Благодарности Благодарности:  0
Показано с 1 по 6 из 6

Тема: Всякая ли власть от Бога? Объясняет священник.

  1. #1 (7314326)
    Ветеран Аватар для Наташа К
    Регистрация
    26.11.2019
    Адрес

    Пол
    Сообщений
    15,275
    Записей в дневнике
    6

    Всякая ли власть от Бога? Объясняет священник.

    Эту библейскую фразу больше всего любят диктаторы. Речь идет о словах апостола Павла, что всякая власть поставлена Богом, и тот, кто ей сопротивляется, восстает против порядка. Это тезис верующим, которые сталкиваются с деспотизмом и самодурством, непонятен.

    «Представьте: приходит какой-нибудь Волан-де-Морт и говорит, что сейчас он здесь главный и все обязаны его слушаться. А кто не согласен, то вот — в Библии так написано. Обидно, что такая простая манипуляция работает, многие верующие не знают, как на нее ответить», — говорит Кухта.

    Первый ответ — простой и, как говорит отец Александр, не очень серьезный.

    «Принесите Конституцию. Единственным источником государственной власти в Беларуси является народ. А дальше прямо сказано, что у нас демократия (4-я статья). Это значит, что человек, занимающий место президента, кем бы он ни был, по Конституции является не хозяином всего сущего, а слугой народа, и народ проявляет свою власть через разные институты, разные мнения и разные взгляды. Когда апостол Павел писал свои послания, демократия уже была давно известна, но Павел не сделал для нее исключения. А это значит, что если вокруг вас творится буквоедство и кто-то пытается оправдать произвол очередного чиновника, обосновывая его претензию на абсолютную власть ссылкой на Библию, покажите ему Конституцию и напомните об апостоле Павле», — говорит Кухта.

    Но есть и более основательный способ поспорить по теме, почему конкретный диктатор — не выбор Бога.

    Послание под наблюдением тамошних «чекистов»

    В Послании апостола Павла к Римлянам, в 13-й главе говорится: «Каждый человек да повинуется высшим властям, ибо нет власти не от Бога; а существующие власти Богом установлены. Ибо кто противится власти, тот противостоит Божьему установлению; а кто противостоит, тот сам на себя навлечет осуждение».

    Кухта обращает внимание на то, что никакой текст не существует абстрактно, в вакууме. Всегда есть контекст: зачем он написан, кому, что происходило на фоне. Послание к Римлянам — это примерно 50-й год, говорит священник, христианство только появилось.

    «Это сейчас мы умные, знаем, когда поститься, какие молитвы читать утром, а какие вечером, а самые прошаренные могут отличить догмы от канонов. А в первые десятилетия всего этого еще не было. Все просто ждали конца света. Причем не абстрактно, когда-то потом, а вот просто завтра, ну или через месяц. Если вы когда-нибудь смотрели фильмы-катастрофы, то знаете, что перед перспективой апокалипсиса многие привычные вещи теряют смысл. Зачем, например, нужны деньги, если завтра все умрут? А так ли уж обязательно соблюдать законы, особенно если они глупые, не проще ли послать чиновников лесом? Привет, анархия. Поэтому римские власти очень косо смотрели на христиан, которые мало того что странные, так еще отказывались подчиняться культу императора. А это уже серьезно, это попрание скрепы, на которой стояла империя.

    И сам апостол Павел — тоже личность неблагонадежная, он периодически катался в римском автозаке и отгребал от римского ОМОНа. И вот он пишет письмо в Рим. А в Риме большая община, несколько сотен человек, кто-то обязательно проговорится, и копия его письма ляжет на стол товарищу майору», — образно описывает контекст послания Кухта.

    Таким образом, апостолу Павлу, считает священник, ничего не оставалось, кроме как попытаться усидеть на двух стульях и писать одновременно на две разные аудитории — римской общине, с одной стороны, а с другой — «местным чекистам».

    «Поэтому в самый конец своего послания, в 13-ю статью, автор кладет текст, который можно толковать двояко: для общества это призыв лишний раз не подставляться и приструнить ярых анархистов, а для товарища майора — это манифест о лояльности, чтобы отстали», — говорит Кухта.

    Он обращает внимание, что так же этот текст понимали и христиане в первые века. И самый авторитетный пример — это Иоанн Златоуст, который писал: «Власти установлены от Бога… Как это?

