Мемуари для нащадків
8. Про звірства росіян

Сьогодні, 12 квітня 2023 року, я прокинувся зрання, щоб йти на роботу. За звичаєм заглянув у Інтернет, щоб проглянути останні новини, які могли відбутися за ніч. Наткнувся на піст одніє відомої людини в Українї, яка написала про відео, яке не буде виставляти. Але повідомив цей блогер, що відео є у Телеграмі. На тому відео російські військові відрізають голову українському полоненому, ще живому... Я одразу знайшов це відео та закачав собі на комп'ютер, для нащадків, для історії... Жорстоке відео. По голосу російськомовного українського полоненого було чутно, що то була молода людина, десь за 20 років. Він благав не вбивати, кричав що йому боляче... Але кати з насолодою його катували... А потім виклали це відео в Інтернет...

Я можу зрозуміти те, що росіяни живуть в такому інформаційному полі, в якому їм показують українців їх особистими ворогами... Вони дивилися весь час на події в Україні через свою пропаганду, яка їм все доносила під тим кутом, який треба було правлячому кремлівському режиму. І я навіть можу допустити думку, що вони щиро вірують, що являються "богоносним народом", який бореться з цілим сатанинським світом. Таке зомбування можливе. Але якщо ти прийшов убивати українців на українській землі, то навіщо ти знущаєшся, а не просто вбиваєш? Звідки ця насолода від того, що ти заставляєш людину так страждати? І ти віриш при цьому, що з тобою Бог?

Наскільки я пам'ятаю, читаючи труди тих, кого чтуть як святих у РПЦ, то вони навчали, якщо доведеться кому воювати, то на полі бою треба бути смілив, як лев. Але над полоненими не знущатися, пораненим надати медичну допомогу, а потім розділити з ним свою воду та їжу. Так навчали ті, кого навіть РПЦ визнає за святих. Але те, що коїть російська армія в України, важко виправдати навіть тим, що то вони жили в такому інформаційному полі. Це звірі, а не люди...

І це вже не перше відео садизму, яке з зухвалістю викладають російські військові. Були і кастрування полонених. Пам'ятаю відео з Сирії, яке також виклали російскі спецпризнеченці, де вони катують полоненого, а потім ще розчлінюють його...

Що вражає? Керівництво Кремля ніяк не реагує на такі злочинні дії своєї армії. Це нормально. РПЦ та інші релігійні організації РФ також мовчать, і не засуджують таке поводження з полоненими людьми.

Те, що коять росіяни з українськими полоненими, вже зприймається як звичне явище. Але ж вони так знущаються на тільки з військовими полоненими. На окупованих ними територіях вони гвалтують жінок та дітей. Інколи навіть на очах дітей гвалтують їх мам, а на очах мам гвалтують їх дітей...

Те, що виявляють на звільнених від російських окупантіа територіях, наводить жах. Катівні, звірські вбиті люди, у яких зав'язані руки за спинами, і застріляні у голову...

Якби мені хтось сказав ще до 2014 року, що росіяни на таке здатні, я не повірив би. Так, я багато чув про Голодомор, слухав сповіді людей, які пережили той жах. Але сам собі я тоді завжди казав: "Ну то було колись. Зараз вже таке неможливо. Інші люди живуть у Росії..." Я дуже довго перебував у світі ілюзій...

Коли весною 2014 року почалася анексія Криму, я ще деякий час спілкувався у соцмережі "Однокласники.ру" з росіянами, з якими ми служили разом ще у радянській армії, в ГСВГ. І там я зустрів свого командира, який був тоді ще молодим лейтенантом, після випуску з військового училища, замполіт роти в піхотному полку. Я його поважав на службі як добру людину. Ми з ним потоваришували (ще до подій 2014 року), спілкувалися по Скайпу і як старі знайомі і тепер друзі перейшли на "ти". Він вже в той час вийшов на пенсію і був майором у відставці. Ну і коли почалась анексія Криму, а також розгорнулися бойові дії на частині територій Луганської та Донецької області, де в той час з'явилося багато росіян, під командуванням Гіркіна-Стрєлкова, я запитав у свого друга майора з Росії: "А якщо завтра оголосять війну і тебе призовуть до твоєї армії, а мене до моєї, скажи, ти зможеш у мене вистрілити?" А потім, що б ще пом'якшити його серце, першим відповів за себе на своє ж питання: "Знаєш, а я не зможу нажати на курок, побачивши тебе. Ти ж мені як брат!" Я був наівним. Я думав, що він відповість мені приблизно також. Я ще мав ілюзії, вважаючи, що то просто керівництво країни у росіян погане, а самі росіяни не хочуть з нами воювати. Я, нерозумний, сподівався, що своїм братським відношенням до друга зачеплю його серце і він відповість мені те, що я так бажав від нього почути... Але він відповів мені чесно і прямо: "Якщо буде наказ, то застрелю і тебе! Я - солдат! Я давав Присягу!"

Для мене ця відповідь була як холодний душ. Тільки тоді я зрозумів, що ми з ним зовсім різні люди. У нас з ним різне зприйняття світогляду. Я знаю точно, що якби моя країна захотіла напати на іншу незалежну державу, то я краще сів би у в'язницю, ніш пішов воювати на таку війну. Захищати свою державу від вторгнення окупантів - це інша справа. Це не гріх, а священний обов'язок громадянина. Злочинні ж накази не можна виконувати. Нападати на сусідів, аби забрати в них землю чи майно, та й ще при цьому убивати людей - то є великий гріх перед Богом. Але мій російський товариш міркував зовсім інакше... І тільки тоді я став розуміти, що ми з ними зовсім різні люди. Ми ментально різні. Він і матір рідну вб'є, якщо дадуть наказ. Бо він же під присягою...

За всі злочини, які накоїла та продовжує коїти російська армія, гріх несе не тільки вона і ті, хто надав їй злочинний наказ, а й усі релігійні організації РФ. І не має значення, якого вони віроісповідання. Всі, хто офіційно не засудив так звану "СВО", поклали свою руку до того ножа, котрим відрізали голови українським полоненим. Цій жорстокості навчали ціх військових злочинців саме ці релігійні оргвнізації, які опікуються душами росіян на території РФ. І не має значення, ким вони себе вважать, християнами, чи мусульманами, православними, чи католиками, протестантами, чи євангелістами. У всіх них руки у крові. Це вони виховали армію мерзотників, мань'яків та садистів, які не мають ні жалю, ні милосерддя навіть до дітей. Вони благословляють на геноцид українського народу лише за те, що вони українці. Це як нацисти вбивали євреєв лише за те, що вони євреї. Так сьогодні росіяни напали на сусідню державу, щоб де-націфікувати Україну, знищити українців як націю...