірою, надією та любов’ю.

Частина перша: Про віру

11 Віра є необхідною умовою та засобом наближення до Бога (Євр. 11:26), а її визнання – невід’ємною складовою святого Хрещення (1Пет. 3:21, Рим. 10:9).

Тому Розділ I,Вірую, матеріал якого відповідає введенню до Першого оголошення (спрямованого на розкриття в житті катехумена живої віри та щирого каяття), викладає спочатку, у чому полягає Об'явлення, через яке Бог звертається до людини і віддає Себе їй, і в чому полягає віра, якою людина відповідає Богові на його Об’явлення. Далі розглядається Святе Письмо (основний матеріал цього етапу оголошення) як фіксація віри Церкви та одночасно її джерело.

Розділ II, Символ віри, який у традиційних 12 підрозділах-членах (не лише символічно за числом апостолів, а насамперед прагматично - шість тижнів до Просвічення з двома катехизаційними бесідами на кожному), викладає коротко суть дарів Божої розбудови, спасіння в Ісусі Христі та освячення в Святому Дусі, про які охрещуваний благає своїм віровизнанням, та есхатологічну надію, підставою якою є віра (Євр. 11:1).

Частина друга: Про надію

12 Друга частина Катехизму відповідає Октаві Тайновведення одразу після Святого Просвічення. Згідно з цим вона складається з восьми підрозділів - щоденних бесід, які розкривають новоохрещеним сутність християнської надії, прориву в цьому житті до життя майбутнього віку, що його здійснює Бог Своєю благодаттю.

Перший розділ, Молитва, розглядає сутність молитви та значення її в житті вірних, тлумачить Молитву Господню («Отче наш») і коротко торкається богослужіння як спільної (посиленої) молитви народу Божого. Протягом наступних шістьох днів розглядаються церковні Таїнства, згруповані в два розділи - Тайни відновлення й Тайни посвячення. Нарешті останній розділ, Євхаристія, присвячений Тайні Таїн, в якій Церква знаходить і відкриває себе, і яка, завершуючи інші Таїнства, сама знаходить завершення в християнській любові - повсякденному освяченні життя.

Частина третя: Про любов

13 Третя частина Катехизму відовідає післяхрещальної катехизації вірних, присвяченій блаженству (обоженню, досягненню Богоподоби) як кінцевій меті людини, створеної на образ Божий, шляхам, що ведуть до нього, та служінню загального священства народа Божого в Його любові.

Розділ I, Найвища заповідь Закону, поділяється на два підрозділи відповідно двом аспектам єдиної заповіді, що їх акцентував Христос Спаситель (Мк. 12:29-31): Любов до Бога з викладенням заповідей першої Мойсеєвої скрижалі (Вих. 20:2-11) як її деталізації, та Любов до ближнього, присвячений заповідям другої скрижалі (Вих. 20:12-17). Розділ II, Заповідь благодаті: Любов Христова, розглядає Заповіді блаженства (Мт. 5:3-12) як введення до досконалої любові.