Твитнуть
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
Позивач: Релігійна громада Церква Ісуса Христа
«Вогонь пробудження», Код ЄДРПОУ 19146338. 49000, м. Дніпропетровськ, пров. Аптекарський, буд. 6-Б; тел. 778-00-10, 778-28-45.
Відповідач 1: Щекатуров Ян Миколайович,
49000, м. Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, б. 12, кв. 2, тел. 8-067-566.90.04, місце роботи: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 29, оф. 28, тел. 33-73-08.
Відповідач 2: Газета «Днепр вечерний», 49051,
м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7 тел. 27-08-83, 34-59-71
Відповідач 3: Чебаненко Валерій Іванович, м. Кілія Одеської області, вул. Київська, 74
Ціна позову: 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
УТОЧНЕНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
про захист репутації юридичної особи,
про спростування недостовірної інформації,
опублікованої у ЗМІ, та про відшкодування
завданої цим моральної шкоди
16 листопада 2005 року у № 174 (11239) Газети «Днепр вечерний» на стор. 5 була опублікована стаття авторів Дмитра Гранова та Яна Щекатурова «МАЛЕНЬКИЕ РАБЬІ АПТЕКАРСКОГО ПЕРЕУЛКА».
В цій статті її автори безсоромно перекручують факти діяльності нашої Релігійної громади, змішуючи їх при цьому з власними літературними вигадками, в яких вони змальовують штучний драматичний сюжет, прочитують думки персонажів та завдяки різним засобам літературно-публіцистичної драматизації створюють вкрай негативне і абсолютно викривлене враження про нашу Церкву.
По-перше, вказана стаття містить недостовірні, брехливі дані про діяльність нашої Церкви.
Отак, у статті цілковито брехливо зображена благодійна діяльність нашої Церкви по відношенню до безпритульних дітей та підлітків, яких служителі Церкви разом з працівниками та волонтерами Благодійного фонду «З любов'ю до людей» знаходили на вокзалі та у каналізаційних люках, щоб потім влаштувати їх до лікарень і дитячих притулків, знайти їх близьких і передати дітей їм або до кримінальної міліції у справах неповнолітніх.
У тексті статті вказується, що нібито наша Церква (в особі пастора Максимова) «...зксплуатирует их на строительньїх работах...». Це є відвертою брехнею. Брехливість цього твердження підтверджується відповіддю прокуратури м. Дніпропетровська від 09.03.06 р. № 862/06, де в передостанньому абзаці зазначається: «В ході перевірок фактів, що дають підстави для звернення до суду із заявою про припинення діяльності релігійної організації з підстав, передбачених ст.16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також фактів експлуатації дітей не встановлено, у зв'язку з чим підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається».
По-друге, стаття за своїм змістом в цілому та за окремими висловами і вираженнями є дуже образливою для нашої Церкви.
Отак, на самому початку статті її автори глибоко ображають релігійні почуття віруючих нашої релігійної громади. Вони з безсоромним глумом порівнюють релігійне натхнення віруючих під час богослужіння із зубним болем та психічними наслідками нюхання клею. У тексті статті це виражається наступним чином:
«...Вначале было смешно смотреть на взрослых дядей и тетей, которые ведут себя, как дети. Но потом почему-то стало страшновато. Валерка удивленно наблюдал за стоявшим в их ряду мужчиной: он, подняв руки и запрокинув голову, морща лицо, как от зубной боли, вздрагивал всем телом. Валерке он напомнил Серого, когда тот, нанюхавшись клея, начинал "прикалываться"...»
Треба зауважити, що наведений уривок за своїм характером є художньо-публіцистичним вимислом. Тут авторами статті викладаються думки (зовнішньо невисловлені зауваження) вигаданого персонажу, «Валерки». Але далі за змістом статті наводяться деякі факти з реального життя та цитати з офіційних документів. Відтак реальність змішується з вимислом, що створює великий дезінформуючий вплив на уяву читачів і сприйняття ними змісту статті та викладеної в ній інформації. Це є одним із засобів маніпулювання свідомістю людини.
Також вкрай образливими є висловлення, якими автори статті намагаються охарактеризувати благодійну діяльність Церкви щодо безпритульних дітей. Отак, в тексті статті міститься твердження, що нібито наша Церква (в особі пастора Максимова) «...использует их в воскресных служениях, вышибая слезу и дополнительные пожертвования у прихожан...».
