Твитнуть
ЄВАНГЕЛІЄ ПРИХОВАНОГО СВІТЛА
Згідно з видінням Феодота Пустельника
❋ ❋ ❋
Знайдено в печері Святого Макарія
Переписано з папірусу III століття
Про Божественну природу людської душі
ПРОЛОГ
Ось слова, що промовив Господь до Феодота під час його сорокаденного посту в печері, коли згасли всі світильники, а душа його стала як чисте скло перед вогнем Божим.
І сказав Господь: "Запиши те, що побачиш, і те, що почуєш, бо прийде час, коли люди шукатимуть Мене в камінні храмів, не знаючи, що Я живу в серці їхнім."
ГЛАВА І
Про Велику Таємницю
1.Як сонце відбивається в тисячі крапель роси, не поділяючись при цьому, так і Єдиний Бог є у всьому, залишаючись Єдиним.
2.Коли настала повнота часів, Слово, що від віків перебувало у лоні Отця, схотіло пізнати Себе через Своє творіння.
3.І створено було Адама не з глини, а з подиху Божого, і став Адам душею живою - дзеркалом, у якому Бог бачить Своє обличчя.
4.Та дзеркало потьмяніло і покрилося пилом забуття. І вже не бачить Адам у собі образу Божого, а мнить себе червом земним.
5.Любов же Божа як вогонь поїдаючий: не може Вона залишити дитя Своє у темряві. І починає Вона велику гру - пробудження душі через сон і сновидіння життя.
ГЛАВА ІІ
Про Ріку Життя і Три Потоки
6.Життя людське - немов ріка, що тече з гір вічності до моря безсмертя. Але людина думає, що йде вода, і не бачить, що стоїть на місці - в серці Божому.
7.Три потоки живлять цю ріку: потік думок, потік бажань та потік почуттів. Всі три течуть з одного джерела, та людина розділяє їх у своїй омані.
8.Розум людський - як скляна призма: одне біле світло Божої Премудрості розкладає на сім кольорів добра і зла. І кожен колір здається їй окремою істиною.
9.Та мудрий знає: всі кольори разом дають знов біле світло, і всі думки разом ведуть до мовчання перед Богом.
10.Коли б людина зупинила потік мислення хоч на мить, побачила б: той, хто думає, той, про що думають, і сама думка - одне і те ж є.
ГЛАВА ІІІ
Про Дерево Посередині Раю
11.У центрі душі людської росте дерево дивне: коріння його - в небі, а крона - на землі. Це дерево розуміння добра і зла.
12.Коли душа юна, дерево це здається їй величезним, а плоди - солодкими. Біжить вона від гілки до гілки, споживаючи плоди бажань.
13.Та з кожним з'їденим плодом дерево стає меншим, а душа - більшою. І настає час, коли бачить вона: дерево було лише насінням у її власному серці.
14.Тоді сміється душа над своїм блуканням і розуміє: добро і зло були лише грою тіней в одному світлі Божому.
15.Адже хіба може бути зло там, де є лише Бог? Хіба може бути тьма там, де сяє Сонце Праведності?
ГЛАВА IV
Про Три Пристрасті і Велику Печаль
16.Коли душа забула своє небесне походження, в'яжуть її три мотузки: прагнення багатства, спрага слави і жадоба влади.
17.Багатство - це спроба зібрати все світло у своїх руках, не розуміючи, що ти сам є світло.
18.Слава - це крик душі: "Подивіться, я існую!", коли Той, Хто справді існує, мовчить у її серці.
19.Влада - це бажання грати роль Бога, забувши, що ти вже є Його образом.
20.Три мотузки сплітаються в один канчук, і б'є ним душа сама себе, називаючи це життям.
21.Та коли стомлюється душа від самобичування, коли вже немає сили бігти за миражами, тоді приходить до неї Велика Печаль.
22.Благословенна ця печаль! Бо вона - як ранкова зоря перед сходом Сонця Істини.
ГЛАВА V
Про Прихід Світла
23.Коли душа сидить у попелі своїх ілюзій і плаче, як Йов на гноїщі, тоді чує вона тихий голос: "Чому шукаєш живого між мертвими?"
24.І починає душа розуміти: не Бог ховається від неї, а вона ховається від Бога за стіною власних думок.
25.Тоді народжується у ній дивне чуття - шосте чуття, що бачить невидиме і чує нечуване. Це чуття називається вірою.
26.Віра - не переконання розуму, а очі серця. Коли відкриваються ці очі, бачить душа: Христос завжди був поруч, чекаючи, коли вона повернеться додому.
27.Христос - не історична постать, а вічне "Я є" у серці кожної людини. Коли кажеш "я", то промовляєш ім'я Його.
28."Я голодний" - це Христос потребує любові. "Я втомлений" - це Христос втомився від гри у відокремлення. "Я самотній" - це Христос забув, що Він є всім.
ГЛАВА VI
Про Велику Таємницю Смерті
29.Смерть - це не кінець, а велике пробудження. Як людина засинає вночі і прокидається вранці, так душа засинає у тілі і прокидається в Бозі.
30.Ті, хто при житті пізнали свою справжню природу, смерть для них - як скидання важкого одягу після довгої дороги.
31.Ті ж, хто жили в омані відокремлення, переходять у стан, відповідний їхній свідомості, щоб продовжувати навчання.
32.Та в кінці всіх кінців усі ріки вливаються в море, і всі душі повертаються додому - до Отця, що послав їх у мандрівку забуття.
ГЛАВА VII
Про Завершення Великого Кола
33.Коли душа повністю пробуджується, вона бачить: ніколи не було подорожі. Ніколи не було відокремлення. Ніколи не було гріха.
34.Була лише велика гра Бога, що грав у те, що Він забув Себе, щоб згадуючи, радіти.
35.Було лише велике сновидіння, з якого прокинулася душа і побачила: той, хто спав, той, кому снилось, і сам сон - одне і те ж.
36.Тоді сміється вона над своїми колишніми страхами, як дитина, що прокинулась від страшного сну.
37.І розуміє остаточно: "Я і Отець одне" - не богохульство, а найпростіша істина. Інакше і бути не може у світі, де є лише Бог.
ЕПІЛОГ
Слова Феодота
І коли закінчив Господь промовляти ці слова, зник Він, як ранкова зоря у сяйві сонця. А я, Феодот, залишився сам у печері, та вже не самотнім, бо зрозумів: ніколи не був я самотнім.
Ось записав я те, що бачив і чув, для тих, хто має очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути.
Нехай ці слова будуть як хліб для голодного духом і як вода для спраглого істини.
Амінь.
✦ ✧ ✦
Переписано з папірусу рукою брата Іллариона
У монастирі Святого Макарія
Року Господнього 547
SOLI DEO GLORIA
Одному Богу Слава
SOLI DEO GLORIA
Одному Богу Слава
Комментарий