    Неужели каждый начальник поставлен от Бога? Речь не о каждом начальнике отдельно. Но о самой власти. Поскольку равенство часто доводит до ссор, то Бог установил многие виды власти и подчинения — между мужем и женой, между сыном и отцом, между старцем и юношей, между начальником и работником, между учителем и учеником. А безвластие везде есть злом и бывает причиной неурядиц.

    Ведь от властей для государства бывают бесчисленные блага. Если упразднить их, все погибнет, и не устоят ни города, ни деревни, ни дома, ничто иное. Все свергнется, потому что более сильные поглотят более слабых».

    Власть или свобода?

    Есть еще один аспект, который следует понимать, углубляется в лингвистический аспект Кухта.

    «Апостол Павел, когда пишет, что «не бывает власти, кроме как от Бога», использует хитрое слово с двойным значением ἐξουσία. Это одновременно и власть, и неожиданно свобода», — объясняет Кухта.

    Это как в белорусском языке, помните стихотворение Купалы: «Сілен, княжа, караць, галаву сілен зняць…» т. е. в твоей власти, князь, наказать или убить, ты свободно можешь решать.

    «В нашем языке власть и свобода — это противоположные понятия, — говорит священник. — Обычно или вольница, или жесткая структура. А у греков — не так. Вот как это же слово ἐξουσία используется в других местах. Например, на суде Пилат говорит Христу: «Мне не отвечаешь, не знаешь, что я имею власть (или свободу, ἐξουσία то есть) распять тебя или отпустить тебя». На что ему Иисус отвечает, что не имел бы ты надо мной никакой ἐξουσία [власти / свободы / выбора], если бы не было дано тебе свыше. В этом случае речь не идет ни о структуре, ни о властных органах и даже не о Пилате как чиновнике. Иисус просто констатирует очевидный факт, что Пилату нужно сделать выбор — спасти себя или спасти невиновного. И это ἐξουσία».

    Кухта считает, что у апостола Павла то же самое. Павел пишет о власти вообще, сам принцип, установленный Богом.

    «А о том, чтобы всем христианам провести у себя операцию по удалению совести и радостно поддерживать любой произвол чиновников, об этом речи не идет», — говорит он.

    Что думает современная церковь

    В качестве еще одного аргумента Кухта приводит точку зрения на вопрос самой Церкви. В важном базовом документе, на котором строится многое в современном церковном праве, который называется «Основы социальной концепции Русской Православной Церкви», в главе «Церковь и государство» написано:

    «Если власть принуждает православных верующих к отступлению от Христа и Его Церкви, а также к греховным, вредным для души поступкам, Церковь должна отказать государству в повиновении. Христианин, действуя по велению совести, может не выполнять приказы власти, принуждающей к тяжкому греху».Всякая ли власть от Бога? Объясняет священник
    Для чистых все чисто; а для оскверненных и неверных нет ничего чистого, но осквернены и ум их и совесть.
    Послание к Титу 1:15.

  2. Ветеран Аватар для Наташа К
    Регистрация
    26.11.2019
    Адрес

    Пол
    Сообщений
    15,275
    Записей в дневнике
    6
    Первобытное колдовство и магия все проповедуются в РПЦ, так как "русские" попы делают деньги на "защитных фетишах" весьма серьезную кассу!
    • крест за 960 рублей — «усиливает защиту бронежилета»,
    • жетон «Архангел Михаил» за 210 рублей — «повышает меткость»,
    • ремень (с молитвой и греческим крестом) за 3050 рублей — «повышает защиту от дронов на поле боя»
    • керамический сосуд со святой водой за 1370 рублей — «обеспечивает защиту от физического урона»
    • знамя с образом «Федора Ушакова» за 1500 рублей — «повышает боевой дух».
    Если вы помните, деньги которые должны были уйти на ПВО для русско-фашистского крейсера "Москва", были украдены первым директором ФСБ - Сергеем Степашиным, ныне главе "Императорского православного палестинского общества".
    Он за выделенные на ПВО средства приволок на крейсер специальную "защитную скрепу", которая, к всеобщему удивлению не сработала, и ракет не отвела.
    Вот вам и чудеса и магия первобытных чекистов против прогресса и науки.

    Вложение 74452
    Для чистых все чисто; а для оскверненных и неверных нет ничего чистого, но осквернены и ум их и совесть.
    Послание к Титу 1:15.