Вищезазначені твердження авторів статті є образою і наклепом щодо нашої Церкви, а сама стаття в цілому спрямована на дискредитацію нашої Церкви в очах громадськості.
Публікація зазначеної статті завдала великої шкоди репутації нашої Церкви. Через неї керівництво і служителі Церкви змушені були напротязі кількох місяців після опублікування статті виправдовуватися та давати пояснення з цього приводу перед віруючими та іншими особами, зокрема посадовцями органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ, організацій, з якими Церква має ділові контакти з приводу здійснення благодійної діяльності та релігійно-духовного просвітництва.
У більшості віруючих нашої Церкви публікація цієї брехливої статті викликала великий душевний і моральний смуток, а також стала підставою для виникнення внутрішньоцерковного конфлікту, внаслідок якого деякі віруючі перестали відвідувати Церкву.
Крім того, Ян Миколайович Щекатуров (відповідач 1), який є головою громадської організації Дніпропетровський міський Центр допомоги жертвам деструктивних культів «Діалог» (м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського 29, оф. 28, тел. 33-73-08), неодноразово використовавув і продовжує використовувати вищезазначену статтю для дискредитації нашої Церкви в очах органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Він прикладає копії цієї статті в якості додатка до своїх скарг проти нашої Церкви, посилається на цю статтю у своїх публічних виступах на телебаченні. Все це створює значний негативний вплив на ставлення до нашої Церкви з боку відповідних посадовців та громадськості.
Згідно з вимогами статті 44 Закону України «Про інформацію» учасники інформаційних відносин зобов'язані:
- забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених
статтею 5 цього Закону (до яких зокрема належать об'єктивність, вірогідність, повнота і
точність інформації);
- компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про інформацію» порушення законодавства
України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні зокрема у вчиненні таких порушень, як:
- надання інформації, що не відповідає дійсності;
- поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність
особи.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакції несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації. Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації зокрема є
порушення, передбачені статтею 47 Закону України «Про інформацію». За ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про інформацію» у випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів зокрема може належати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода зокрема полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи.
Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі ч. 2 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.ст. 44, 47, 49 Закону України «Про інформацію», ст. 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст. 8, 16, 23, 91, 277 Цивільного кодексу України ПРОСИМО СУД:
1. Визнати такими, що містять недостовірну інформацію та принижують ділову
репутацію Релігійної громади Церква Ісуса Христа «Вогонь пробудження», наступні дані,
викладені в статті Д.Гранова та Я.Щекатурова «МАЛЕНЬКИЕ РАБЬІ АПТЕКАРСКОГО
ПЕРЕУЛКА», опублікованій у газеті «Днепр вечерний» (№ 174 от 16 ноября 2005 г.):
- назву статті «МАЛЕНЬКИЕ РАБЬІ АПТЕКАРСКОГО ПЕРЕУЛКА»;
- звинувачення в заявленні претензій на приміщення під приводом організації
реабілітаційного центру, в експлуатації безпритульних дітей та у їх використанні для
вишибання сльози і додаткових пожертв у прочан;
- інформацію про те, що молодший пастор Церкви Микола розповідав, що когось з
безпритульних підлітків «опустили».
2. Визнати викладені у вигляді вигаданих авторами статті думок персонажа на ім'я
Валерка порівняння почуттів людини під час богослужіння в Церкві «Вогонь
пробудження» із зубним болем та «прикалыванием» від нюхання клею такими, що є
недостовірними, принижують ділову репутацію Релігійної громади Церква Ісуса Христа
«Вогонь пробудження» та ображають релігійні почуття віруючих-членів Церкви «Вогонь
пробудження».
3. Зобов'язати відповідачів за власний кошт опублікувати спростування
вищезазначеної інформації негайно в запланованому найближчому випуску Газети
«Днепр вечерний» після набрання рішенням суду чинності.
4. Стягнути на користь Релігійної громади Церква Ісуса Христа «Вогонь
пробудження» (Ідентифікаційний код юридичної особи 19146338) з відповідача
Чебаненко Валерія Івановича компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000
грн (п'ять тисяч гривень).
Відповідно до вимог ст. 197, п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України просимо суд здійснювати повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ДОДАТКИ:
1. Копії позовної заяви відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі.
16 квітня 2007 р.
