Застосування росіянами регулярних військ

В Україні відбулися президентські вибори. Переміг з величезним відривом Петро Порошенко. Він і став Головнокомандуючим ЗСУ.

Армії в Україні на той час фактично не існувало. Військові свідчили, що коли оголосили АТО, в багатьох військових частинах не було навіть акумуляторів. Справної техніки було дуже мало. І требо було виграти час, аби відродити Армію, запустити військову промисловість, відродити давно вмерлі заводи...

Незважаючи на те, що Армії на той час в Україні майже не існувало, в зоні АТО поступово почали звільняти українські землі. І тут багато виручили країну добровольчі батальйони. Саме завдяки тому, що вони понесли на собі всі труднощі війни, і йшли в бій майже з голими руками, з малим комплектом техніки і з малими запасами боєприпасів, відомі патріотизмом, вдалося хоча б трохи підготувати деякі підрозділи ЗСУ. І все йшло до того, що ще трохи, і будуть визволені Донецьк та Луганськ... Але...

18 серпня, у ході запеклих боїв, українські силовики, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста, однак після заходу значних сил регулярних російських військ 23-24 серпня у тил українського угрупування з території РФ, а також через дезертирство окремих українських підрозділів, іловайське угрупування опинилося в оточенні...

Українське керівництво розуміло, що на той час протистояти регулярній російській армії у ЗСУ просто не було ресурсів. Проривати "котел" в Іловайську нічим було. Кинути останній резерв в зону АТО, оголивши таким чином Київ, так що для російських окупантів потім не залишиться жодних перешкод до захоплення столиці - на це Порошенко не міг піти. Треба було виграти час, щоб відродити Армію. Тоді й відбулася телефонна розмова між президентами України та РФ. Подробиць тієї розмови у ЗМІ я не можу пригадати. Да і якщо б щось і написали про ту розмову, не факт, що правду... Але вже у ніч з 28 на 29 серпня Путін звернувся до «сил ополчення» із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні. А зранку, о 8:15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші... Так українці вкотре змогли впевнитися, що вірить росіянам на слово - це обманювати самих себе...

Бої під Іловайськом - це перша сутичка сил ЗСУ з регулярними частинами армії РФ. Збройні сили України зупинили наступ на Донбасі та перейшли до оборони. Керівництво України, скориставшись із запаморочення від перших успіхів регулярних сил росіян і поширення дезінформації про «важкі втрати» ЗСУ в українському інфопросторі, провело інформаційну операцію, метою якої було укладення Мінського перемир'я: нав'язати ворогу такі умови, які унеможливлять його подальші широкомасштабні бойові дії. Перемовини було проведено в рамках контактної групи Україна - Росія - ОБСЄ із залученням представників російських бойовиків.

Дуже важливо правильно зрозуміти, що Мінські домовленості навмисно формувалися таким чином, щоб їх неможливо було виконати. І в цьому питанні українські юристи двічі переграли російських юристів. В обох випадках була імітація компромісної згоди і наче якихось поступок окупантам. Но насправді юридично ті згоди неможливо було виконати. Це був вимушений "клінч", як у боксі, коли боксеру потрібно перевести подих і зібратися... щоб потім продовжити бій.

Наступний великий бій відбувся під Дебальцево. І знову російська армія задіяла свою регулярну армію. Велике українське угрупування було вже майже у "котлі". Але тоді вдалося вирватися з того оточення. І тоді був підписаний другий Мінський договір. І він також, як і перший, був фікцією, аби виграти ще більше часу. Пізніше недолугі горе-юристи і популісти, що дорвалися до влади в Україні у 2019 році, багато звинувачували своїх попередників за підписання тих двох Мінських домовленостей. Вони не розуміли, - а може прикидалися недолугими, аби тільки ганьбити опонентів, - що саме завдяки підписанню тих Мінських угод Україна не тільки зберегла свою державність, але й змогла наростити свою міць, і підготуватися до наступного великого бою саме з регулярною армію РФ. Якби не та хитрість наших юристів, то українці сьогодні б вимушено мобілізовувались Кремлем у російську армію, щоб вмирати за "руській мір" десь у Європі, захоплюючи Балтійські країни, Польщу, Фінляндію...