  3. Ведь нет власти, если не от Бога,
    Послание к Римлянам 13:1 — Рим 13:1: https://bible.by/verse/52/13/1/

  4. Не от мира Аватар для Lester_M
    Регистрация
    02.02.2008
    Пол
    Сообщений
    3,592
    Записей в дневнике
    7
    Смоделирую ситуацию. Представьте, что вы работаете в компании, скажем в отделе продаж. И ваш начальник менеджер этого отдела. Ну или типа того. А он в свою очередь подчиняется генеральному директору. И вот ваш непосредственный начинает нести отсебятину. Дает вам распоряжения, которые противоречат общей политике компании и линии генерального директора.
    Внимание вопрос. Должны ли вы ему подчиняться в такой ситуации?
    И что с того что он является «властью от Бога»? Что это меняет? Ну поставил его Бог властью, а он начал заниматься ерундой.
    Как Саул, или как Иеровоам 1. Этих людей тоже поставил Бог, но они перестали его слушаться.
    Так вот, апостол призывает подчиняться ВЫСШИМ властям.
    То есть в нашей придуманной ситуации подчиняться нужно генеральному, а на менеджера забить.
    Поскольку генеральный в компании и есть высшая власть.
    «над высоким наблюдает высший, а за ним еще высший». Еккл 5:7.
    Власть всегда многоуровневая. У нее много промежуточных слоев на земле и на небесах.
    Если высокий сошел с ума, мы должны подчиняться высшему.
    Это не значит что любая власть нам указ. Мы подчиняемся высшим властям, как и предписано.

  5. Ветеран Аватар для Наташа К
    Регистрация
    26.11.2019
    Адрес

    Пол
    Сообщений
    15,275
    Записей в дневнике
    6
    …должно повиноваться больше Богу, нежели человекам. Деяния 5:29.
    Для чистых все чисто; а для оскверненных и неверных нет ничего чистого, но осквернены и ум их и совесть.
    Послание к Титу 1:15.

  6. Ветеран Аватар для Наташа К
    Регистрация
    26.11.2019
    Адрес

    Пол
    Сообщений
    15,275
    Записей в дневнике
    6
    «Всяка влада від Бога»– і по нинішній день ці слова стають предметом численних спекуляцій.

    Переплітаючись із «На все воля Божа», вони часто дезорієнтують християн, формують серед них думки, які є далеким від Закону Божого: нібито християни мусять пасивно терпіти будь-який, навіть найбільш тиранічний і ворожий спільному благу режим.

    Неправильне розуміння слів про «владу від Бога» породжує дві хибні картини політичної влади. Перша обожнює конкретний політичний режим, змушує християн по-язичницькому поклонятися йому. Друга навпаки краде у християн розуміння цінності політичної влади. У її випадку фраза «Всяка влада від Бога» сприймається в тому сенсі, що Бог карає людей поганою владою. Причому розуміння влади як Божого покарання абсолютизується: будь-яка влада є покаранням, яке християни мають терпіти. Спекулювання Ісусовими словами «Кесереві – кесареве, Богові – Боже» додає такому підходу довершеного вигляду. Потяг людини до щастя реалізується у площині «Богові – Боже», а от площина «кесереві – кесареве» в принципі не має нічого спільного з людським щастям. Мовляв, «Бог терпів і нам велів».

    Таким чином виникає модель пасивного анархізму, коли політичній владі цілком відмовляють у благому характері, одначе не протистоять. Терпіння поза всяким сумнівом можуть відігравати вагому роль у християнському житті. Але навряд чи варто цінувати терпіння, що випливають із тотальної несправедливості і позбавляють людей того, що згідно з Божим задумом має їм служити.

    В обох вище змальованих випадках апостолу Павлу приписуються речі, яких він не говорив.

    Ідея безумовного послугу світській владі чужа апостольській добі. Хоча б тому, що «слухатися слід більше Бога, ніж людей» (Ді. 5:29). Якби ранні християни демонстрували абсолютний послух владі, вони зрадили б Бога і перестали бути християнами, приносячи жертву імператору як богу (як того від них вимагали представники світської влади). Цілком очевидно, що ні Павло, ні інші апостоли не вчили в усьому і завжди коритися владі.

    Чому «немає влади не від Бога»?

    Перечитаймо ці мудрі, але так часто спотворювані рядки апостола: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо не дарма він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління» (Рм. 13:1-5).

    Кидається в очі те, що Павло не просто наказує коритися владі, але й хвалить її. Влада, про яку пише апостол, є служителем добра. Тому ті, що чинять добро, отримують від неї похвалу. Зворотною стороною цього служіння добру є стримання зла – саме для приборкання зла влада «носить меч», виконує репресивні функції.

