Немного об украинском "радикальном пятидесятничестве":
У "радикалов" возникли проблемы с пророчествами:
О взглядах на военную обязанность:
Харизматы - всего лишь повторение истории:
Были и течения где брали православную обрядность:
Ряса, танцы и немного обнаженки (кстати, в России было схожее движение):
- - - Добавлено - - -
Длятех, кто не хочет привязываться ко мне и моим цитатам - в первом сообщении я добавил ссылку. Повторю здесь Academia.edu
Позицію влади можна краще зрозуміти у світлі того факту, що в 1920-1930-х роках на Поліссі ширилася своєрідна занархізована відміна радикального пятдесятництва, яке можна було б назвати пятдесятництвом народним на противагу поміркованому, ортодоксальному пятдесятництву, що його репрезентував лодзький Союз громад ХВЄ так само як, скажімо, в США існує, з одного боку, відносно респектабельне пятдесятництво, представлене Божими зібраннями й Церквою Божою, а з іншого різного роду екстравагантні snake-handling sects тощо. Як зазначатиме після війни баптистський проповідник Микола Германович, виділились одразу два напрямки пятдесятництва поміркований і крайній. Поміркований мало чим відрізнявся від баптистів (тільки хрещенням із знаменням інших мов). А крайній відрізнявся і від поміркованого, і від баптистів.
Пророків, очевидно, намножилося стільки, що на другому зїзді пятдесятників у Кременці спеціяльно розглядалося питання про те, чи бувають істинні пророки, а якщо так, то в яких справах слід до них звертатися і що робити з пророками фальшивими: Вирішено, що можуть бути істинні пророки на основі Слова Божого, та тільки їх треба випробовувати. Тоді ж таки ухвалено не визнавати духовного рукоположення (тобто самопроголошення пресвітерами чи єпископами під дією Духа), а тільки природне, яке виконують інші пресвітери.
Отже, серед характерних особливостей радикального пятдесятництва можна назвати, по-перше, сильний соціяльний радикалізм. Передовсім ідеться про гостре поборювання військової служби, яку лодзький Союз ХВЄ не заперечував категорично й називав справою сумління кожного окремого віруючого. Подекуди, якщо вірити донесенням місцевих органів влади, мали місце навіть виступи проти податків, приватної власности тощо. По-друге, в радикальному пятдесятництві бачимо особливу рясноту дарів Святого Духа, починаючи від уздоровлювання хворих та виганяння бісів і закінчуючи держанням змій, велику кількість безконтрольних бродячих пророків із власними екстравагантними поглядами тощо. По-третє, народне пятидесятництво відзначалось гострим есхатологізмом, причому особливо популярна була ідея про те, що Церква Божа буде забрана (вознесеться) на небо напередодні пришестя Антихриста.
Нарешті, по-четверте, дуже типовою особливістю народного пятдесятництва було доведення до крайности екстатичного характеру пятдесятницького культу: на моліннях, наприклад, часто мали місце екзальтовані танці під вокальну музику (божественні вальси, божественні польки тощо), доречність яких обґрунтовували посиланням на приклад царя Давида (2 Цар. 6: 16-22).
Субсекти, течії та угруповання, що виникали на ґрунті народного пятдесятництва, здебільшого мали ефемерний характер і давно канули в Лету. Лише про деякі з них збереглися уривчасті згадки в архівних документах, тогочасній пресі тощо. Наприклад, дещо тривкіший характер мала секта карпівців у селах Лешнівка та Карасин Ковельського повіту. Заснував її певний Карпо Бабій, який спочатку належав до Союзу ХВЄ, а в 1932 р. порвав з ним і заснував власну течію, що на 1938 р. налічувала близько 150 чоловік. Особливістю карпівців було те, що вони не відкидали православної обрядовости й ходили на православні богослуження, а проте визнавали священство всіх вірних і після відправи в церкві влаштовували власні моління, де практикувалося хрещення Духом та говоріння незнайомими мовами. Станом на 1949 р. карпівців, за даними радянських органів, було ще близько 75 чоловік.
Певного розголосу набула діяльність пятдесятницького ватажка Адріяна Бугая з с. Люхча Сарненського повіту, який казав, що в ньому перебуває дух Христовий, і вважав себе покликаним доповнити Євангелію. Бугай спорудив у Люхчі спеціяльний вівтар, на якому стояв хрест, зірка Давида й семисвічник. Під час богослужень він уживав православного облачення, а радіння з танцями, які він влаштовував із своїми послідовницями, дали привід для притягнення його до суду за звинуваченням у сексуальних оргіях. Матеріяли справи свідчать, що ці закиди були не зовсім справедливі, але все ж доводять, як далеко відходили, бувало, сектанти від норм традиційної доброзвичайности. Так само, скажімо, в с. Бронники та Лукарівка на Рівненщині пятдесятники, прозвані скакунами, під час екстатичних танців нерідко скидали з себе одежу, мотивуючи це тим, що як Адам і Єва до гріха не чули сорому, так і вони, відкуплені Христом, не мають чого соромитись.
Длятех, кто не хочет привязываться ко мне и моим цитатам - в первом сообщении я добавил ссылку. Повторю здесь Academia.edu