ЧТО ТАКОЕ ЛЮБОВЬ?

[Вениамин Зорин]

Ви кажете про дар віри від Бога?

Так.
Я вважаю що віра - це Божий дар, який ми можемо
(маємо право) як прийняти - так і відкинути.

[Воздух]

Так.
Я вважаю що віра - це Божий дар, який ми можемо
(маємо право) як прийняти - так і відкинути.

Погоджуюсь з вами, а можна ще запитання: чи кожному дається дар віри від Бога?

[Вениамин Зорин]

чи кожному дається дар віри від Бога?

Якщо говорити в широкому сенсі,
то все що ми маємо (все що навколо нас) - це дар Божий.
Це величезний, нічим не залужений нами Його аванс,
тобто практичний вияв Його віри в нас
(в те, що ми зможемо стати людьми).

О покаянии. Митрополит Антоний Сурожский

Але у вузькому сенсі
віра людини здебільшого виникає
не після прочитання якихось книжок
або безпосереднього контакту із Святим Духом,
а після спілкування з людиною (християнином),
яка своїм життям, своїм прикладом, своєю поведінкою
справляє на нас незабутнє враження.

І в цьому сенсі
такий дар віри пропонується нам прийняти
не особисто від Бога, а через людину-посередника,
якою для апостолів був Христос,
для їх послідовників були апостоли,..
і так далі, далі - аж до кожного із нас.

Власне, для цього і існує Церква
(це одне з її основних завдань).

Электронная библиотека
"Митрополит Сурожский Антоний"
Избранные творения.


"Мне помнится, как мой духовный отец как-то мне сказал:
никто не может отказаться от земного и взойти в вечную жизнь,
если он не увидит в глазах или на лице хоть одного человека
сияние вечной жизни...

Если мы не встретили ни одного человека, из которого хоть брезжит свет вечности, наша вера еще очень слаба. Это может быть легковерие, это может быть желание держаться хоть за что-то, но это не та творческая и преображающая вера, которую мы видим в апостолах и в первом поколении христиан. Поэтому первое, что случается, это встреча с живой верой живого человека, из которого сияет свет вечности, из которого идет слово, несущее в себе силу рождать в нас или, вернее, возбуждать, пробуждать ту вечную жизнь, которая заложена в нас Богом еще при нашем сотворении. Мы можем поверить человеку и можем поверить Христу только тогда, когда мы можем сказать: то, что ты говоришь, звучит истиной и охватывает меня радостью и раскрывается передо мной как красота... Еще Платон говорил, что красота это убедительная сила истины. И мы можем принять веру, которая нам передается другим человеком, лишь постольку, поскольку отзываемся на нее внутренним ответом. Это может случиться через чтение Евангелия, это может случиться через встречу с человеком, который нам являет сияние вечной жизни, но это должно стать личным опытом. Пока вера не является хотя в какой-то мере личным опытом, она является только одним из возможных мировоззрений, но спасительной, решающей для жизни силы она еще не имеет."


Митрополит Сурожский Антоний.
ВОПРОШАНИЕ И СОМНЕНИЕ

[Воздух]

Якщо говорити в широкому сенсі,
то все що ми маємо (все щр навколо нас) - це дар Божий.
Це величезний, нічим не залужений нами Його аванс,
тобто практичний вияв Його віри в нас
(в те, що ми зможемо стати людьми).
О покаянии. Митрополит Антоний Сурожский

Звертаємося до слова Бога:
"8 Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,
9 а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,
10 а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.
11 А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче. (1-е до коринтян 12:8-11)".
Тож дар віри від Бога надається не всім людям, але ті хто не отримав дар віри може отримати, як мінімум, дар різних мов.

[Вениамин Зорин]

дар віри від Бога
надається не всім людям

Я розумію це трошки інакше.

Я вважаю що передумовою виникнення віри
являється жертва (яка Богом вже принесена),
а от розповсюдження (поширення) цієї віри
залежить вже лише від Церкви (від нас з вами,
від того наскільки якісно ми робимо цю роботу):

Так жертва Сына
произвела в апостолах веру,
которая стала причиной их смирения с волей Божьей о них,
с которым они всем (включительно с жизнью) пожертвовали,
ради нашего с вами спасения;


так жертва мужа
произведёт в жене веру,
которая станет причиной её смирения,
с которым она всем пожертвует ради детей,


так эта её жертва
произведёт в детях доверие к своей матери,
которое станет причиной их смирения с её волей
(которая ни в чём не противоречит воле мужа и Бога),
а это их смирение в свою очередь сделает возможной
их будущую жертвенность...


Так распространяется в мире любовь
(так в нашу жизнь приходит Бог).


Огонь, вода, медные трубы -
Рецепт семейного счастья
(Вениамин Зорин) / Проза.ру

--------------------------------------

Войти в текст Библии
(Вениамин Зорин)
Проза.ру




--------------------------

https://www.evangelie.eu/forum/blogs...blog13632.html

Тож якщо ця найбільша в світі жертва Богом вже принесена,
то не відгукнутись на це довірою до такого Жертводавця
можуть тільки вщент зіпсовані, абсолютно безнадійні люди,
але такі (безнадійні) мабуть не народжуються на цей світ,
оскільки всемогутній Бог бажає, щоб усі люди спаслися:

https://bible.by/utt/61/2/#4

Отже, якщо для виникнення віри в Нього
Небесний Наречений (Син Божий Христос)
мав всім пожертвувати заради нашого з вами спасіння
- і Він це вже зробив,

то для поширення цієї віри
цим же Його шляхом має піти і Його Наречена (Матір-Церква),
яка своїм жертовним служінням людям має здобути їхню довіру,
з якою вони разом вирушать вузьким шляхом до тісних воріт Раю:

https://bible.by/verse-ua/40/7/14/

Таким чином я вважаю що затримка з поширенням віри
можлива лише через небажання частини віруючих
приносити угодні Богу жертви:

https://bible.by/verse-ua/45/2/26/

...

Як на мене, то кінець світу
можливий лише з двох причин:

1) Церква виконала свою місію
(донесла євангеліє до кожного,
і всі змогли зробити свій вибір);

2) залишок Церкви не виконав своєї місії:
богоугодні жертви вже не приносяться,
і через це віри практично немає.
Тобто "сіль перестала бути солоною",
і через це рятувати світ від загнивання
більше вже немає чим - і нема кому:
Матвія,5:13 ......Луки,14:34-35

"Однак, як прийде Людський Син,
то чи знайде Він віру на землі? "

Луки, 18:8

......................

Не знаю, не знаю...

Це дуже складна для мене тема
(я її ще глибоко не досліджував),
тому всі ці висновки дуже попередні
(все це лише мої роздуми і здогадки).

[Воздух]

Як на мене, то кінець світу
можливий лише з двох причин:

1) Церква виконала свою місію
(донесла євангеліє до кожного,
і всі змогли зробити свій вибір);

2) залишок Церкви не виконав своєї місії:
богоугодні жертви не приносяться,
і через це віри практично немає
(тобто "сіль перестала бути солоною"
і через це рятувати світ від загнивання
більше вже нема кому:
Матвія,5:13 ..Луки,14:34-35 )

А тепер читаємо Об'явлення 14:6-13 і розуміємо що рятувати грішників наприкінці буде не Церква Христова, а Анголи. Досі не розумію що то за люди які не скористаються останнім шансом.