    Ракурс, у якому навчає коритися державній владі Павло, є відмінним від того, в якому в Першому соборному посланні апостола Петра ідеться про послух рабів своїм господарям. Петрові слова стосуються перенесення індивідуальної несправедливості. Павло ж навпаки пише про справедливість: про винагороду для добрих і кару для лихих. Петро також пише про цю функцію влади (1 Пт. 2:14), але потім змінює ракурс. Уподібнення до Христа у стражданнях є шляхом обоження конкретної людини з безсмертною душею. Суспільство такої душі не має. Його удосконалення і просто існування має здійснюватися за законами, відмінними від специфічних аспектів духовного життя людини. Петрові слова про необхідність послуху рабів не завадили християнству з часом викорінити рабство у античному сенсі (водночас зберігаючи розуміння справедливості самої соціальної нерівності). Цьому посприяв і той факт, що апостоли не лише закликали рабів коритися панам, але й говорили, що пани мають ставитися до рабів із належною повагою (Еф. 6:9). Таким чином етика індивідуального життя переплелася з законами існування суспільства. Влада, про яку пише Павло, стосується саме суспільного життя. Вона існує «тобі на добро», але аж ніяк не для того, щоб зробити суспільство заручником своєї несправедливості.

    У рядках Послання до римлян ідеться передусім не про конкретний політичний режим (Римську імперію), а про владу як таку, про інститут і навіть принцип влади. А сам принцип влади безперечно є від Бога. Створений Богом світ спирається на систему нерівності, владарювання і підлеглості. В інакшому випадку світ не знав би жодного порядку. Це був би не космос, а хаос.

    На тому, що Павло писав насамперед про принцип влади, з особливою чіткістю і переконливістю наголошував св. Іван Златоустий.

    У своєму тлумаченні Послання до римлян він зазначає: «“Немає влади, як не від Бога” – говорить апостол. Як це? Невже будь-який начальник поставлений від Бога? Не це я стверджую, відповідає апостол. Мені йдеться не про кожного начальника зокрема, а про саму владу. Існування властей, причому одні наказують, а інші коряться, і та обставина, що все відбувається не випадково… – все це я називаю ділом Божої Премудрості. Тому апостол і не сказав, що немає начальника, який не був би поставлений від Бога, але міркує про сутність влади загалом і говорить: “Немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога”. Так і Премудрий, коли говорить, що “від Господа, що чоловік поєднується з жінкою” (Прип. 19:14, Септуагінта), має на увазі, що шлюб встановлений Богом, а не те, що Бог поєднує кожного, хто вступає в шлюб, позаяк ми бачимо, що багато хто одружується з неналежними намірами і не за законом шлюбу, і це ми, зрозуміла річ, не можемо закинути Богу. (…) Оскільки рівність часто доводить до суперечок, Бог встановив численні види влади і підлеглості, як от між чоловіком і жінкою, між сином і батьком, між старцем і юнаком, рабом і вільним, між начальником і підлеглим, між учителем та учнем».

    Тома Аквінський розглядає ієрархічні відносини між людьми в контексті ієрархії усього сущого: «Якщо акти природних речей витікають із природних здатностей, то людські акти витікають із людської волі. І так само, як у природних речах вищим належить спонукати нижчих до їхніх актів за допомогою переваги тієї природної влади, якою їх наділив Бог, у людських справах вищим належить спонукати нижчих за допомогою своєї волі в силу їхньої божественно встановленої влади. А спонукати за допомогою розуму і волі означає наказувати. Тому подібно до того, як у силу божественно встановленого природного порядку нижчі природні речі повинні підпорядковуватися рухові вищих, так само і в людських справах в силу природного і божественного закону нижчі повинні підпорядковуватися тим, хто має над ними владу» (STh, II-II, 104,1).

    Тома розмежовує сутність, походження і використання влади. Сутністю влади є порядок панування і покори. В цьому сенсі влада є від Бога. Проте це не означає, що кожен, хто спромігся отримати владу у свої руки, є «від Бога». Незаконне походження влади робить її саму незаконною. Бандити, що тероризують певну місцевість, навіть якщо населення їм кориться, не можуть вважатися чимось таким, що належним чином розкриває сутність влади. Нарешті, важливу роль відіграє використання влади. Якщо певні люди здобули владу законним шляхом, але зловживають нею, здійснюване ними панування не відповідає сутності влади.

