Твитнуть
Київ і кияни
Москаль хотів тебе поставить на коліна
Хотів зробити кріпаком своїм той кат.
Як кістка в глотці - йому вільна Україна
Все мріяв провести у Києві парад.
І був вже близько. Відстань пострілів з гармати
Лунали вибухи в столиці руйнівні
Били й ракети. Вій сирен не давав спати
Нова реальність. Ми опинились на війні.
Чутки пішли, бої за місто не минучі.
Кільце над Києвом стискалось день від дня.
Бої в Гостомелі. І ворог уже в Бучі.
І пре зухвало, наче та Орда, русня.
Тож, залишатись мали ті, хто був готовий
Від окупантів своє місто боронить.
І вже не важно, ти цивільний, чи військовий,
За дім свій ворога не грішно навіть вбить.
Поки ще виїзд був на Захід України.
Забиті потяги вивозили людей.
А відчайдушні намагались на машині
По трасі вивезти сім'ю, спасти дітей.
Але заправки всі пусті. Куди доїдеш?
Без палива автівки вздовж доріг стоять.
Кидали все. Дітей заради як не кинеш?
Те все залізо. Життя треба рятувать.
Безлюдний Київ. Виїхала більшість.
Громадський транспорт майже не ходив
Автобус на годину. дуже мала кількість.
Трамвай, тролейбус їздить зовсім припинив.
Пусті дороги. Люди йшли там пішки.
І зупинялись підвести, хто на авто.
Грошей не брали. Казали: "Брати грішно!
В суровий час... коли ми всі одно..."
І волонтерили тоді за свій рахунок.
Допомагали до вокзалу відвести.
І турбувались не за свій лише там шлунок.
Бажали хрест не тільки свій нести...
Киян та меньшісь, що залишилась весною,
Наче добрішою, сердечною була...
Об'єднані бідою і війною...
Любов до ближнього на жертовність звала...
Але вже влітку, коли загроза відступила,
І повертатись в місто стали втікачі...
Байдужість Київ знову захопила,
Боги вернулись. На дорогах лихачі...
2025.03.14