Пастор Релігійної громади Ісуса Христа «Вогонь пробудження К.М.Максимов
Позивач: Релігійна громада Церква Ісуса Христа
«Вогонь пробудження», Код ЄДРПОУ 19146338. 49000, м. Дніпропетровськ, пров. Аптекарський, буд. 6-Б; тел. 778-00-10, 778-28-45.
Відповідач 1: Щекатуров Ян Миколайович,
49000, м. Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, б. 12, кв. 2, тел. 8-067-566.90.04, місце роботи: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 29, оф. 28, тел. 33-73-08.
Відповідач 2: Газета «Днепр вечерний», 49051,
м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7 тел. 27-08-83, 34-59-71
Відповідач 3: Чебаненко Валерій Іванович, м. Кілія Одеської області, вул. Київська, 74
Ціна позову: 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
УТОЧНЕНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
про захист репутації юридичної особи,
про спростування недостовірної інформації,
опублікованої у ЗМІ, та про відшкодування
завданої цим моральної шкоди
16 листопада 2005 року у № 174 (11239) Газети «Днепр вечерний» на стор. 5 була опублікована стаття авторів Дмитра Гранова та Яна Щекатурова «МАЛЕНЬКИЕ РАБЬІ АПТЕКАРСКОГО ПЕРЕУЛКА».
В цій статті її автори безсоромно перекручують факти діяльності нашої Релігійної громади, змішуючи їх при цьому з власними літературними вигадками, в яких вони змальовують штучний драматичний сюжет, прочитують думки персонажів та завдяки різним засобам літературно-публіцистичної драматизації створюють вкрай негативне і абсолютно викривлене враження про нашу Церкву.
По-перше, вказана стаття містить недостовірні, брехливі дані про діяльність нашої Церкви.
Отак, у статті цілковито брехливо зображена благодійна діяльність нашої Церкви по відношенню до безпритульних дітей та підлітків, яких служителі Церкви разом з працівниками та волонтерами Благодійного фонду «З любов'ю до людей» знаходили на вокзалі та у каналізаційних люках, щоб потім влаштувати їх до лікарень і дитячих притулків, знайти їх близьких і передати дітей їм або до кримінальної міліції у справах неповнолітніх.
У тексті статті вказується, що нібито наша Церква (в особі пастора Максимова) «...зксплуатирует их на строительньїх работах...». Це є відвертою брехнею. Брехливість цього твердження підтверджується відповіддю прокуратури м. Дніпропетровська від 09.03.06 р. № 862/06, де в передостанньому абзаці зазначається: «В ході перевірок фактів, що дають підстави для звернення до суду із заявою про припинення діяльності релігійної організації з підстав, передбачених ст.16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також фактів експлуатації дітей не встановлено, у зв'язку з чим підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається».
По-друге, стаття за своїм змістом в цілому та за окремими висловами і вираженнями є дуже образливою для нашої Церкви.
Отак, на самому початку статті її автори глибоко ображають релігійні почуття віруючих нашої релігійної громади. Вони з безсоромним глумом порівнюють релігійне натхнення віруючих під час богослужіння із зубним болем та психічними наслідками нюхання клею. У тексті статті це виражається наступним чином:
«...Вначале было смешно смотреть на взрослых дядей и тетей, которые ведут себя, как дети. Но потом почему-то стало страшновато. Валерка удивленно наблюдал за стоявшим в их ряду мужчиной: он, подняв руки и запрокинув голову, морща лицо, как от зубной боли, вздрагивал всем телом. Валерке он напомнил Серого, когда тот, нанюхавшись клея, начинал "прикалываться"...»
Треба зауважити, що наведений уривок за своїм характером є художньо-публіцистичним вимислом. Тут авторами статті викладаються думки (зовнішньо невисловлені зауваження) вигаданого персонажу, «Валерки». Але далі за змістом статті наводяться деякі факти з реального життя та цитати з офіційних документів. Відтак реальність змішується з вимислом, що створює великий дезінформуючий вплив на уяву читачів і сприйняття ними змісту статті та викладеної в ній інформації. Це є одним із засобів маніпулювання свідомістю людини.
Також вкрай образливими є висловлення, якими автори статті намагаються охарактеризувати благодійну діяльність Церкви щодо безпритульних дітей. Отак, в тексті статті міститься твердження, що нібито наша Церква (в особі пастора Максимова) «...использует их в воскресных служениях, вышибая слезу и дополнительные пожертвования у прихожан...».
Вищезазначені твердження авторів статті є образою і наклепом щодо нашої Церкви, а сама стаття в цілому спрямована на дискредитацію нашої Церкви в очах громадськості.
Публікація зазначеної статті завдала великої шкоди репутації нашої Церкви. Через неї керівництво і служителі Церкви змушені були напротязі кількох місяців після опублікування статті виправдовуватися та давати пояснення з цього приводу перед віруючими та іншими особами, зокрема посадовцями органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ, організацій, з якими Церква має ділові контакти з приводу здійснення благодійної діяльності та релігійно-духовного просвітництва.
У більшості віруючих нашої Церкви публікація цієї брехливої статті викликала великий душевний і моральний смуток, а також стала підставою для виникнення внутрішньоцерковного конфлікту, внаслідок якого деякі віруючі перестали відвідувати Церкву.
Крім того, Ян Миколайович Щекатуров (відповідач 1), який є головою громадської організації Дніпропетровський міський Центр допомоги жертвам деструктивних культів «Діалог» (м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського 29, оф. 28, тел. 33-73-08), неодноразово використовавув і продовжує використовувати вищезазначену статтю для дискредитації нашої Церкви в очах органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Він прикладає копії цієї статті в якості додатка до своїх скарг проти нашої Церкви, посилається на цю статтю у своїх публічних виступах на телебаченні. Все це створює значний негативний вплив на ставлення до нашої Церкви з боку відповідних посадовців та громадськості.
Згідно з вимогами статті 44 Закону України «Про інформацію» учасники інформаційних відносин зобов'язані:
- забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених
статтею 5 цього Закону (до яких зокрема належать об'єктивність, вірогідність, повнота і
точність інформації);
- компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про інформацію» порушення законодавства
України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні зокрема у вчиненні таких порушень, як:
- надання інформації, що не відповідає дійсності;
- поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність
особи.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакції несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації. Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації зокрема є
порушення, передбачені статтею 47 Закону України «Про інформацію». За ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про інформацію» у випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів зокрема може належати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода зокрема полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи.
Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі ч. 2 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.ст. 44, 47, 49 Закону України «Про інформацію», ст. 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст. 8, 16, 23, 91, 277 Цивільного кодексу України ПРОСИМО СУД:
1. Визнати такими, що містять недостовірну інформацію та принижують ділову
репутацію Релігійної громади Церква Ісуса Христа «Вогонь пробудження», наступні дані,
викладені в статті Д.Гранова та Я.Щекатурова «МАЛЕНЬКИЕ РАБЬІ АПТЕКАРСКОГО
ПЕРЕУЛКА», опублікованій у газеті «Днепр вечерний» (№ 174 от 16 ноября 2005 г.):
- назву статті «МАЛЕНЬКИЕ РАБЬІ АПТЕКАРСКОГО ПЕРЕУЛКА»;
- звинувачення в заявленні претензій на приміщення під приводом організації
реабілітаційного центру, в експлуатації безпритульних дітей та у їх використанні для
вишибання сльози і додаткових пожертв у прочан;
- інформацію про те, що молодший пастор Церкви Микола розповідав, що когось з
безпритульних підлітків «опустили».
2. Визнати викладені у вигляді вигаданих авторами статті думок персонажа на ім'я
Валерка порівняння почуттів людини під час богослужіння в Церкві «Вогонь
пробудження» із зубним болем та «прикалыванием» від нюхання клею такими, що є
недостовірними, принижують ділову репутацію Релігійної громади Церква Ісуса Христа
«Вогонь пробудження» та ображають релігійні почуття віруючих-членів Церкви «Вогонь
пробудження».
3. Зобов'язати відповідачів за власний кошт опублікувати спростування
вищезазначеної інформації негайно в запланованому найближчому випуску Газети
«Днепр вечерний» після набрання рішенням суду чинності.
4. Стягнути на користь Релігійної громади Церква Ісуса Христа «Вогонь
пробудження» (Ідентифікаційний код юридичної особи 19146338) з відповідача
Чебаненко Валерія Івановича компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000
грн (п'ять тисяч гривень).
Відповідно до вимог ст. 197, п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України просимо суд здійснювати повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ДОДАТКИ:
1. Копії позовної заяви відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі.
16 квітня 2007 р.
Пастор Релігійної громади Ісуса Христа «Вогонь пробудження К.М.Максимов
Комментарий