    Відмінність між сутністю влади та її використанням добре помітна на прикладі цього старозавітного тексту: «Тож слухайте, царі, і розумійте! Навчіться, ви, що правите аж по край світу! Вважайте, ви, що верховодите безліччю, та пишаєтеся юрбою народів! Це бо Господь дав вам владу, від Всевишнього – зверхність; Він діла ваші розгляне й ваші заміри розслідить. А що ви, бувши слугами Його царства, не судили по справедливості, ані закону не пильнували, ані за Божою волею не чинили, Він страшно й швидко нападе на вас, бо суд на вельмож суворий буде» (Мудр. 6:1-5).

    Царі, до який звертається богонатхненний автор, мають владу від Бога. Ба більше: їхнє панування – це елемент здійснення влади Бога, земні правителі є «слугами Його царства». Попри це, на практиці їхнє панування обертається в несправедливість. Використання влади може бути діаметрально протилежним її сутності.

    Не кожен політичний режим є владою у її сутнісному вимірі. Конкретне владарювання може бути не владою (котра від Бога), а свого роду «анти-владою». З апокаліптичних пророцтв Святого Письма (Даниїла, Одкровення) дізнаємось, що політична влада здатна сягнути крайнього виродження і перетворитися на інструмент у руках Антихриста. Виродження політичної влади відображає загальну логіку існування зла як результату спотворення створених Богом речей. Якщо політична влада у відповідності до Божого задуму має служити підтримці справедливості, то «анти-влада» – «Великий Вавилон» – є «матір’ю розпусти і гидоти на землі» (Од. 17:5).

    Водночас найбільш несправедливі режими, котрі відомі світовій історії, містили у собі частку істинної влади. Більшовицький режим за низкою критеріїв був нелегітимним. Але, коли радянська держава в особі міліції, прокуратури і суду кидала за ґрати справжнього злочинця (того, чиї дії були порушенням засадничих моральних принципів, а не лише кваліфікувалися як злочин світським законодавством), відбувалося справедливе застосування влади, здійснювалася її репресивна функція. Навіть режим, заснований на антихристиянській ідеології, показував у цьому аспекті свого існування, що він – «Божий слуга, месник у гніві злочинцеві».

    Християнський підхід до політичної влади включає і розуміння її вищої цінності, і усвідомлення того, що вона може бути злом, якщо відхилятиметься від своїх завдань. Коли державні лідери перестають діяти в межах права як того, що відповідає їхній істинній сутності, вони перестають бути правителями. Із християнської точки зору політична влада несе на собі відблиск божественної мудрості. Вона – прояв ієрархії, що пронизує усе суще. Тому, назагал, християнин має ставитися до політичної влади з послухом і повагою. Але не кожен політичний режим заслуговує, аби в ньому бачили належне вираження божественних принципів.

    Скинути тих, хто не від Бога

    Отож, ставлення християн до конкретного режиму має залежати від його характеру.

    Уже Євсевій Кесарійський (263-339) чітко розмежовував легітимну і нелегітимну імператорську владу. Критерієм розмежування для нього були релігійно-моральні якості правителя: «Відомо, що істинним царем, за всією справедливістю, варто називати того, хто прикрасив свою душу царськими чеснотами, за зразком найвищого царства; і навпаки: той, хто зрікся їх, відкинувши Всецаря, не визнав небесного Отця душ і не віддав належної Цареві пошани, але прийняв у душу неподобство і мерзенність, царську смиренність замінив дратівливістю дикого звіра, щедролюбиву налаштованість невиліковною отрутою злоби, розсудливість безумством… хто віддався усьому цьому, той, хоч би й возвисився тиранічною владою, не може навіть найменуватися царем. Та і як йому нести небесний образ монаршого права, коли він наніс на свою душу численні образи демонів? Який із нього начальник і володар над усіма, коли він на самого себе привернув незліченну кількість жорстоких деспотів, коли він раб огидної пристрасті?» (Слово імператору Констянтину з нагоди тридцятиріччя його царювання. Гл. 5).

    Такий диференційований підхід рано чи пізно мусив призвести до переконання, що можна не лише виявляти непослух певному режиму, але й усунути його. Це переконання жодною мірою не суперечить ідеї «влади від Бога». Адже усунення несправедливого режиму не означає нівеляції влади як принципу.

    Із книги «Апостольство меча. Християнство і застосування сили». Публікується зі скороченнями і незначними змінами”.
    Последний раз редактировалось Наташа К; 29.05.2024 в 01:17.
    Для чистых все чисто; а для оскверненных и неверных нет ничего чистого, но осквернены и ум их и совесть.
    Послание к Титу 1:15.

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •